Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	М/С в хірургії
Група	4 – А с/с
Дата	Згідно розкладу 16 .09.2022
Тема Практика 2	Відмороження. Елекротравма. Догляд за хворими

СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

 

1. ВІДМОРОЖЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ, ОЗНАКИ, ДОМЕДИЧНА ДОПОМОГА В БОЙОВИХ І НЕБОЙОВИХ УМОВАХ

1.1. Відмороження (сощеіаііо)

- це пошкодження тканин, окремих частин тіла під впливом низької температури або замерзання (на весь організм). Відмороження та замерзання на війні спостерігаються не лише взимку, але і навесні.

У період Другої Світової війни 1941-1945 років відмороження кінцівок поєднувалися з пораненнями у 32,2% випадків. Такий великий відсоток пояснюється знекровленням пораненого та його безпорадністю, через що він довгий час залишався лежати в снігу на замерзлій землі.

Таким чином, відмороження вважається частим супутником воєн, іноді має характер епідемій і займає значну частку в структурі санітарних втрат. Відморожуються, переважно, пальці верхніх та нижніх кінцівок, вуха, ніс, іноді зовнішні статеві органи. За статистичними даними воєнного та мирного часу, переважають відмороження нижніх кінцівок.

Можливі причини відмороження/переохолодження:

-         вплив низьких температур;

-         тривала дія вітру, підвищеної вологості;

використання    тісного    та/або    мокрого    взуття;    тривале    нерухоме положення постраждалого;

-     незадовільний  загальний   стан  постраждалого   (хвороба,   виснаження,
алкогольне сп'яніння, крововтрата тощо) навіть при плюсових значеннях
температури навколишнього середовища.

Виникненню відморожень сприяють: вітер, вологе та тісне взуття, вологий одяг, вимушене нерухоме положення тіла, поранення та крововтрата, втома та недоїдання, раніше перенесені відмороження.

У розвитку відморожень розрізняють три періоди: прихований (дореактивний); період тканинної гіпоксії; реактивний (після зігрівання тканин).

У дореактивний період пошкоджені ділянки тіла (вушні раковини, кінчик носа, пальці рук, ніг) білого кольору, холодні на дотик, больове та тактильне відчуття різко знижене або відсутнє.

2

Після зігрівання білий колір шкіри змінюється на яскраву гіперемію або ціаноз. Відмічаються порушення відчуття - анестезія, гіперестезія, різноманітні парестезії.

Ознакою початку реактивного періоду, поряд з підвищенням температури тканин, є поява та наростання набряку на ділянках відмороження.

Місцеві ознаки, за якими можна говорити про відмирання тканин, з'являються лише через 3-10 днів.

Залежно від глибини ураження тканин розрізняють чотири ступені відмороження:

І ступінь (сощеїаііо егуікетаіоаа) - шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня; характеризується зворотністю функціональних порушень та морфологічних змін. Після зігрівання шкірні покриви набувають червоного або синюшного забарвлення, виникає свербіж, біль, парестезія, набряк. Всі ці явища ліквідуються до кінця тижня, але ціаноз, набряк, біль зберігаються тривалий час - до 10 діб. Підвищується чутливість до холоду, що може зберігатися 2-3 місяці і більше.

Рис. 1. Відмороження І ступеня

II ступінь (сощеїаііо ЬиіІ08а) - у ділянці відмороження утворюються міхури, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, остуда;

Рис. 2. Відмороження II ступеня

Пухирі мають схильність до злиття. Дно пухиря утворює рожевого кольору, різко болючу ранову поверхню (ростковий шар епідермісу). Загоювання такої рани закінчується через 2-3 тижні, але ціаноз шкіри, нерухомість у суглобах, підвищена чутливість до холоду можуть зберігатися до 2-3 місяців і більше.

/// ступінь (сощеіаііо ркіе^топоаа) - омертвіння шкіри: з'являються міхури, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору як результат обмороження глибокої дерми; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал

З

(демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації - остуда, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія; втрата чутливості; Пульсація - біль та печія.

Рис. 3. Відмороження III ступеня

IV ступінь (сощеіаііо езскагоііса) - поява міхурів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого є ознаки шоку. Некроз охоплює всі шари тканин дистальних відділів кінцівок.

 

 

Тії '\~П.і

 ЯО ТК

Рис. 4. Відмороження IV ступеня

Некротичний процес охоплює всі тканини, з кісткою включно. Пошкоджена ділянка яскраво ціанотична, холодна на дотик. Розвиток набряку відбувається через 1 -2 год. Набряк, як правило, поширюється на проксимальні відділи кінцівок. Потім розвивається муміфікація, рідше - волога гангрена.

1.2. Траншейна стопа, замерзання, перша медична допомога в бойових і

небойових умовах

„Траншейна стопа" (імерсійна травма) - одна з форм відмороження, що розвивається  внаслідок  тривалого,   не   менше   3-4   діб,   охолодження  кінцівки  у вологому середовищі. Холодова травма

^ Стається у відповідь на холодні (не морозні) та вологі погодні умови (0° іо 10° С) протягом кількох днів

> Спричиняє  судинно-нервове  ушкодження  або  пошкодження  тканин  без

утворення льодових кристалів ^  Озноблення

Озноблення рук та ніг - це холодова травма, яка виникає внаслідок аномальної реакції людського тіла на холод. Озноблення - це результат звуження дрібних судин в шкірі під впливом холоду з наступним витоком крові в навколишні тканини після зігрівання. Болюча травма, яка спричиняє мале або не постійне погіршення. Травмована шкіра червона, опухла, а також ніжна, гаряча на дотик, можливе свербіння. Це ураження шкіри може розвинутися лише протягом годин впливу холоду. До озноблення потрібно поставитися дуже серйозно, так як воно може прогресувати в траншейну стопу. Профілактика та перша допомога такі ж, як для траншейної стопи.

Озноблення (регпіо) - це синонім, проте це ураження викликає більше болі та є результатом впливу холоду та вологи протягом довшого часу.

Траншейна стопа (імерсійна травма) отримала свою назву від Першої світової війни, коли війська були змушені стояти в заповнених водою траншеях від декількох днів до декількох місяців і в результаті отримали цю травму. Імерсійна травма ніг була описана під час Другої світової війни з ознаками подібними до траншейної стопи, та описувала симптоми людей з рятівних паромів, які знаходилися у воді. Це холодова травма, яка спричиняється не обмороженням, а у випадках, коли шкіра піддається впливу холодної води або бруду протягом тривалого часу. Поєднання холоду та вологи пом'якшує шкіру, що викликає пошкодження тканин або інфекції. Вплив холодних, вологих умов на ноги призводить до звуження кровоносних судин, які можуть викликати місцеві нервово-судинні пошкодження.

Наріжним каменем такого типу травм є занадто вузькі затягнути чоботи. Холодна волога викличе втрату тепла, а набряк і звуження кровоносних судин вплине на ішемію тканин.

Причини виникнення:

Розвивається внаслідок тривалої експозиції до холоду, вологості або тривалого занурення стоп при температурі до 17°С протягом більше 12 годин. Менша тривалість занурення при температурі 0°С призводить до аналогічного ураження. Розвивається при температурі 0°С —12°С. Може розвиватися при вищій температурі внаслідок тривалого занурення у воду. Тупа травма або марш може призвести до важчих ушкоджень.

Тривалий вплив холоду руйнує шкіру та нерви та з часом ці зміни стають незворотними. Спочатку пацієнти скаржаться на поколювання та оніміння. Ноги бліді, крапчасті, нечутливі, непульсуючі та немобільні. Зігрівання ніг може бути дуже болючим, так як ноги стають гіперемічними. Зрештою формуються набряки та пухирі. Також може розвинутися гангрена.

 

Рис. 5. «Траншейна стопа»

Кінцівки холодні, вздуті та крапчасті. Як правило присутні ціаноз, синюшність шкіри, як результат ненасиченої киснем крові.

Зазвичай ураження розвивається в 3 стадії:

1-а стадія: уражена частина холодна, без болю. Відчувається слабкий пульс.

2-а стадія: уражена кінцівка гаряча на дотик, як наче горить, часом з'являється стріляючий біль.

3-я стадія: уражена кінцівка має бліду шкіру, ціаноз навколо нігтьового ложа та країв рани, знижується сила імпульсу.

Коли кінцівка відігрівається, шкіра стає теплою, сухою та червоною. Стрибки пульсу та біль. При розігріванні біль дуже сильний і не полегшується з введенням знеболювальних препаратів, включно з морфіном.

Уражена частина може свербіти, поколювати, та виявляти підвищену чутливість до холоду, можливо назавжди. Відновлення може тривати тижнями. Пошкодження нерва може бути постійним. Можливий розвиток пухирів, виразок та вологої гангрени стоп. Ампутація може бути необхідною.

Алгоритм № 1

Порядок надання першої медичної допомоги при „Траншейній стопі"

(імерсійна травма)

•      Уникайте подальшого впливу холоду.

•      Позбутися вологого одягу та замінити його сухим та теплим.

•      Не масажуйте.

•      Обсушіть кінцівку, зігрійте тулуб і дайте змогу пасивно розігрітись стопам.
Ніколи не  занурюйте  стопи в  теплу або  гарячу воду.   Зігрівайте  повільно  при
кімнатній температурі. Уражена ділянка, ймовірно, набрякне, почервоніє, та стане
гарячою на дотик після її зігрівання. Можуть сформуватися пухирі.

•      Підніміть стопу, щоб зменшити набряк.

•      Уникайте пересування на вражених кінцівках.

•      У разі появи пухирці не знімайте.

•       Негайно зверніться до лікаря.

•       Знеболювання: єдиний ефективний препарат — амітриптилін у дозі 50-150
мг на ніч. Інші знеболювальні або зовсім неефективні, або (такі, як наркотики) не
полегшують болю.

•          Пухирці треба залишити цілими; розірвані пухирці потребують ретельної
антисептичної обробки після їх розкриття.

Профілактика:

Зберігайте ноги сухими та в теплі, змінюючи носки. Регулярно перевіряйте ознаки та симптоми цього стану. Мінімально зранку та ввечері. М'який масаж ніг покращить циркуляцію крові. Спіть в арктичних рукавицях на ногах. Захищайте ноги від ураження сухим взуттям. Пам'ятайте, що відповідальність командира зберігати бойову силу. Суворе дотримання рекомендацій є абсолютно обов'язковим. Солдати, апатичні до ситуації, зазвичай нехтують піклуванням про свої ноги. Перевіряйте постійно!

1.3. Замерзання (переохолодження) відбувається внаслідок тривалого перебування людини у холодному середовищі (температура нижча 10 °С) та порушення терморегуляції. Воно трапляється із людьми, які заблукали, виснажені. Найчастіше замерзають особи, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння. Під час тривалого охолодження організму нормальна температура довше підтримується у центральних частинах тіла - голові й тулубі і швидко знижується на периферії.

При загальному замерзанні спочатку з'являється відчуття втоми, скутості, сонливості, байдужості. При зниженні температури тіла на декілька градусів виникає непритомність. Тривалий вплив холоду швидко призводить до зупинки дихання та кровообігу.

Замерзання — це загальне патологічне переохолодження організму, зумовлене прогресуючим падінням температури тіла під впливом охолоджуючої дії зовнішнього середовища, коли захисні терморегулюючі властивості організму виявляються недостатніми. В основі замерзання лежить порушення терморегуляції організму. Загальна гіпотермія викликає зниження усіх видів обміну, в результаті чого створюються умови, за яких тепловіддача значно перевищує теплоутворення.

У клінічному перебігу замерзання розрізняють три фази:

Адинамічна фаза — пошкодження легкого ступеня. Потерпілий в'ялий, апатичний, має бажання заснути. Шкіра бліда, кінцівки синюшні або мають мармурове забарвлення, "гусяча шкіра". Пульс сповільнений, артеріальний тиск підвищений, дихання в межах норми, температура тіла знижена до 34-35° С.

Ступорозна фаза - пошкодження середньої тяжкості. Температура тіла знижена до 31-32° С, настає адинамія, озноб, кінцівки бліді, холодні на дотик. Пульс ниткоподібний, визначається важко, артеріальний тиск дещо підвищений або знижений, дихання нечасте, 8-10 на хвилину.

Судомна фаза - пошкодження тяжкого ступеня. Температура тіла нижче 30°С, свідомість втрачена, відмічаються судоми, блювання. Пульс визначається тільки на сонній артерії, артеріальний тиск знижений, дихання нечасте. Приєднуються ускладнення, небезпечні для життя хворого (набряк головного мозку та легень, крововиливи в тканини та органи). Смерть може наступити при зниженні температури у прямій кишці до 25° С.

7

Алгоритм № 2

Порядок надання першої медичної допомоги при замерзанні (п ереохол оджен н і)

1. Постраждалого найперше необхідно перенести у тепле приміщення,  а потім
приступити до поступового зігрівання. Застосовують пасивне зовнішнє зігрівання:
якнайшвидше зніміть мокрий та холодний одяг, обсушіть шкіру, вкрийте теплими
ковдрами. Цей метод ефективний при легкій гіпотермії. Обкладання постраждалого
грілками або занурення у теплу ванну призведе до руху відносно холодної крові із
периферії  до   центру  з  подальшим   охолодженням  і  поглибленням  порушень  у
життєвоважливих органах.

2.        Активне    зовнішнє    зігрівання    (ковдри    з    підігрівом,    гарячі    ванни)
застосовують  при  гіпотермії  тяжкого   ступеня  (температура  тіла  нижче   32  °С).
Зігрівання за допомогою джерел теплого повітря та вливань теплих розчинів
ефективне   при   лікуванні   пацієнтів   з   важкою   гіпотермією   зі   збереженим
кровообігом.

Найкраще зігрівати постраждалого у ванні з водою кімнатної температури. Проводять поступовий обережний масаж усіх ділянок тіла, воду повільно нагрівають до 36 °С.

Також можна застосувати теплу вологу дихальну суміш, промивання розчинами з температурою 40 °С шлунка, черевної порожнини, плевральної порожнини чи сечового міхура.

При появі рожевого забарвлення шкіри та із зникненням задубіння кінцівок проводять заходи по оживленню: штучне дихання, непрямий масаж серця. Під час проведення натискань на грудну клітку варто пам'ятати, що остання має більшу резитентність, ніж при нормотермії.

Як тільки постраждалий почне самостійно дихати та опритомніє, його переносять на ліжко, тепло вкривають, дають гарячу каву, чай, молоко. При ознаках обмороження кінцівок надають відповідну допомогу.

3.   У    випадку    зупинки    кровообігу    застосування    екстракорпорального
кровообігу — оптимальний метод зігрівання пацієнта.

4.  Уникайте   надмірного   зігрівання   пацієнта.   В   пацієнтів   у   стані   коми,
терапевтична гіпотермія (32-34 °С) може бути корисною.

5.      Постраждалий   обов'язково   повинен  бути  доправлений  до   лікувального закладу.

Перша допомога при обмороженні, як правило, надається в дореактивному періоді як само- або взаємодопомога.

Алгоритм № З Порядок надання першої медичної допомоги при відмороженні

(переохолодженні) в мирний час

Оснащення: гумові рукавички, перев'язувальний матеріал, вата, клейонка, термопокривало, чай, кава, шини Крамера, знеболювальні засоби.

Послідовність виконання

8

1.  Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте
допомогу    постраждалому.     Якщо     місце     небезпечне,     дочекайтеся    прибуття
рятувальників.

2.                 Проведіть огляд постраждалого, визначте притомний він чи непритомний,
з'ясуйте наявність дихання.

2.1.Попросіть когось або самостійно викличте бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.

2.2.Якщо в постраждалого відсутнє дихання, розпочніть проведення СЛР.

3.    За   можливості,   треба   усунути   дію   холоду   -   зняти   мокрий   одяг   з
постраждалого, перенести його в тепле приміщення.

Якщо постраждалий притомний, необхідно зігріти його: актуальне загальне зігрівання постраждалого (гаряча кава, чай, молоко); при відмороження І ступеня та відмороження окремих ділянок тіла (ніс, вуха) зігрівання можна здійснити за допомогою тепла рук того, хто надає допомогу, або грілок.

При відмороженні вушних раковин, кінчика носа та щік, необхідно обробити їх спиртом та змастити стерильним вазеліновим маслом або будь-якою антисептичною маззю на жировій основі.

Розмерзання, розігрівання тканин та відновлення кровообігу повинно поширюватись у зворотному напрямку (від центра до периферії) під дією тепла власного тіла та крові. Передчасне розігрівання тканин на периферії без відновлення кровообігу веде до їх загибелі. Тому для ушкоджених холодом тканин потрібно створити умови термоса, не проводячи при цьому ніяких зігріваючих (травмуючих) маніпуляцій на периферичних відділах кінцівок (розтирання снігом, занурення кінцівок у теплі ванни).

Цього можна досягти шляхом накладання термоізоляційних пов'язок: кінцівку (від кисті, ступні до плечових, кульшових суглобів) обгорнути поліетиленовою плівкою, поверх плівки накласти товстий шар вати чи шерстяних тканин і добре забинтувати марлевими бинтами. При цьому забезпечити хворому часте тепле пиття (не менше двох літрів одномоментно) та якнайшвидшу госпіталізацію до найближчого лікувального закладу. При необхідності протишокове положення.

4.       Забезпечте   нерухомість   переохолоджених   пальців,   кистей   і   стоп   -   за
необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних
шин.

5.       Якщо   постраждалий   непритомний,   але   в   нього   збережене   нормальне
дихання, його треба перевести у стабільне положення.  Накрийте постраждалого
термопокривалом/ковдрою.

6.       У жодному разі не залишайте постраждалого без нагляду.  До прибуття
бригади   екстреної   (швидкої)   медичної   допомоги   періодично   перевіряйте   стан
постраждалого.

7.       Транспортувати постраждалого в опіковий центр або хірургічне відділення.

Важливі рекомендації

♦♦♦ Взуття та одяг необхідно знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг).

9

Не рекомендовані інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла: це може призвести до травми судин, що збільшить небезпеку їх тромбозу й тим самим збільшить глибину ушкодження тканин.

Алгоритм № 4

Порядок надання першої медичної допомоги при відмороженні (переохолодженні) в бойових умовах

Перша медична допомога поверхневого обмороження на полі бою.

1.  Накрийте щоки теплими руками допоки біль не мине.

2.             Розмістіть  розкриті  поверхнево  обморожені  пальці  під  протилежні  пахви,
ближче до шкіри.

3.             Розмістіть оголені поверхнево обморожені ноги під одяг на живіт напарника.

4.             Не   розігрівайте   такими   методами   як   масаж,    біля   відкритого    вогню,
замочуванням в холодній воді або розтиранням снігом.

5.             Накладіть термоізоляційну пов'язку.

6.             Будьте готові до болю, коли уражене місце почне танути. Не відтаюйте та не
відігрівайте   глибокі   обмороження   допоки   існує   можливість   повторного
обмороження.

7.             Евакуюйте постраждалого з підозрою на глибоке обмороження на базу для
остаточного лікування.

При наданні першої медичної допомоги при глибоких обмороженнях

дотримуйтеся таких правил:

1.  Якщо обмороження вважається глибоким, не намагайтеся його лікувати на полі
бою.

2.            Дістаньтеся лікарні або пункту надання допомоги найшвидшим способом.

3.            Евакуюйте постраждалого на носилках.

4.            Захистіть ушкоджену частину від подальшого ушкодження. Обгорніть кінцівки
(термоізоляційна пов'язка).

5.            Не намагайтеся розморозити ушкоджену частину розтиранням, згинанням або
масажем. Не розтирайте снігом, не занурюйте в холодну або гарячу воду, не
наближайте до відкритого вогню або гарячого повітря, не використовуйте мазі
або гарячі компреси. Постраждалому не можна самостійно пересуватися. Між
тим, небезпека менша при пересуванні на заморожених ногах ніж після їхнього
відморожування.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!

Не дозволяйте постраждалому з обмороженими ногами або пальцями йти, евакуюйте його на носилках.

Не відігрівайте тканини, якщо є можливість їх повторного обмороження під час евакуації.

Не відігрівайте ноги, якщо постраждалий повинен йти для надання допомоги.

Не відігрівайте постраждалого біля вогню.

Не втирайте сніг у шкіру пораненого.

Профілактика відмороження

Взаємодопомога     та     взаємопідтримка      є     найважливішими     заходами

10

профілактики та повинні постійно використовуватися. Для неактивних періодів важливим є забезпечення достатнім одягом та укриттям. Обличчя, пальці рук та ніг повинні час від часу бути оглянуті з метою зберігання тепла і вчасного виявлення оніміння або затвердіння поверхні. Вуха потрібно час від часу нагрівати руками з тією ж метою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ електротравмі

Перша допомога при ураженні електрикою повинна надаватися негайно, на місці події. Перш за все треба звільнити потерпілого від дії електричного струму, так як через втрату свідомості або судомного скорочення м'язів він часто не може самостійно відірватися від проводу. При цьому важливо пам'ятати, про небезпеку ураження струмом самого рятувальника. Необхідно, якщо це можливо, відключити струм рубильником або іншим способом. Якщо це неможливо, треба перерубати дроти, що йдуть до постраждалого, кожний окремо, використовуючи сокиру або лопату з дерев'яним сухим рукояткою або будь-який інший ізольований інструмент. Якщо відключити струм не можна, треба відтягнути потерпілого від проводу, взявшись за сухий одяг і не торкаючись тіла або металевих деталей одягу. Щоб не сталося двополюсне поразку необхідно діяти однією рукою. Для більшої безпеки треба ізолювати себе від землі, ставши на суху дошку, гумовий килимок і т.д. При падінні на землю високовольтного дроту, щоб уникнути поразки кроковим напругою, наближатися до потерпілого треба або дрібними кроками, або стрибками на зімкнутих ногах.

При важкій електротравми часто спостерігається клінічна смерть або "уявна смерть". Реанімаційні заходи при електротравми, як правило, бувають більш ефективні, ніж при будь-якому іншому вигляді раптової смерті. Слід наполегливо проводити ШВЛ і закритий масаж серця, іноді протягом досить тривалого часу (до 30 - 40 хвилин), необхідного для функціонального відновлення центрів довгастого мозку. Після прибуття машини "швидкої допомоги" стає можливим проведення електричної дефібриляції, що є при електротравми одним з найефективніших реанімаційних заходів.

Всі постраждалі від електричного струму, навіть при задовільному стані, повинні бути госпіталізовані. Подальше лікування проводиться посіндромно, відповідно до клінікою конкретного потерпілого.

МІСЦЕВІ УРАЖЕННЯ При електротравми. Електроопіки Розрізняють такі види місцевих уражень при електротравми:

Клініка електроожогов має суттєві відмінності від термічних. Головною особливістю є значне пошкодження глибоко розташованих тканин при порівняно обмеженій поверхневій поразці. Посудини, як основні провідники струму в першу чергу уражаються струмом. Спазм і подальший тромбоз веде до прогресуючого некрозу. Зовнішні прояви електроожогов отримали назву "знаків струму", які мають вигляд а.) Струпа - його колір може бути від білястої-сірого до чорного (на місці входу струму); б.) Різаною або колотої рани, садна (на місці виходу струму) . При високих напругах знаки струму на "виході" можуть бути схожі на вогнепальну рану.

У зв'язку з великою глибиною ураження секвестрація затягується до 5 - 7 тижнів. Тому лікування електроожогов являє собою складну проблему і вимагає, як правило, в міру утворення лінії демаркації, проведення серії некректомія з подальшими пластичними закриттям утворився дефекту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Матеріали до самоконтролю.

. Завдання для самоконтролю.

1. Визначте, які відмороження відносять до глибоких :
А. III - ІУ ступеню.

В. II - ІУ ступеню.

С. IIIВ - ІУ ступеню.

Д. ІУ ступеню.

Е. Немає правильної відповіді.

2. Вкажіть ознаки реактивного періоду:

А. Нормалізація температури ураженої ділянки.

В. Прояви холодового шоку.

С. Місцеві некротичні зміни.

Д. Усе, крім В.

Е. Всі відповіді правильні.

3. Охарактеризуйте II ступінь відмороження:
А. Гіперемія, набряк шкіри.

В. Некроз поверхневих шарів шкіри, утворення пухирів.

С. Тотальний некроз шкіри.

Д. Некроз шкіри та глибше розтасованих тканин.

Е. Немає правильної відповіді.

4. Вкажіть загальні зміни відмороження:
А. Пригнічення ЦНС.

В. Слабкість, зниження артеріального тиску, брадикардія.

С. Гостра ниркова недостатність.

Д. Гемоконцентрація, гіперкоагуляція.

9 Е. Усе вищезгадане.

5. Надайте першу допомогу при охолодженні:
А. Розтирання снігом, спиртом.

В. Пероральний прийом етанолу.

С. Припинення діі холодового агенту, поступове зігрівання, інфузійна

терапія.

Д. Некректомія.

Е. Усе вищезгадане.

6. Назвіть засоби лікування відмороження ІІІ-ІУ ступеню:
А. Консервативне лікування.

В. Термінова ампутація кінцівки.

С. Консервативне лікування, некректомія, «малі ампутації», пластичні

операції.

її. Усе вищезгадане.

Е. Немає правильної відповіді.

7. Вкажіть препарати, що застосовуються при лікуванні відморожень:
А. Реополіклюкін.

В. Реосорбілакт. С. Латрен. її. Реамберін. Е. Все вищезгадане.

8.   Назвіть засоби лікування відмороження II ступеню:

А. Консервативне лікування, видалення пухирів, некректомія.

В. Термінова ампутація кінцівки.

С. Консервативне лікування, некректомія, «малі ампутації», пластичні

операції.

Д. Усе вищезгадане.

Е. Немає правильної відповіді.

9.   Вкажіть головні проблеми електротравми:
А. Розлади серцевого ритму, фібриляція, асистолія.

10

В. Печінково-ниркова недостатність.

 С. Розлади ЦНС.

Д. Місцеві ураження.

Е. Усе вищезгадане.

10. У перші доби лікування електротравми здійснюється у відділенні: А. Терапевтичному.

 В. Травматологічному.

С. Хірургічному.

Д. Реанімаційному.

Е. Госпіталізація не обов'язкова.

Ситуаційні задачі для самоконтролю.

1.Пацієнт 43 років постраждав у результаті тривалого загального охолодження. Спостерігається порушення свідомості, шкіра блідна, гіпотермічна, чутливість ії різко знижена. Пульс 42 за хв., АТ = 70/40 мм рт. ст., анурія. Сформулюйте діагноз. Опишіть засоби першої допомоги та подальшу лікувальну тактику.

2.       Чоловіка 39 років   доставлено через три доби після охолодження.
Загальний стан середньої тяжкості, пульс 88 за хв., АТ = 100/70 мм. рт. ст.
Локально:  набряк та гіперемія обох ступень, із наявністю пухирів розмірами
до 3 на 4 см, заповненими серозно-геморагічним ексудатом. Спостерігаються
ділянки   некрозу   на   дистальних   фалангах   пальців.   Пульсація   артерій
задовільна. Вкажіть діагноз. Опишіть лікувально-діагностичну тактику та
можливий перебіг захворювання.

3.       Постраждалий 20 років під час роботи випадково доторкнувся рукою
до  електричного  проводу,  внаслідок чого  отримав  електротравму.   Стан
пацієнта тяжкий, свідомість відсутня, пульсація артерій аритмічна, 42 за хв.,
артеріальній тиск 60/20 мм рт ст. На І-ІІ пальцях кисті ділянки сухого
некрозу.   Сформулюйте   діагноз.   Вкажіть   засоби   першої   допомоги   та

подальшу   лікувально-діагностичну   тактику,    можливі    ускладнення   та можливий перебіг захворювання.