Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Мікробіологія
Група	2 – А л/с
Дата	Згідно розкладу  28.09.2022
Тема Практика 2	Тема: Дезінфекція. Стерилізація. Антибіотики. Визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків

 

 

 

Тема. . Дезінфекція. Стерилізація.

Мета заняття:

-         знати способи стерилізації та дезінфекції;

-         уміти підготувати матеріал до стерилізації; проводити дезінфекцію рук, робочого місця, патологічного матеріалу.

Оснащення: таблиця, автоклав, сухожарова шафа, тести для перевірки якості роботи автоклава, пінцет, вата, 0,1% розчин дезактину, стериліум.

План

1.      Поняття про асептику та антисептику.

2.      Дезінфекція.

3.      Методи стерилізації лабораторного посуду поживних середовищ. Контроль якості стерилізації.

4.      Практичні навички: готувати інструменти, лабораторний посуд, живильні середовища до стерилізації.

5.      Проводити дезінфекцію рук, робочого місця, патологічного матеріалу.

Контроль вихідного рівня знань

1.  Що таке асептика й антисептика?

2.   Що таке дезінфекція? Які є її види?

3.  Які дезінфекційні засоби можуть бути використані в Україні?

4.   Від чого залежить вибір дезінфекційного засобу і термін проведення дезінфекції?

5.  Як дезінфекційні засоби впливають на макроорганізм? Як з ними слід поводитися?

6.   Що таке стерилізація? Які існують види стерилізації?

7.  Які апарати використовують для стерилізації?

8.  Які умови стерилізаці в паровому стерилізаторі, сухожаровій шафі, інактиваторі, в апараті для

засідання й інактивізації сироватки?

9.  Як контролюють режим роботи стерилізаторів?

10.   Як проводять перевірку якості стерилізації?

11.   В якому разі і як проводять механічну стерилізацію?

Як проводять дезінфекцію піпеток, патологічного матеріалу, робочого місця, рук?

Дезінфекція – знезараження, або знищення збудників заразних хвороб (мікробів, вірусів). В широкому понятті вона охоплює також дезінсекцію - зни­щення шкідливих для людей і тварин комах та інших та дератизацію - знищен­ня шкідливих гризунів.

Розрізняють дезінфекцію: поточну, яку проводять постійно, де знахо­диться хворий; завершальну – після госпіталізації або одужання хворого; про­філактичну - системне знезараження питної води, посуду, сміття, а також у мі­сцях скупчення людей (у магазинах, на вокзалах, у лазнях та ін.), де підвищена можливість зараження.

Для проведення дезінфекції використовують механічні, фізичні та хімічні засоби.

До хімічних відносяться кислоти, луги, хлорне вапно, хлорамін, фенол, крезоли (лізол), формалін, сулема та інші, які використовують у вигляді розчи­нів, а формалін у газоподібному стані.

Хімічні речовини, які згубно діють на мікроорганізми або затримують їх розмноження і ріст, називають антисептиками. їх використовують для знезара­ження ран шкіри, слизових оболонок людини, а також як лікувальні речовини (хіміотерапія). Найчастіше використовують спиртові розчини йоду, водню, роз­чини перманганату калію та ін. Деякі антисептичні речовини (оцет, бензойна кислота та ін.) використовують для консервації харчових продуктів.

До механічних видів дезінфекції відноситься вологе прибирання примі­щень, предметів, вибивання килимів, одягу, побілка, фарбування приміщень, витрушування, використання пилососу і т.п.

До фізичних видів відноситься висушування, кип'ятіння, спалювання, со­нячне світло, ультрафіолетові промені, водяна пара, гаряче сухе повітря, що ви­користовується у дезкамерах, автоклавах.

Обробка рук: руки обробляють ватним тампоном, змоченим 0,2 % - ним розчином хло­раміну, в такому порядку: протирають зверху вниз кисть спочатку лівої, потім правої руки, спочатку зовнішню поверхню, потім внутрішню, між пальцями, нігті, під нігтями. Протирання повторюють 2 рази. Після цього відпрацьований тампон кидають у посуд з дезінфікуючим розчином. Далі треба вимити руки водою з милом.

Крім хлораміну використовують часто для поточної та завершальної дез­інфекції розчини хлорного вапна. Хлорне вапно являє собою грудкоподібний порошок з різким запахом хлору. Згубний ефект для мікроорганізмів залежить від вмісту активного хлору та його кількості (від 36% до 28%, а менше 25% ак­тивного хлору для дезінфікування не годиться). Слід пам'ятати, що хлорне вапно треба зберігати у темному, сухому місці, в щільно закупореній тарі, аби не втрачався активний хлор.

Сухе хлорне вапно використовують для знезараження виділень людей та тварин (200 г на 1 л виділень та 10 г на 1 л сечі).

Робочі розчини необхідної концентрації готують з основного освітленого розчину безпосередньо перед використанням.

Кількість основного (освітленого) розчину, необхідного для приготування 0,2 - 10 % - них освітлених розчинів хлорного вапна, подано в таблиці:

Концентрацію розчинів вибирають залежно від стійкості збудника і об'єк­та, де має проводитися дезінфекція.

Хлорамін - це кристалічна речовина білого або жовтуватого кольору, яка має 24 - 28% активного хлору. Він добре розчиняється у воді при кімнатній те­мпературі. Готують безпосередньо перед використанням. Користуються звично 0,2 - 10% - ними розчинами хлораміну. Схему приготування подано в таблиці:

 

Розчиняють хлорамін у скляному, емальованому або пластмасовому по­суді темного кольору, який щільно закупорюється. Активність хлораміну збері­гається 15 діб.

Дезінфікуючі властивості хлораміну підсилюються при додаванні до ньо­го активатора у співвідношенні 1:1 або 1:2. Такими активаторами використо­вують амонійні сполуки - хлорид, сульфат, нітрат амонію. Використовують ак­тивований хлорамін у концентрації 0,5 та 2,5%. Готують безпосередньо перед використанням. Розважують хлорамін і сіль амонію окремо. Спочатку розчи­няють хлорамін, потім добавляють активатор. Такий хлорамін згубно діє не тільки на вегетативні форми мікробів, а й на спори.

 

Стерилізація

Це слово походить від лат. sterilis - безплідний. В результаті стерилізації всі об'єкти оточуючого середовища звільняються від мікроорганізмів та їхніх спор. Існує декілька способів стерилізації:

1)                                фізичні       (високі температури, УФ промені, бактеріальні фільтри);

2)                               хімічні        (використання різних дезінфектантів, антисептиків);

3)                                           біологічні        (антибіотики та ін.).

- Фізичні способи:

Пропікання: над полум'ям горілки або фламбування. При цьому гинуть ве­гетативні форми і спори мікроорганізмів. Звичайно так стерилізують бакпетлі, піпетки, шпателі, предметні і покривні стекла, дрібні інструменти та ін. Не мо­жна так стерилізувати ріжучі та колючі інструменти (тупляться).

Сухожарова стерилізація. Роблять це у печах Пастера (сушильних, сухо- жарових шафах). Так стерилізують в основному лабораторний посуд. Матеріал закладають у шафу не щільно, щоб рівномірно нагрівався. Двері шафи щільно закривають, включають підігрів, доводять температуру до 180 градусів і при такій температурі стерилізують протягом однієї години. Закінчивши стериліза­цію, виключають підігрів, шафу не відкривають доки не охолоне, бо холодне повітря, що проникне у шафу, може викликати тріщину на склі. Стерилізацію в сухожаровій шафі можна проводити при різному температурному режимі та експозиції. Рідини, предмети із гуми і синтетичних матеріалів стерилізувати су­хим жаром не можна, так як рідини закипають і виливаються, а гума і синтети­ка плавляться.

Для контролю роботи сухожарової апаратури використовують тести (са­харозу, харчовий цукровий пісок, які карамелізуються при + 165 - 170 градусах, аскорбінову кислоту та ін.).

Підготування до стерилізації в сухожаровій апаратурі. Лабораторний по­суд, пробірки, флакони, піпетки, чашки Петрі, необхідно до стерилізації добре вимити, висушити і упакувати в спеціальний папір, щоб після стерилізації він не забруднювався мікробами.

Чашки Петрі загортають у папір по одній або кладуть у спеціальні пенали. Градуйовані піпетки теж стерилізують у спеціальних пеналах або також у папе­рі. На папері ж роблять помітку про об'єм загорнутої піпетки. Гострі кінці пас­терівських піпеток запаюють у полум'ї пальника і загортають у папір по 3 - 5 штук. УВАГА! Пастерівські піпетки загортати треба дуже обережно, щоб не зламати запаяні кінці. Колби, флакони, пробірки закривають ватно-марлевими пробками. Пробки мають заходити у горлечко на 2/3 довжини судини, не дуже туго, але і не вільно. Поверх пробок на кожну посудину, крім пробірок, надіва­ють паперовий ковпачок. Пробірки зв'язують по 5 - 50 штук і обмотують зверху папером.

Отже, для проведення стерилізації необхідне таке оснащення: стерилізатор (автоклав), сухожарова піч, згортувач, тести для контролю режиму роботи апа­ратури для стерилізації, лабораторний посуд, пробірки, флакони, чашки Петрі, піпетки, корки, спецпапір для пакування, шпагат, гумові кільця, дезінфекційні засоби (хлорамін, хлорне вапно, фенол та ін.), терези, склянки, колби, дисти­льована вода, вата, пінцети, поліетиленові пакети для пакування інструментів одноразового використання (шприци, голки та ін.), бікси, олівці, етикетки для написання дати, часу стерилізації і т. п.

Спосіб,	Режим	Застосування способу,
апаратура	стерилізації	недоліки, особливості
Пастеризація	65 °С, ЗО хв;	Харчові продукти: молоко, вино, пиво, плодові
	72-75°С	соки
	15-30 хв
	одноразово
	з подальшим
	охолодженням
Гласперленова	190-250°С,	Цільнометалічні стоматологічні інструменти
стерилізація	занурення в середовище на­грітих скляних кульок

 

Стерилізація кип'ятінням є неповною, оскільки спори бактерій та деякі віруси не знищуються. Тому цей вид стерилізації часто відносять до дезінфекції.

Під час пастеризації гинуть переважно молочнокислі бактерії. Дріжджі, спори та деякі вегетативні форми бактерій не гинуть.

Ознайомтеся з апаратурою для термічиої стерилізації та тестами коитролю якості роботи стерилізаторів.

Стерилізацію паром під тиском проводять у паровому стерилізаторі (автоклаві), основними частинами якого є стерилізаційна камера, парогенератор, система трубопроводів, крани керування, манометр електроконтактний та мановакуумметр (манометр). Матеріал вміщують у стерилізаційну камеру, температура в якій залежить від тиску пари: при О атм -100 °С, 0,5 атм - 112 °С, 1 атм -120 °С, 1,5 атм -126 °С, 2 атм -132 °С. Температура і термін стерилізації визначаються якістю матеріалу і властивостями мікроорганізмів, якими він забруднений.

Сухожарова шафа використовується для висушування лабораторного посуду за температури 100-105 °С, а також для стерилізації медичного інструментарію за 160 °С протягом 150 хв або за 180 с - 60 хв.

Інактиватор використовують для інактивації сироватки крові (комплемент сироватки кровіі переходить у неактивний стан за температури 56 °С протягом 30 хв, а також для багаторазової стерилізації - тиндалізації.

Апарат для зсідання, інактивації сироватки крові, зсідання яєчних і сироваткових поживних середовищ використовують одночасно і для їх стерилізації за температури 90°С по 60 хв 2 доби поспіль.

Контроль температур и в стерилізаційній камері проводять за допомогою трьох видів тестів: фізичного, хімічного та біологічного.

Фізичний метод - полягає у використанні максимального термометра в паровому стерилізаторі (автоклаві) і звичайного ртутного термометра в сухожаровій шафі та інактиваторах.

Хімічний метод - використання кристалічних хімічних речовин з пев ною температурою плавлення: бензонафтол 110 °С, антипірин - 113 °С, резорцин, бензойна кислота, бета-нафтол -120 °С, сечовина, фенацетин, манноза -132 °С, саліцилова кислота, стрептоцид - 160 °С, тіосечовина, альбуцид -180 °С.

Нині випускають паперові індикатори стерилізації, які змінюють забарвлення за певної температури: 1С -120, 1С 132 °С та ін.

Біологічпии метод - використання біотестів (від грец. bios - життя і англ. test - проба, дослідження). Біотести виготовляють відповідно до методичних рекомендацій "Лабораторный контроль качества дезинфекционных мероприятий в ЛПУ" (Харків, 1988). Для їх виготовлення використовують тесткультуру (мікроорганізми з групи антрако'ідів, які витримують кип'ятіння протягом 25-30 хв і вплив текучої пари температурою 100 °С протягом 4-6 хв або зразки грунту, що містять спори термостабільних сапрофітів (витримують температуру 120°С протягом 2-3 хв). У терилізатор вміщують щонайменше 5 біотестів (у різних його місцях) та 1 (контрольний тест) залишають за кімнатної температури. Після стерилізації змиви з біотестів засівають на поживні середовища у змивах з тих біотестів, що перебували в стерилізаторах, росту культури не повинно бути, у змивах з контрольного тесту - рясний ріст культури. Якщо з'являється ріст культури у змивах, взятих із тестів, що перебували в стерилізаторі, перевіряють технічний стан апарата. Здебільшого біотести використовують у парових стерилізаторах і дезінфекційних камерах.

З метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій контролюють не тільки режим роботи стерилізаторів, а й якість стерилізації.

Для цього стерильний матеріал відбирають в асептичних умовах. Від великих об'єктів (бинти, простирадла, шовний матеріал) відрізають стерильними ножицями шматочки; серед дрібних предметів - відбирають по декілька штук стерильним пінцетом з різних місць біксу; з хірургічного інструментарію, іншого обладнання роблять змиви стерильними серветками, змоченими стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду. Дослідження проводять у стерильному боксі в асептичних умовах. Змиви з усіх відібраних об'єктів засівають на поживні середовища, дрібні об'єкти занурюють у поживне середовище. З метою самоконтролю посів проводять на одне поживне середовище у дві паралельїіі пробірки. Для виявлення анаеробів використовують тіоглколове середовище яке інкубують за 32 °С протягом 8 діб. Для виявлення грибів використовують середовище Сабуро, нке інкубують за 22 °с протягом 8 діб. Матеріал вважають стерильним, якщо в усіх посівах відсутні ознаки росту мікроорганізмів.

Механічна стерилізація (холодна стерилізацін) проводиться методом фільтрації через бактеріальні фільтри (мембранні, каолінові та ін.використовують для стерилізації розчинів, що не витримують нагрівання (поживне середовище, що містить розчинений білок, сироватку крові, антибіотик). Ця стерилізація неповна, оскільки у фільтраті зберігаються віруси, тому її використовують також для відокремлення вірусів від бактерій, у тому числі і фагів.

Променева стерилізація. Використовують ультрафіолетове випромінювання (бактерицидні лампи). Цим методом знезаражують повітря, поверхні приміщень (операційної .пологових залів, боксів), предметів, обладнання, воду, харчові продукти. Радіаційне випромінювання використовують для знезараження шприців, систем для переливання крові, посуду та інших предметів одноразового використання.

Хімічний спосіб. Хімічну допоміжну стерилізацію застосовують тоді, коли неможливо використати термічну (табл. 4).

Таблиця 4. Хімічні способи стерилізації Хімічні речовини Режим стериліззціі Призначення стериліззціі 1 % розчин дезоксону-1 18 °С,45 хв Вироби з полімерів, гуми, скла, коро­зійностійких металів Хлороформ, толуол, ефір, фенол, формалін, етиловий спирт та ІН. Консервування Ендоскопічний інструментарій, кетгут, апарат для штучного кровообігу, по­живні середовища, вакцини, лікувальні та діагностичні сиро ватки Гази або суміші газів: озон, оксид етилену, суміш ОБ (оксиду етилену і броміду метилу) 18-80 °С Вироби медичного призначення із по­лімерів, скла, металу

 

Біологічний спосіб. Біостерилізація грунтується на застосування антибіотиків. Її використовують під час культивування вірусів і деяких видів бактерій (бордетел, менінгококів).

Проведення дезінфекції піпеток, робочого місця, патологічного матеріалу, рук .

Ознайомтеся з технікою проведення дезінфекції піпеток, робочого місця, патологічного матеріалу, рук.

Градуйовані, пастерівські піпетки, шпателі, металеві інструменти відразу після використання опускають у посудину з дезінфекційним розчином, яка стоїть на кожному робочому місці.

Відпрацьований патологічний матеріал (кал, сеча, мокротиння, кров, спинномозкова рідина) обробляють сухими дезінфекційними засобами або їх розчинами. Патологічний матеріал (гній, сеча, кров, мокротиння тощо), посуд, меблі та приміщення знезаражують бактерицидними дезінфекційними засобами. Ці засоби застосовують у комбінації з детергентами та дією високої температури. Вибір дезінфекційного засобу, його концентрація, експозиція (термін дії) залежать від біологічних властивостей мікроорганізмів і властивостей патологічного матеріалу, в якому містяться ці мікроби. Так, для знезараження мокротиння хворого на туберкульоз застосовують 2,5 % розчин дезактину (експозиція - 360 хв), а випорожнень хворого на дизентерію - 0,5 % розчин дезактину (експозиція - 60 хв). Або засипають сухим хлорним вапном із розрахунку 200 г дезін­фекційного засобу на 1 кг виділень, перемішують і витримують 1 год. Посуд опускають в 1 % розчин хлораміну на 30 хв або 1 % розчин МедіДес чи Тетраліну на 60 хв.

Робоче місце після закінчення роботи протирають ганчіркою, змоченою дезінфекційним розчином (0,2% розчином Септаміну, 0,75 % розчином МедіДес чи Тетраліну).

Проведіть дезінфекцію рук. Алгоритм « Дезінфекція рук».

-  зробіть із вати дві кульки діаметром 1-2 см;

-  візьміть пінцетом одну кульку, змочіть її у розчині дезінфектанту;

-  протріть нею руки в такій послідовності: ліва рука тильна сторона, долонна сторона, між пальцями, нігтьова пластинка, під нігтями; права рука - у такій самій послідовності;

-  кульку опустіть у посудину з дезінфекційним розчином;

-  візьміть пінцетом другу кульку і все повторіть;

-  вимийте руки водою з милом;

-     висушіть руки, змастіть їх кремом для рук.

Заключний етап. Контроль професійних вмінь.

Тести

1.  Дія дезінфекційних засобів на мікроорганізми залежить від:

а) природи дезінфекційних засобів;

б) концентрації та температури їх розчинів; в) тривалості дії; г) усі відповіді правильні.

2.  Для стерилізації бактеріологічних петель використовують:

а) фламбування;

б) сухожаровий метод; в) тиндалізацію; г) гласперленову стерилізацію.

3.  Медичні вироби згуми, полімерів, скла стерилізують: а) 1 % розчином дезоксону-1;

б) хлороформом;

в) ефіром;

г) толуолом.

4.  Неповним є метод стерилізації:

а) сухим жаром;

б) автоклавуванням;

в) ультрафіолетовим випромінюванням;

г) кип'ятінням.

5.  Медичні вироби одноразового використання (шприці) стерилізують:

а) ультрафіолетовими випромінюванням;

б) радіаційним випромінюванням;

в) водяною парою;

г) сухим жаром.

Ситуаційні задачі

1.  У сухожарову шафу помістили металічні інструменти, вату, піпетки, флакони з ізотонічним розчином натрію хлориду, гумові рукавички і простерилізували за t180⁰С протягом 60 хв. Дайте оцінку цим діям.

 

2.  Під час бакдослідження вовни був виділений збудник сибірки. Після ідентифікації збудника лабораторний посуд, який був при цьому задіяний, і культуру збудника простерилізували в автоклаві t120⁰С 30 хв.

 

Дайте оцінку цим діям.

 

3.  У корови, хворої на туберкульоз, мікобактерії виділяються з молоком. Чи можна пити молоко після пастеризації?

4.  Металеві хірургічні інструменти прокип’ятили в дистильованій воді 30 хв. Чи можна їх вважати стерильними.

 

 

 

 

 

Тема: Антибіотики. Визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків

 

 

 

Актуальність: Антибіотики (від грец. Anti – проти, bios – життя) – це речовини біологічного походження, а також їх похідні синтетичні і напівсинтетичні аналоги, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів. Пріоритет у відкритті антибіотиків належать англ. мікробіологу А.Флемінгу. у 1929 р. Вперше виділили пеніцилін З.В.Єрмольєва і Т.І.Балезіна у 1942 р. Кожного року виявляють близько 20 нових антибіотиків і зараз їх кількість перевищує 6 000. Використання антибіотиків захистило життя мільйонів людей. Завдяки їм знизилась кількість післяопераційних ускладнень, захворюваність і смертність від інфекції, підвищилась ефективність лікування

інфекційних хвороб, збільшився середній вік людини. Разом з тим антибіотикотерапія і антибітикопрофілактика може призвести до негативних наслідків: алергійних станів, дисбактеріозу, токсичної дії, тератогенної, пригнічення імунітету.

У клінічній практиці використовують 2-3% антибіотиків, отриманих із природних джерел. Це пояснюється тим, що деякі з них виявляються надто токсичними для макроорганізма або малоефективними. Для удосконалення лікувальної дії природних антибіотиків отримують напівсинтетичні і синтетичні їх аналоги. Особливо великих успіхів досягнуто в отриманні напівсинтетичних пеніцилінів і цефалоспоринів, які належать до найбільш важливих антибіотиків. Успіхи антибіотико терапії залежать від чутливості збудника до препарату: способу введення, форми патологічного процесу, фази хвороби, стану захисних механізмів організму. Антибіотики, які є найбільш ефективними при певному виді інфекції, до яких чутлива більшість штамів даного збудника, називають препаратами першого вибору (першого ряду). Препарати другого ряду (альтернативні) призначають, коли препарати першої групи неефективні. Антибіотики резерву призначають, коли першого і другого ряду виявились неефективними.

Навчальні цілі: ознайомитись з механізмом дії антибіотиків на мікробну клітку, вплив антибіотиків на мінливість на мікроорганізмів, розуміти механізм стійкості мікроорганізмів до антибіотиків.

Знати: побічну дію антибіотиків та методи її подолання, принципи антибіотико терапії.

Вміти: визначати чутливість мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним методом, оцінювати результати антибіотикограми.

Виховні цілі: не застосовувати антибіотики без необхідності, дотримуватися інструкції щодо застосування, не застосовувати без перевірки на чутливість до них, щоб попередити негативні наслідки антибіотикотерапії.

Обладнання: антибіотики, бактеріофаги, чашка Петрі з МПА, паперові диски, просякнуті різними антибіотиками, пінцет, чиста культура staphilococcus aureus, спиртівка, пастерівська піпетка.

Міжпредметні зв’язки: біологія, хімія, анатомія, фізіологія, латинська мова, генетика, фармакологія, догляд за хворими.

Тести

1.     Антибіотики відкрив:

а)  1.1. Мечников;

б)   А. Флемінг;

в)  З.В. Єрмольєва;

г)  X. Флорі.

2.     Білки бактеріального походження, що пригнічують ріст гене­тично близьких видів бактерій, — це:

а)  антибіотики;

б)         бактеріофаги;

в) бактеріоцини;

г)  фітонциди.

3.    Вибіркова дія антибіотика на збудник називається:

а)  бактерицидною;

б) бактеріостатичною;

в) етіотропною;

г)  пролонгованою.

4.    Найменше ускладнень у макроорганізмі спричинюють антибіо­тики:

а)  першого ряду;

б) альтернативні;

в) резерву.

5.    Негативна дія антибіотика на плід проявляється:

а)  тератогенністю;

б) пригніченням імунітету;

в) дисбактеріозом.

6. До появи штамів мікробів, резистентних до лікарських препара­тів, призводить:

а)  використання одних і тих самих препаратів протягом трива­лого часу;

б) лікування людей і тварин однаковими препаратами;

в) недотримання правил використання препарату;

г)  всі відповіді правильні.

7. Антибіотики, що спричинюють багато ускладнень під час ліку­вання:

а)  антибіотики першого вибору;

б) антибіотики другого ряду;

в) антибіотики резерву.

8. Доза препарату, що пригнічує мікроорганізми:

а)  бактерицидна;

б)  бактеріостатична. Препарати пролонгованої дії — це:

а)  препарати, що мають широкий спектр дії;

б) препарати, що діють найбільш ефективно;

в) препарати, що швидко виводяться з організму;

г)  препарати, що затримуються в організмі протягом тривалого часу.

10. Для попередження появи резистентних штамів мікробів:

а)  використовують комбінацію лікарських препаратів з різним механізмом дії;

   б)    забороняють до використання препарати, до яких є багато ре­зистентних штамів;

     в)    забороняють до використання у ветеринарії препарати, яки­ми лікують людей;

г)   всі відповіді правильні.

 

Практична навичка. Визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним методом.

Інструкція визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків

           

            Диско-дифузійний метод є найпростішим якісним методом і широко використовується для епідеміологічного контролю резистентності.

            Чутливість мікроорганізмів до антибіотиків потрібно визначати тільки у чистій культурі. Для виготовлення інокулюму 5-10 однорідних колоній суспензують у 2 мл рідкого середовища або фізіологічного розчину. Бактеріальну суспензію (10³ – 10⁵ КУО/мл залежно від виду мікробів) в об’ємі 1 мл рівномірно розподіляють по поверхні середовища при похитуванні чашки, надлишок рідини видаляють піпеткою. Чашки підсушують при кімнатній температурі протягом 20-30 хв., а потім на поверхню засіяного газону на однаковій віддалі кладуть диски з антибіотиками.

            Результати враховують через 24 та 48 год. після інкубування при оптимальній температурі, вимірюючи діаметри зон затримки росту. Оцінку результатів проводять за спеціальними таблицями, які містять граничні значення діаметрів зон затримки росту для резистентних, помірно резистентних та чутливих штампів, а також значення мінімальної пригнічуючої (інгібуючої) концентраціях (МПК, МІК) антибіотиків для стійких і чутливих штампів. Одержані значення діаметрів зон затримки росту порівнюють з контрольними значеннями таблиць і відносять досліджуванні штампи до однієї з трьох категорій чутливості: чутливі, помірно резистентні, резистентні.

1. Оцінювання результатів антибіотикограми: чутливі, помірнорезистентні, резистентні.
2. Висновки: для лікування використовують той антибіотик, за наявності якого культура не росте – відсутня зона затримки росту. Антибіотикограму використовують для призначення лікування, контролю за ефективністю та визначення прогнозу.
3. Контроль кінцевого рівня. Вирішування ситуаційних задач.

Заключний етап, контроль рівня професійних вмінь

Ситуаційні задачі

1.  У хворого відсутні дані про наявність алергії щодо лікарських препаратів, але часто проявляються різні алергійні та інфекційноалергійні хвороби. Чи можна цьому хворому без застереження вво­дити терапевтичну дозу антибіотика?

2.    Dosis toleranta препарату становить 1,0 г, dosis curativa — 0,25 г. Розрахуйте показник терапевтичного індексу. Чи можна цей препарат використовувати для лікування хворих?

3.  Після припинення лікування хворого препаратом пеніцилінового ряду через деякий час стався рецидив хвороби. Що могло бути причиною рецидиву?

 

 

Література

            Основна

            Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 99-112 с.

            Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. – К.: Медицина, 2008.

            Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.

            Додаткова

            Воробьев А.А. и др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. – М.: Медицинское информационное агенство, 2008.

            Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. – М.: Медицинское информационное агенство, 2003.

            Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. – К.: Вища школа, 1992.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 1. – Л.: Євро світ, 1998.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 2. – Л.: Ахілл, 2001

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія, ч. 3. – Л.: Сплайн, 2008.