Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Медсестринство в хірургії
Група	4 – А с/с
Дата	Згідно розкладу  8.09.2022
Тема практика	Тема:: Термічні ушкодження.Догляд за хворими

Тема: Термічні ушкодження.

 

Актуальність теми: Опіки складають значний відсоток відкритих пошкоджень і продовжують залишатися одним із складних розділів клінічної медицини з високою загальною летельністю, яка за середньостатистичними даними становить 8-10%.

Серед різних ушкоджень мирного часу опіку становить 4-6%. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, термічні ураження займають, термічні ураження займають третє місце серед інших травм, а в деяких країнах (Японія) – друге, поступаючись лише транспортній травмі. Щороку у США 2 млн. людей отримують ліки, з яких більш 7 тисяч помирає. В останні роки кількість опіків в Україні дещо зменшилась, і в 1993 р. вона складала 145 тисяч. А взагалі в усьому світі щорічно від термічної травми помирає 600 тисяч чоловік. Це означає, що в світі щоденно від різних опіків гинуть близько 160 чоловік. А у скількох опіки є причиною інвалідності ? Все вище сказане показує, наскільки важливим для середнього медпрацівника є вивчення даної теми.

Навчальні цілі: 

 Знати:

-         класифікацію термічних опіків;

-         клінічні симптоми опікової рани різної глибини ушкодження;

-         методику визначення площ опіку;

-         особливості надання першої допомоги хворим;

-         клінічні симптоми опікової хвороби;

-         принципи профілактики та лікування опікової хвороби;

-         загальні та місцеві методи лікування опіків;

-         види холодової травми;

-         періоди і ступені розвитку відморожень;

-         етапи надання першої допомоги та лікування відморожень;

-         дію електроструму на організм людини; 

-         методи надання невідкладної допомоги та лікування при електротравмі.

Вміти:

-         надавати першу допомогу хворим з опіками;

-         проводити транспортування пацієнтів з опіками;

-         проводити місцеве лікування опікових ран;

-         надавати першу допомогу та проводити лікування опікової хвороби;

-         надавати першу допомогу при відмороженні;

-         проводити лікування хворих з відмороженнями;

-         надавати першу допомогу хворим з електротравмою;

-         проводити лікування хворих, вражених електричним струмом.

Формування практичних вмінь та навичок: -            Невідкладна допомога при термічних опіках.

-         Первинна хірургічна обробка опікової рани

-         Визначення стану опікової поверхні

-         Вимірювання площі опіку

-         Визначення стану опікової поверхні при хімічних опіках шкіри.

-         Надання невідкладної допомоги при хімічних опіках шкіри

-         Визначення стану опікової поверхні при радіаційних (променевих) опіках Надання невідкладної допомоги при променевих опіках шкіри 

-         Невідкладна допомога при відмороженні методом зігрівання

-         Невідкладна допомога при замерзанні 

-         Перша допомога при електротравмі.

Хід заняття

Згідно оснащення кабінету доклінічної підготовки з хірургії та режиму роботи хірургічного відділення виконати вказані практичні навички.

 

Алгоритм № 1. Невідкладна допомога при термічних опіках

1.           Перша допомога на місці випадку полягає у негайному звільненні потерпілого від дії термічного фактора: палаючий одяг слід швидко загасити, припинивши доступ повітря (притиснути палаючу ділянку щільною тканиною, брезентом), засипати піском, землею, лягти на палаючу поверхню, щільно притискаючи її до землі. 

2.           Необхідно негайно охолодити уражені ділянки водою, снігом, льодом, евакуювати потерпілого із зони високої температури, зняти тліючий та палаючий одяг. 

3.           Знімати одяг та пересувати потерпілого треба дуже обережно, щоб не пошкодити уражені ділянки. Одяг необхідно розрізати, не відриваючи його від шкіри, прилиплі його ділянки залишити під асептичною пов'язкою. Повністю знімати одяг навіть у літню пору року не можна, тому що найменше переохолодження на фоні загального ознобу підсилює загальний вплив на організм та посилює опіковий шок. 

4.           Для попередження забруднення опікової поверхні не можна промивати опікові рани, змащувати їх олією чи маззю, проколювати та розкривати міхурі.

5.           Для зменшення болю внутрішньом'язово вводять наркотичні знеболювальні засоби (1-2 мл 1 % розчину морфіну, 1 мл 2 % розчину омнопону чи промедолу), при різкому збудженні - 2 мл седуксену, антигістамінні препарати (димедрол, супрастин).

6.           Під час надання невідкладної допомоги обпеченим слід пам'ятати що свіжий опік - це "малоінфікована" рана, яка швидко піддається мікробному забрудненню у випадках великої площі ураження та

наявності некротичних тканин. Тому для попередження інфікування якомога швидше захищають опікову поверхню стерильною пов'язкою.

7.           При транспортуванні потерпілому необхідно забезпечити правильну транспортну іммобілізацію: 

-в положенні сидячи або напівсидячи - при опіках верхньої половини тулуба, обличчя, шиї, рук;

-на спині - при опіках передньої поверхні тулуба, ніг;

-на животі - при опіках задньої поверхні тіла, ніг; 

-при циркулярних опіках підкладають складений одяг, гумові подушки, щоб більша частина ноги або тулуба була у висячому положенні та не торкалась ношей. 

8.           При опіках кінцівок слід застосовувати іммобілізаційні пов'язки або шини. Це дозволяє   змешити біль під час транспортування.

 

Алгоритм № 2. Первинна хірургічна обробка опікової рани

1.      Первинна хірургічна обробка опікової рани проводиться після місцевого або загального знеболювання. 

2.      Обережно знімають пов'язку, накладену при наданні невідкладної допомоги. Волосся навколо опікової рані збривають. 

3.      Дотримуючись правил асептики, дуже обережно проводять туалет обпеченої поверхні.Шкіру навколо протирають ефіром, потім спиртом. 

4.      Обпечену поверхню зрошують теплим ізотонічним розчином натрію хлориду або розчином фурациліну з новокаїном (протиопіковою рідиною, антибіотиками й анестезуючими речовинами).

5.      Осушують і видаляють обривки міхурів, епітелію, сторонні тіла. 

6.      Міхури звичайно не розкривають, але якщо вони великі — обробляють 50—70% спиртом і підсікають біля основи за допомогою пінцета і ножиць для спорожнення. 

7.      Повторно проводять туалет опікової поверхні, старанно осушують стерильними серветками. Подальше лікування проводять відкритим або закритим методом, або оперативним втручанням.

8.      При закритому методі закривають вологовисихаючими пов'язками, змоченим розчином антисептиків чи антибіотиків, при необхідності пов'язку зволожують цими ж розчинами протягом доби.

9.      Повторну перев'язку роблять через добу з відмочуванням пов'язки антисептичним розчином.

10.  При опіках кисті міхурі не розкривають, кожен палець бинтують окремо. Після накладення пов'язки кінцівку доцільно іммобілізувати гіпсовою лонгетою у функціонально вигідному положенні.

11.  Всім травмованим вводять протиправцеву сироватку 3000 АЕ і правцевий анатоксин.

 

Алгоритм № 3. Визначення стану опікової поверхні

 Залежно від глибини ураження тканин, опіки поділяють на чотири ступені:

I                   ступінь (еритематозний) - пошкодження зі стійкою гіперемією, набряком і пекучим болем.

II                ступінь (бульозний) - ураження епідермісу (до базального шару) з утворенням на поверхні шкіри пухирів, наповнених прозорою, серозною рідиною. Вони виникають внаслідок розширення та підвищення проникності кровоносних капілярів шкіри, накопичення рідкої частини крові й відшарування поверхневого шару епідермісу. Пухирі виникають через декілька хвилин після опіку, але можуть утворюватись і на наступний день. При розкритті пухиря на дні його видно яскраво-червоний сосочковий шар шкіри. При сприятливому перебігу опіку на 4-6 добу рідина з пухиря всмоктується, а при вторинному інфікуванні - стає гнійною.

III             А ступінь — некроз поверхневих шарів шкіри, за винятком росткового шару і придатків шкіри. Характеризується значною гіперемією, наявністю міхурів, дно яких реагує на хімічні і механічні подразники.

III             Б ступінь — некроз усіх шарів шкіри, її придатків, поверхневих шарів підшкірної клітковини. Характерною ознакою є наявність міхурів з геморагічним вмістом, дно яких не реагує на подразники.

IV              ступінь — некроз шкіри і підлеглих тканин - м'язів, кісток тощо (обвуглювання). Уражені ділянки тіла набувають темного або мармурового забарвлення, щільні при пальпації, втрачаються усі види чутливості (тактильна, больова та ін.). При глибоких опіках нерідко розвиваються гнійні процеси, внаслідок чого розплавляються змертвілі тканини і формуються ґрубі рубці, на яких з часом можуть утворюватись виразки, що не загоюються . Опіки І, II і III А ступенів - поверхневі, загоюються без утворення рубців за рахунок розмноження клітин базального шару власне шкіри, опіки III Б і IV ступенів - глибокі, закриваються з боків епітелієм з утворенням грубих рубців.

Для визначення глибини опіку користуються механічним чи хімічним подразником. При опіках II та ІІІА ступеня чутливість зберігається, тоді як при ІПБ ступені вона відсутня на подразнення голкою чи змоченою спиртом ватною кулькою. При всіх умовах найбільш точна діагностика глибини ураження шкіри можлива тільки з 7-14 днів після травми.

             

Алгоритм № 4. Вимірювання площі опіку

1.      Правило долоні - площа опіку, що дорівнює площі долоні хворого, становить приблизно 1 % площі шкірних покривів хворого.

2.      Правило 9 % (дев'яток, схема Уоллеса): - голова і шия становлять 9 % площі шкірних покривів хворого; 

-  кожна рука - по 9 %; 

-  кожна нога 9 % х 2 = 18 %; 

-  тулуб спереду 9 % х 2 = 18 %;  - тулуб ззаду 9%х2=18%;

-  промежина і статеві органи 1%.

3.                За допомогою "прозорих відбитків", запропонованих Б.Н. Постніковим.  Стерильний лист відмитої рентгенівської або целофанової плівки накладають на опікову поверхню.  Межу опіку відмічають чорнилом або діамантовим зеленим. Потім плівку накладають на сантиметрову сітку і визначають площу в квадратних сантиметрах.

4.                За Г.Д. Вілявіним площу опіку наносять на силует людини заввишки 17 см, вкритий міліметровою сіткою. Кожному квадрантному міліметру сітки (17000) відповідає один квадратний сантиметр опіку шкіри дорослої людини зростом 170 см.

 

Алгоритм № 5. Визначення стану опікової поверхні при хімічних опіках шкіри

1.      При опіку І ступеня хворі скаржаться на біль, пекучість у рані. При огляді місця дії хімічної речовини спостерігають обмежену гіперемію з незначним набряком шкіри, який помітний при опіку лугами. Всі види шкірної чутливості збережені, больова чутливість підвищена.

2.      При опіках II ступеня спостерігають поверхневий - сухий (при опіку кислотою) або желеподібний - мильний (при опіку лугами) струп. Він дуже тонкий, легко збирається у складку.

3.      При глибоких (ІІІ-IV ступеня) хімічних опіках струп, що утворюється, є щільним і товстим, його неможливо взяти в складку. Він є нерухомим і має вигляд вологого некрозу при опіку лугами, і сухого - при опіку кислотами. Всі види чутливості відсутні. При опіках ІІІ ступеня некротизуються всі шари шкіри, при опіках IV ступеня настає некроз підлеглих тканин аж до кісток. 

4.      Розрізнити ІІІ-IV ступені хімічних опіків при першому огляді неможливо. Лише через 34 тижні, коли відпадає опіковий струп, можна визначити глибину некрозу; якщо відділяється тільки некротизована шкіра – опік ІІІ ступеня, якщо і підлеглі тканини — опік ІV ступеня.

 

Алгоритм № 6. Надання невідкладної допомоги при хімічних опіках шкіри

1.      Раннє (в перші секунди або хвилини) видалення хімічної речовини з поверхні шкіри. Найефективнішим є промивання струменем води (протягом 10-15 хв), а якщо надання допомоги почато із запізненням - не менше 1 год; ураження фтористоводневою кислотою треба промивати не менше 2-3 год. Його слід проводити до зникнення запаху хімічної речовини або до зміни кольору лакмусового папірця, який прикладають до опеченої поверхні. 

2.      Після промивання водою нейтралізацію кислоти можна провести 2% розчином соди, а при опіках лугами - 2% розчином оцтової або лимонної кислоти.

3.      При опіках негашеним вапном промивання водою недопустиме, оскільки внаслідок хімічної реакції утворюється тепло, яке може спричинити термічний опік. Негашене вапно, що потрапило на шкіру, видаляють механічним шляхом. Для нейтралізації вапна можна робити примочки з 20% розчином цукру.

4.      Якщо опік викликами органічними сполуками алюмінію, його змивають із ураженої ділянки гасом, етиловим спиртом чи бензином, тому що при промиванні холодною водою виникає самозагорання цих речовин. 

5.      При опіках фосфором обробку опікової ділянки проводять під водою (тому що фосфор продовжує горіти в тканинах). Видалення частинок фосфору проводять пінцетом у темному приміщенні, тому що на світлі частинок фосфору в рані не видно. На обпечену поверхню накладають примочки з 4% розчином міді сульфату.

6.      Після видалення хімічної речовини на опечену поверхню накладають суху асептичну пов'язку і потерпілого госпіталізують в опікове або хірургічне відділення. Подальше лікування проводять, як при термічних опіках.

 

Алгоритм № 7. Визначення стану опікової поверхні при радіаційних (променевих) опіках

І ст.. - еритематозний дерматит, який розвивається після опромінення дозою в 800-1000 рад. і характеризується гіперемією шкіри, випаданням волосся, пігментацією.

II ст. - бульозний дерматит, який розвивається після опромінення дозою до 2000 рад. Виникає виражена еритема і набряк шкіри, утворюються пухирі, наповнені серозним чи кров'янистим вмістом. Перебіг має в'ялий характер, загоювання відбувається протягом 1-1,5 місяця з залишковою пігментацією шкіри.

IІІ ст. - гангренозний дерматит, який виникає при дозі до 3000 рад. Місцеві порушення настають через кілька годин. З'являються виражена еритема та набряк шкіри, які утримуються 2-3 доби, після чого розвивається некроз. На місці опіку утворюються рубці, часто хронічні виразки.

IV ст. - некроз шкіри і прилеглих тканин, який виникає при дозі більше 3000 рад., характеризується швидким розвитком некротичних процесів шкіри і прилеглих тканин, відноситься до тяжких уражень. Ці опіки характеризуються тривалим, в'ялим перебігом, на їх місці утворюються великі рубці, які можуть перероджуватись у ракові пухлини. Слід зазначити, що радіаційні опіки, особливо III і IV ступеня, як правило, супроводжуються променевою хворобою.

 

Алгоритм № 8. Надання невідкладної допомоги при променевих опіках шкіри

1.      Швидко видаляють радіоактивні речовини, що потрапили на шкіру, за допомогою води або спеціальних розчинів.

2.      При сильному болю дають аналгетики, наркотики, застосовують футлярні новокаїнові блокади.

3.      Для профілактики вторинної гнійної інфекції призначають антибіотики, сульфаніламіди.

4.      Місцеве лікування передбачає накладання антисептичних мазевих пов'язок. 

5.      Пухирі надрізають і видаляють їх вміст.

6.      При загальних радіаційних ураженнях одночасно лікують променеву хворобу.

 

Література

1.      Роздольський І.В. Посібник з хірургії.К.Здоров’я.2003 р. с. 186-201.

2.      Скрипниченко Д.Ф. Хірургія. – К.: Вища школа, 1992 р., с.294-310.

3.      Кіт О.М. Хірургія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002 р., с.278-295.

4.      Цытовская Л.В.Руководство к практическим занятиям по хирургии. – К.: Вища школа, 1988 р., с.210-222.

5.      Сыромятникова А.В. Руководство к практическим занятиям по хирургии. – Москва:

Медицина, 1988 р., с.254-263.

6.      Ваврик Ж.М. Лекції з хірургії. – К.: Вища школа, 2000 рік, с.157-179

 

 

 

ДОДАТОК :  завдання для перевірки засвоєння знань

             (виконати в зошиті для практичних робіт)

Тестові питання для контролю  по : «Термічні ушкодження».

1. На чому грунтується поділ опіків на поверхневі і глибокі:

 A. На наявності загальних клінічних ознак.

B.     На методах заживлення.

C.    На ступенях опіків.

D.    На глибені ушкодження.

E.     На наданні першої допомоги.

 

2. Опікова хвороба у дорослих розвивається при поверхневих опіках більш:

 A. 5% .

B.     10%.

C.    15%.

D.    20%.

E.     25-30%.

 

3. Опікова хвороба у дорослих розвивається  при глибоких опіках більш:

A. 3%.

B.     5%.

C.    10%.

D.    15%.

E.     25%.

 

4. Виключіть невірно вказану стадію протікання опікової хвороби:

A. Опіковий шок. 

B.     Гостра токсемія.

C.    Гостра ниркова недостатність.

D.    Септикотоксемія або сепсис.

E.     Реконвалесценція.

 

5. Для опікового шоку характерно:

 A. Слабо виражена еректильна фаза.

B.       Яскраво виражена еректильна фаза.

C.       Відсутність торпідної фази.

D.       Відсутність еректильної фази.

E.        Збільшення ОЦК.

 

6. Чи вірно, що розрізняють три ступені опікового шоку: легку, важку і надзвичайно важку? A. Так .

B. Ні.

 

7. Вкажіть тривалість опікового шоку?

 A. 1 год.

B.     12 год.

C.    24-72 год.

D.    1 тиждень.

E.     1 місяць.

 

8.  Вкажіть тривалість періоду токсемії?

A.    1 тиждень.

B.     2 тижні.

C.    З тижні.

D.    4 тижні.

E.     2 місяці.

 

9. Вкажіть тривалість періоду септикотоксемії?

A. 1 тиждень.

B.     2 тижні.

C.    З тижні.

D.    1 місяць.                               

E.     2-3 місяці.

                           

10.  Вкажіть тривалість періоду реконвалесценції?

A. 1 тиждень.

B.     2-3 тижні.

C.    1 місяць.

D.    2 місяці.

E.     3-4 місяці.

 

11. Вкажіть, в якому періоді опікової хвороби можливий розвиток опікового виснаження?    

A. Опікового шоку.

B.     Токсемії.

C.    Септикотоксемії.

D.    Реконвалесценції.

E.     Опікове виснаження не розвивається.

 

Ситуаційні задачі.  Виконати письмово  в зошиті

                                                 «Термічні ушкодження.».

 

 

1.Ви  надаєте допомогу 5-річній дитині, яка 0,5 год. тому перекинула на себе кастрюлю з кип’ятком. Дитина бліда, кричить, у неї остуда, акроціаноз, було одноразове блювання. Передня поверхня тулуба і верхні кінцівки гіперемовані з ділянками відшарованого епідермісу. Що з потерпілою? Ваші дії? 

 

2.Жінка кип’ятила білизну. При знятті виварки з плити потерпіла перекинула її на себе і отримала опіки. Передня поверхня тулуба, передпліччя і кисті гіперемовані, ранева поверхня білісовата з поганою больовою чутливістю. Визначіть ступінь і площу опіку?

Як надати першу допомогу? 

 

3.Через аварію на підприємстві потерпілий отримав опік фосфором. Якими будуть ваші дії під час надання до­помоги?

 

4.Чоловік, 44 років, отримав опік верхніх кінцівок карболовою кислотою. В чому полягає перша допомога?

 

5.В опікове відділення привезли хворого, який з метою суїциду випив розчин оцтової есенції. Якими повинні бути заходи надання допомоги?