Викладач Стоянова Л.П. Предмет Мікробіологія Група 2 – А с/с Дата 06.05.2022 р. Лекція Тема: Патогенні клостридії. Неклостридіальні анаероби. Патогенні спірохети.

 

Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Мікробіологія
Група	2 – А с/с
Дата	06.05.2022 р.
Лекція Тема:	Патогенні клостридії. Неклостридіальні анаероби. Патогенні спірохети.

 

Патогенні клостридії. Неклостридіальні анаероби. Патогенні спірохети.

Навчальна мета:

—   знати мікробіологічну характеристику патогенних клостридій;

— розуміти патогенетичні закономірності інфекційного процесу, спричиненого патогенними клостридіями;

— знати методи мікробіологічної діагностики правця, ботулізму, газової гангрени, патологічних процесів, зумовлених неклостридіальними анаеробами;

— знати особливості взяття патологічного матеріалу для дослідження та його транспортування в бактеріологічну лабораторію.

 

План.

Загальна характеристика групи. Особливості лабораторної діагностики ранової анаеробної інфекції (газової гангрени, правцю), ботулізму. Інструктивні матеріали МОЗ України щодо профілактики правцю, газової гангрени. Особливості взяття матеріалу і заходи безпеки. Специфічне лікування хворих. Специфічна профілактика. Медична етика і деонтологія.

Короткі дані про неклостридіальні анаероби (бактероїди), їх роль у патології людини. Методи мікробіологічної діагностики.

Загальна характеристика патогенних спірохет. Загальні дані про збудника сифілісу. Патогенез сифілісу. Особливості взяття матеріалу для дослідження в різні періоди хвороби. Заходи безпеки під час роботи. Медична етика і деонтологія.

Короткі дані про збудників поворотного тифу, лептоспірозу та хвороби Лайма.

Загальна характеристика.

Клостридії і неклостридіальні анаероби належать до мікроорганізмів, які живуть в умовах повної відсутності кисню або незначної його кількості. Молеку-лярний кисень діє на них токсично. Тому ця група бактерій називається облігат-ними (обов'язковими) анаеробами.

Природним середовищем існування облігатних анаеробів є глибокі шари ґрунту, мул водойм, стічні води, кишечник ссавців, птахів, холоднокровних тварин, людини.

Облігатні анаероби бувають спорогенними й аспорогенними. У виникненні патоло-гічних процесів у людини суттєву роль відіграють спорогенні бактерії роду Кло-стридії і аспорогенні бактерії родини Васіегіоійасеае.

Характерною ознакою клостридій є утворення спори, яка за діаметром більша, ніж вегетативна клітина, тому часто паличка зі спорою нагадує веретено, звідки і пішла назва роду Сіовйгісііит . Клостридії значно поширені у природі. Кишечник людей і тварин вони заселяють на першому тижні після народження, де розмножу-ються і виділяються в навколишнє середовище. Удобрений перегноєм ґрунт завжди містить у собі спори клостридій, які в теплу пору року здатні розмножуватися і накопичуватися у ґрунті, а для деяких видів клостридій ґрунт є природним середо-вищем існування. Якщо клостридії з харчовими продуктами і кормом потрапляють у кишечник людей і тварин, вони не спричинюють захворювання. Зазвичай патогенні клостридії зумовлюють захворювання у разі потрапляння у рану, тобто вони є збудниками ранових інфекцій (екзогенної інфекції). Деякі клостридії здатні спричи-нити ендогенну інфекцію. Внаслідок нераціональної антибіотикотерапії в товстій кишці інтенсивно розмножується С. сііііісііе, що призводить до псевдомембранозного коліту.

Всі клостридії — великі грампозитивні палички із заокругленими кінцями, рухливі (перитрихи), деякі нерухливі, утворюють спору округлої або овальної форми, яка розміщується у клітині центрально, термінально або субтермінально.

Для культивування потребують анаеробних умов. Для цього використовують фізичні, хімічні і біологічні методи культивування. До фізичних відносять методи, за яких механічним способом видаляють кисень з поживного середовища і з атмосфе-ри, в якій культивують анаероби.

У разі культивування в анаеростаті повітря видаляють вакуум-насосом, а культивування проводять у вакуумі або анаеростат заповнюють сумішшю газів, яка не містить кисню. За методом Перетца на поверхню щільного поживного середо-вища (МПА) з посівом кладуть стерильне предметне скло. Анаероби ростуть під склом.

Перед посівом пробірки з середовищами Кітта—Тароцці і Вільсона—Блера кип'ятять на водяній бані упродовж 20 хв для видалення повітря, потім охолод-жують до температури 43—45 °С. Після посіву середовище Кітта—Тароцці зали-вають стерильним вазеліновим маслом, аби уникнути надходження повітря у сере­довище. Після посіву пробірки ставлять у холодну воду. Середови­ще Вільсона—Влера ущільнюється і не насичується повітрям.

За методом Віньяля—Вейона анаеробів вирощують у напіврідкому середовищі. Матеріал, що містить анаероби, перемішують із середовищем і заповнюють пасте-рівські піпетки, потім запаюють їх.

Під час використання хімічних методів анаероби культивують в ексикаторі, на дно якого поміщають хімічні речовини, що легко поглинають кисень (піргалол, натрію гідрогенсульфіт).

За Фортнером (біологічний метод) у середовищі, налитому у чашку Петрі, ви-різають і викидають смужку агару. На половину середовища висівають культуру аеробів (частіше ешерихії), на другу половину — анаеробів. Чашку заклеюють лейкопластирем або пластиліном. Аероби ростуть швидко і поглинають кисень, створюючи умови для анаеробів, які ростуть повільно (3—5 діб).

Рід Клостридій включає велику кількість видів, але найбільш патогенними для людей є збудники правця, ботулізму і газової гангрени.

 ЗБУДНИК ПРАВЦЯ.

Мікробіологічна діагностика.При типовій клінічній картині мікробіологічну діагностику не проводять. Мікробіологічне дослідження проводять у випадках, коли треба підтвердити діагноз, якщо правець розвинувся після операції, аборту чи поло-гів. Систематично обстежують епідемічно значущі об'єкти навколишнього середови-ща (пил, повітря, перев'язувальний і шовний матеріал, ліки для парентерального введення, зразки ґрунту).

Матеріалом для дослідження є шматочки тканин, ексудат, сторонні тіла, виді-лення з ран, пупкового канатика та тканини з піхви і матки, секційний матеріал (кров, шматочки печінки і селезінки).

Дослідження проводять переважно мікроскопічним, бактеріологічним і біоло-гічним методами, інколи використовують серологічний метод.

Мікроскопічний метод (орієнтовний діагноз) використовують уразі досліджен-ня патологічного матеріалу від хворого або померлого.

Бактеріологічний метод (основний): досліджуваний матеріал висівають на середовище накопичення Кітта—Тароцці, потім виділяють чисту культуру на щіль-них поживних середовищах та ідентифікують її за культуральними, морфоло-гічними, тинкторіальними і біохімічними ознаками, а також перевіряють (у біопробі і РН) на токсигенність.

Біологічний метод (найбільш ефективний): ставлять біопробу і реакцію ней-тралізації токсину на білих мишах.

Серологічний метод — проводять РПГА, РІФ.

Принципи профілактики.Для профілактики правця важливим є первинне хірургічне оброблення рани. Це пов'язано з тим, що збудник найчастіше залишаєть-ся на місці проникнення. Імунну профілактику правця проводять у двох напрямках: екстрена імунопрофілактика і планова активна імунізація населення.

Екстрену імунопрофілактику проводять після травмування залежно від наяв-ності попередніх щеплень. Особи, яким був проведений повний курс імунопро-філактики проти правця відповідно до календаря профілактичних щеплень, підля-гають ревакцинації анатоксином. Особи, які не отримали повного курсу імунізації або взагалі не були щеплені, підлягають екстреній активно-пасивній імунізації: їм вводять правцевий анатоксин і через ЗО хв іншим шприцом і віншу ділянку тіла — протиправцеву сироватку (3000 МО) або го­мологічний імуноглобулін (950МО).

Планову активну імунізацію населення проти правця проводять вакциною АКДП з 3-місячного віку, потім АДП і врешті-решт правцевим анатоксином у тер-міни, визначені календарем профілактичних щеплень. Щеплення за цією схемою забезпечують імунітет проти правця на все життя і звільняють від необхідності вводити при травмах антитоксичну сироватку.

Лікування.Лікування починають після виявлення перших симптомів хвороби до повного зникнення рефлекторних судом. Для цього використовують протиправ-цеву антитоксичну сироватку (350 МО на 1 кг маси хворого), яку вводять за мето-дом Безредки. Останнім часом викорисотують імунохімічно чистий правцевий ан­титоксин, який має більшу питому активність, довше персистує в організмі, тому забезпечує країций терапевтичний ефект порівняно з сироваткою. Паралельно про-водять антибіотикотерапію, використовують препарати пеніциліну, цефалоспорини, стрептоміцин.

Після клінічного одужання у перехворілих (80 % випадків) залишаються пору-шення з боку нервової, серцево-судинної систем, а також дегенеративно-дистро-фічні зміни в хребті.

ЗБУДНИК БОТУЛІЗМУ.

Мікробіологічна діагностика.Матеріалом для дослідження є кров із вени (5—10 мл), промивні води шлунка (50—100мл), кал (50—60 г), залишки харчових продуктів, секційний матеріал (шматочки печінки, відрізки кишечнику і шлунка разом з їх умістом).

Кров досліджують до початку серотерапії тільки на наявність токсину в реакції нейтралізації на білих мишах. При цьому двом дослідним мишам вводять по 0,5 см³ сироватки крові хворого внутрішньоочеревинно (біопроба), двом контрольним мишам — суміш сироватки крові хворого і полівалентної протиботулінічної сиро-ватки (реакція нейтралізації). Миші контрольної групи залишаються живими, а дослідні гинуть на 3—4-у добу при типовій клінічній картині ботулізму: часте дихання, розслаблення і западання м'язів стінки живота (талія оси), судоми, параліч. У разі позитивного результату реакцію нейтралізації повторюють з моновалентними сироватками А, В, Е. Живими залишаються миші, яким ввели досліджуваний мате-ріал у суміші зі специфічною однотиповою сироваткою .

Кал досліджують тільки бактеріологічним методом з метою виділення чистої культури збудника. Виділення С. Ьоіиііпшп із калу дорослих не дає підстави для постановки діагнозу "ботулізм". Цей факт враховується у комплексі з клінічними ознаками і епідеміологічним анамнезом . Увесь інший патологічний матеріал досліджують на наявність токсину і збудника. Крім реакції нейтралізації на білих мишах використовують РПГА.

Принципи профілактики.Профілактика ботулізму ґрунтується на дотриманні санітарних норм і правил під час виготовлення харчових продуктів, у яких можуть накопичуватися збудники ботулізму: консерви (м'ясні, рибні, гриби), ковбаса, шин-ка, в'ялена і копчена риба та ін. У разі виникнення ботулізму хворого лікують, а за іншими особами, які споживали "підозрілий" продукт, встановлюють медичний нагляд протягом 2 тиж. Питання про доцільність профілактичного введення їм сироватки вирішується індивідуально.

Специфічна профілактика проводиться ботулінічним поліана-токсином тільки тим особам, які працюють з ботулотоксином (триразово з інтервалом 1,5 міс).

Лікування. Всі хворі незалежно від тяжкості хвороби підлягають лікуванню в умовах стаціонару. Лікування проводять протиботулінічною сироваткою. Оскільки спочатку тип токсину невідомий, вводять полівалентну гетерогенну сироватку (А—10 000 ОД, В—5 000 ОД і Е—10 000 ОД). Багаторазове введення сироватки недо-цільне через ризик виникнення алергійної реакції. Замість гетерогенної сироватки можна використати нативну гомологічну плазму. Антибактеріальну терапію прово-дять антибіотиками (левоміцетин або ампіцилін).

 ЗБУДНИК ГАЗОВОЇ ГАНГРЕНИ.

Мікробіологічна діагностика. Матеріалом для дослідження є шматочки ураженої тканини (на межі некротизованої і здорової тканини), рідина з набряку. У разі необхідності обстежують шовний і перев'язувальний матеріал, одяг, зразки ґрунту, при харчових токсикоінфекціях — продукти харчування і випорожнення хворих.

Використовують мікроскопічний, бактеріологічний і біологічний методи.

При мікроскопічному методі виготовлені з виділень рани і ексудату мазки фарбують за Грамом і Буррі—Гінсом.

При мікробіологічному методі матеріал висівають на поживні середовища, виділяють чисту культуру й ідентифікують за культуральними, морфологічними, біологічними властивостями та за токсигенністю. Вид токсину визначають у реакції нейтралізації на білих мишах (так само, як при ботулізмі), для С. сііШсііе — у культурі клітин.

Біологічний метод використовують для виявлення токсину у досліджуваному матеріалі.

Принципи профілактики.Головний метод профілактики газової гангрени — це своєчасне і правильне хірургічне оброблення ран. У разі особливо тяжкого поранення хворому вводять по 10 000МО антитоксичних одиниць сироваток проти найбільш поширених збудників — С. регітіп^епз, С. поVуі і С. зеріісшп. Для штучної імунізації створені препарати, що містять різні анатоксини, але нони не набули широкого використання.

Лікування.Для лікування використовують антитоксичні сироватки проти найбільш поширених збудників по 50 000АО. У разі кідсутності лікувального ефекту введення сироватки повторюють. Разом із сироваткою застосовують антибактеріальні препарати.

 КОРОТКІ ДАНІ ПРО НЕКЛОСТРИДІАЛЬНІ АНАЕРОБИ.

До родини бактероїдів (Васіегоійасеае) належать аспорогенні грамнегативні бактерії. Родина включає 13 родів. У патології людини найбільшу роль відіграють два роди: Васіегоійез і ГизоЬасіегіит. Вперше їх виділили із гною при гангреноз-ному апендициті.

Бактероїди— це прямі або дещо зігнуті палички розміром 0,5— 0,8 х 1—2 мкм, розташовані поодинці, а також як дипло- і стрептобактерії, деякі види утворюють капсулу, є рухливі (перитрихи) і нерухливі.

Фузобактерії— це поліморфні палички. Вони мають вигляд прямих або злегка зігнутих веретеноподібних паличок із загостреними кінцями розміром 0,5—1,5 х 2—3 мкм. Нерухливі, спору і капсулу не утворюють, інколи розміщуються у вигляді стрептобактерій (по 2—3 клітини).

Бактероїди не вибагливі до поживних середовищ. На МПБ через 48 год утворю-ється дифузне помутніння. У більшості бактероїдів виражені сахаролітичні і протео-літичні властивості.

Фузобактерії культивують на середовищах із додаванням сироватки крові вели-кої рогатої худоби або асцитичної рідини. Культура бактероїдів і фузобактерій має неприємний гнилісний запах.

Резистентність у навколишньому середовищі відносно висока. У випорожненнях людей і тварин бактероїди і фузобактерії зберігають життєздатність протягом ЗО—50 діб, але під дією високої температури і робочих розчинів дезінфектантів гинуть протягом 10—20 хв.

Факторами патогенності у бактероїдів і фузобактерій є фактори адгезії, капсула, ендотоксин (ліпополісахарид), білки поверхневої мембрани, ферменти агресії.

Бактероїди і фузобактерії є представниками нормальної мікрофлори людини. Природним осередком їх перебування є слизові оболонки порожнини рота, травного тракту, сечостатевих органів. Як умовно-патогенні ці мікроорганізми (самостійно і в асоціації зклостридіями, а також факультативними анаеробами) на фоні ослабленої резистентності макроорганізму здатні спричинити гнійно-запальні процеси різної локалізації. Але у більшості випадків вони уражають органи черевної порожнини і спричинюють апендицит, перитоніт, гангрену окремих органів, парапроктит, холе-цистит, абсцес печінки, а також пневмонію, сепсис, ендокардит, абсцеси мозку, парадонтоз, ранові і гінекологічні інфекції.

Особливістю перебігу мікст-інфекції є швидке наростання процесу, некротизація тканин, інтоксикація. Це пояснюється синергізмом бактерій, коли їх патогенні властивості взаємно посилюються. Інфекції носять в основному ендогенний харак-тер, але можливе й екзогенне інфікування.

Доведено, що бактероїди водночас з ешерихіями і клостридіями беруть участь в утворенні жовчних каменів.

Розвитку інфекції бактероїдної етіології сприяють фактори, дія яких призводить до зниження рівня кисню в тканинах, а також ослаблення захисних механізмів орга-нізму: травма, спазм, звуження судин, некроз, супутні інфекції, зумовлені іншими мікробами. Вони можуть виникнути внаслідок хірургічного втручання (особливо у разі операцій у порожнині рота або на кишечнику), порушення правил проведення ін'єкцій, введення катетерів, при цукровому діабеті, атеросклерозі, алкоголізмі, у разі використання антибіотиків, імунодепресантів, кортикостероїдів, рентгенівсь-кого і гамма-опромінення.

Імунна відповідь формується при септицемії і тяжких запальних процесах. У сироватці крові накопичуються антитіла у високих титрах, які зберігаються декілька місяців.

Матеріалом для дослідження є кров, мокротиння, гній, випорожнення. Його відбирають на межі живої і некротизованої тканини. Використовують мікроско-пічний, бактеріологічний і біологічний методи.

Специфічна профілактика не розроблена.

Усі бактерії родини бактероїдів високорезистентні до антибіотиків. Особливо до пеніцилінів і цефалоспоринів І і II поколінь. Для лікування використовують метронідазол, іміпенем, левоміцетин.