|
Викладач |
Стоянова
Л.П. |
|
Предмет |
ВМП та медицина надзвичайних
ситуацій |
|
Група |
4 – Б л/с
|
|
Дата |
Згідно розкладу 26.01.2021 |
|
Тема Лекція 3 |
Тема: Медичне забезпечення
військ механізованої роти та батальону в обороні та під час наступу |
СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО
НАВЧАННЯ
Навчальні питання:
1. Вступ
2. Умови діяльності медичної служби бригади в обороні.
3. Можлива
величина та структура санітарних втрат особового складу бригади в обороні.
4. Заходи
медичної служби в період підготовки до оборони, при веденні оборони, при
відході, при веденні бою в оточенні, виході з оточення та при веденні
контратаки.
5. Рішення на організацію медичного забезпечення
бригади в наступі. Оформлення плану медичного забезпечення бригади в наступі.
6. Управління медичною службою бригади в
наступі.
І. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Оборона має на меті: відбити наступ переважаючих сил
противника; завдати йому максимальних втрат; економити сили і час; утримати
важливі райони (об’єкти) місцевості й тим самим створити умови для переходу в
наступ.
Оборона може готуватися: завчасно або організовуватись у
ході бою; в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього
зіткнення з ним.
Як показав досвід Другої світової війни і локальних війн,
перехід роти (батальйону) до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з
противником частіше за все здійснюється:
- під час відбиття контратак переважаючих сил противника
у ході наступу;
- для закріплення й утримання захоплених рубежів;
- для прикриття флангів наступаючих військ;
- у результаті невдалого закінчення зустрічного бою.
За цих умов перехід до оборони здійснюється, як правило,
під безперервним вогневим впливом противника.
Відсутність безпосереднього зіткнення з противником
створює найбільш сприятливі умови для підготовки роти (батальйону) до оборони.
За таких умов підрозділи частіше за все будуть переходити до оборони:
- для прикриття державних кордонів;
- під час дій у другому ешелоні або резерві;
- під час переходу до оборони під прикриттям підрозділів,
які обороняються в смузі забезпечення;
- на тих напрямах, де потрібно забезпечити висування і
розгортання головних сил;
- там, де наступ не передбачається.
Оборона повинна бути:
- стійкою і активною;
- протитанковою;
- протиповітряною;
- підготовленою до тривалого ведення бою в умовах
застосування противником ЗМУ, ВТЗ, ведення радіоелектронної боротьби;
- глибокоешелонованою;
- здатною протистояти ударам усіх видів зброї, діям його
десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.
Мета оборони досягається:
- постійною розвідкою противника, своєчасним розкриттям
підготовки його наступу та замислу дій;
- знищенням (подавленням) засобів ураження противника,
особливо його артилерії, танків, БМП, а також наземних елементів систем
високоточної зброї;
- глибокоешелонованим та майстерним шикуванням оборони, з
повним використанням для цього вигідних умов місцевості та її інженерним
обладнанням;
- своєчасним маневром, силами й засобами з неатакованих
ділянок, стійким утриманням позицій та районів, проведенням рішучих контратак,
нав’язуванням противнику своєї волі, створенням для нього невигідних умов бою;
- створенням та ефективним використанням систем вогню усіх
видів, насамперед протитанкового, на дальніх та ближніх підступах до оборони,
на флангах та проміжках у поєднанні з системою інженерних загороджень;
- постійним прикриттям військ від ударів противника з
повітря, швидким знищенням його десантів, аеромобільних та
диверсійно-розвідувальних груп;
- маскуванням елементів бойового порядку та введенням
противника в оману щодо способу їхніх дій;
- підготовкою частин та підрозділів до ведення тривалого
оборонного бою;
- постійним захистом військ від ЗМУ, ВТЗ противника та
його засобів радіоелектронного придушення;
- надійним, всебічним забезпеченням, стійким управлінням,
швидким відновленням боєздатності військ.
Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а
також від характеру місцевості оборона може бути: позиційною або маневровою.
Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона більш
повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом нанесення максимальних
втрат противнику під час стійкого утримання підготовлених до оборони районів
місцевості.
Позиційна оборона застосовується на більшості напрямів і
там, де втрата території недопустима. Вона ведеться за принципом „ні кроку
назад”.
Маневрена оборона застосовується з метою нанесення
противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних
оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих углибину рубежах з
одночасними короткочасними контратаками. Вона допускає залишення деякої
території.
Під час ведення маневреної оборони війська змушують
противника наступати в напрямі, на якому підготовлена стійка позиційна оборона,
або заманюють у район, який забезпечує вигідні умови для його знищення
контратаками.
До оборони війська можуть переходити завчасно або
вимушено. Завчасний перехід до оборони найбільш типовий для початку війни. У
ряді випадків його здійснюють і під час бойових дій, коли вигідніше зупинити
противника, спираючись на обладнану в інженерному відношенні місцевість, а
також із метою економії сил та засобів для наступу на інших напрямах. Вимушений
перехід до оборони є, як правило, збігом обставин під час відбиття удару
переважаючих сил противника, невдалого закінчення зустрічного бою, при нестачі
сил та засобів для ведення наступу.
1. УМОВИ ДІЯЛЬНОСТІ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ БРИГАДИ В ОБОРОНІ.
Умови діяльності медичної служби механізованої бригади в
обороні визначаються в значній мірі тим, як здійснюється підготовка та
організація оборони.
При організації медичного забезпечення бригади в обороні
необхідно враховувати:
- місце бригади в оборонному порядку корпусу;
- спосіб переходу бригади до оборони в ході бойових дій –
навмисно чи вимушено, за умов безпосереднього зіткнення з противником або, при
відсутності такого, - завчасно;
- бойові завдання, побудову бойового порядку, організацію
бою і тилового забезпечення;
- характерні риси сучасного бою в обороні: рішучість,
висока маневреність і темп, напруженість і швидкоплинність, швидкі і різкі
зміни обстановки;
- побудову бойового порядку, наступаючого противника,
можливий характер його бойових дій та застосування різних видів зброї;
- величину і структуру санітарних втрат, їх розподіл за
елементами бойового порядку та завданнями;
- завдання, які поставлені перед медичною службою;
- склад і стан медичної служби;
- медико-географічні та метеорологічні умови.
При організації медичного забезпечення військ в обороні
велика увага звертається на:
- розшук поранених і хворих, надання їм першої медичної
допомоги, збір і вивіз (винос) їх з поля бою і евакуацію в медичні пункти
батальйонів, на медичну роту бригади;
- забезпечення безперервності в наданні різних видів
медичної допомоги;
- здійснення маневру силами та засобами медичної служби;
- проведення безперервної та цілеспрямованої медичної
розвідки у смузі бойових дій;
- групу специфічних факторів: санітарно-епідемічний стан
місцевості, підготовленість і укомплектованість медичної служби, її досвід в
організації медичного забезпечення бойових дій, наявність розгорнутих медичних
сил і засобів інших частин, які може використовувати медична служба, включаючи
і засоби підсилення, які виділяє НМС армійського корпусу, ступінь опромінення
особового складу в попередніх боях і ін.;
- групу загальних факторів: характер місцевості, пора
року, час доби, наявність інженерних споруд, які залишили війська, і які можуть
бути використані для потреб медичної служби, наявність кам’яних житлових і
нежитлових споруд, розвинута мережа доріг, військові медико-географічні умови
та ін.
Сучасний оборонний бій характеризується напруженістю та
динамічністю.
Бригада може переходити до оборони в ході бойових дій в
умовах безпосереднього зіткнення з противником, або при відсутності
безпосереднього зіткнення з противником.
Найбільш сприятливі умови складаються при завчасному
переході до оборони і відсутності безпосереднього зіткнення з противником. В
цьому випадку медична служба має, як правило, достатньо часу для підготовки до
медичного забезпечення бою. Вона може ефективно використати захисні властивості
місцевості при розгортанні етапів медичної евакуації поранених, обладнувати
медичні пункти батальйонів в інженерному порядку, створити найбільш доцільне
угрупування сил і засобів медичної служби.
Медичні пункти батальйонів і медична рота до моменту
заняття військами смуги оборони, як правило, будуть звільнені від поранених і
хворих. Разом з тим, при організації оборони війська можуть піддаватися ударам
з повітря. Тому і при відсутності зіткнення з противником в цей період можлива
поява санітарних втрат.
В умовах безпосереднього зіткнення з противником (в ході
наступу при відбитті контрударів (контратак) його переважаючих сил, закріпленні
захоплених рубежів, забезпеченні флангів наступаючих військ при невдалому
результаті зустрічного бою), короткі терміни, які відведені для організації
оборони, створюють великі труднощі в підготовці медичної служби до роботи в
оборонному бою.
Сама підготовка медичної служби до дій в нових умовах
проводиться під впливом засобів противника, етапи медичної евакуації в значній
мірі загружені пораненими і хворими.
У ході бою війська можуть здійснювати перегрупування і
проводити контратаку. Велика напруженість оборонного бою створює можливість для
виникнення значних санітарних втрат особового складу. В ході оборонного бою
механізована бригада та її підрозділи повинні бути готові до самостійних дій у
відриві від головних сил, а нерідко і в оточенні.
В обороні механізованому взводу призначається взводний
опорний пункт (до 400 м по фронту, до 300 м вглибину), механізованій роті -
ротний опорний пункт (до 1,5 км по фронту, до 1 км в глибину), механізованому
батальйону - район оборони (до 5 км по фронту, 3 км вглибину), бригаді -
ділянка оборони (до 15 км по фронту, до 15 км вглибину). Розташування сил та
засобів медичної служби на значній площі ускладнює організацію медичного
забезпечення військ, особливо проведення маневру та керування підрозділами
медичної служби. Із вказаних особливостей оборонного бою випливає, що медична
служба повинна надійно захистити свої підрозділи від впливу засобів ураження
противника, утримувати їх в готовності до здійснення швидкого маневру, а також
до роботи в умовах зараження атмосфери та місцевості РР, СДОР, БЗ. Поряд з тим,
треба мати достатньо сил та засобів для надання медичної допомоги пораненим і
хворим в умовах виникнення значних санітарних втрат та різкої зміни обстановки.
Важливо завчасно передбачити заходи по медичному забезпеченню підрозділів, які
ведуть бій в оточенні.
Противник може вклинюватися в оборону і заставити на
даному напрямку відійти війська, що обороняються. При відході з утримуваної
позиції може виникнути необхідність у здійсненні надзвичайних заходів з евакуації
поранених, що проводять з допомогою командування (одномоментна масова евакуація
в тил, використання для евакуації бойової техніки, винос поранених особовим
складом відступаючими підрозділами).
Великі труднощі в обороні виникають при розшуку поранених
і їх вивозу з осередків масових санітарних втрат. Поранені можуть знаходитися в
зруйнованих оборонних спорудах, під завалами, на місцевості, що заражена РР і
СДОР та під вогневим ураженням противника.
Значні розміри ділянки оборони бригади та можливості
вклинення противника визначають необхідність розгортання медичної роти в
обороні, в стороні від можливого напрямку головного удару противника в
важкодоступних для танків районах та на більшій відстані від лінії фронту, ніж
у наступі. Враховуючи те, що в ході бою може виникнути необхідність пересування
медичних пунктів батальйонів та медичної роти в тил, слід своєчасно вибрати (як
правило за наступним оборонним рубежем) та обладнати запасні площадки.
При тривалому перебуванні військ в обороні виникає небезпека
погіршення санітарно-гігієнічного та епідемічного стану займаної ними
місцевості та оборонних споруд. При цьому в обороні медична служба, поряд з
лікувально-евакуаційними заходами, повинна приділяти велику увагу проведенню
санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.
У ході оборонного бою в результаті ударів, нанесених
противнику, можуть бути створені сприятливі умови для переходу з оборони в
наступ. Медична служба повинна враховувати таку можливість і бути готовою до
медичного забезпечення бригади в наступі.
2. МОЖЛИВА ВЕЛИЧИНА ТА СТРУКТУРА САНІТАРНИХ ВТРАТ В ОБОРОНІ
Вирішального впливу на організацію медичного забезпечення
механізованої (танкової) бригади при ведені бойових дій будуть завдавати
величина і структура санітарних втрат, які залежать від виду зброї, що
застосовує противник, чисельності особового складу бригади, співвідношення сил
сторін та інших факторів оперативної обстановки. Тому розрахунок величини і
структури можливих санітарних втрат особового складу бригади має велике значення
при плануванні медичного забезпечення її бойових дій.
За даними АСЕ Directive 85-8 Medical Support Principles,
Policies
and Planning Parameters, величина санітарних втрат механізованої
батальйону за день бою від застосованої противником вогнепальної
зброї імовірно складатиме в середньому до 24,6% від загальної кіль-
кості особового складу батальйону і матиме наведені на рис. 1 орієнтовні
величини серед відповідних структурних складових.
Рис. 1.
Структура та показники середньодобових втрат особового складу батальйону (АСЕ
Directive 85-8 Medical Support Principles, Policies and Planning Parameters)
Розрахункова величина можливих санітарних втрат
механізованої (танкової) бригади в сучасних воєнних конфліктах за добу
оборонного бою в відсотках від особового складу становить:
від звичайної зброї – до 5%;
від сильнодіючих отруйних речовин – до 1,5%;
хворими – 0,08-0,1%.
На даний час при розрахунках величини можливих санітарних
втрат використовують «Тимчасову методику розрахунку втрат особового складу на
воєнний час», затверджену начальником Генерального штабу ЗСУ 9 березня 2002
року, яка дозволяє врахувати інтенсивність операції (бойових дій) та
коефіцієнти можливих середньодобових санітарних втрат для кожного підрозділу,
частини та угрупування, які беруть участь в операції (бойових діях).
В умовах застосування противникам всіх видів ураження (в
тому числі ЗМУ) можлива величина санітарних втрат механізованої бригади
становитиме 18-22% за добу оборонного бою, в тому числі:
від звичайної зброї – 3-4%;
від ядерної зброї – 14-16%;
від хімічної зброї – 1-2%;
хворими – 0,1%.
Протягом останніх років підрозділи та частини ЗСУ беруть
активну участь у міжнародних навчаннях спільно з військовими формуваннями
країн-членів НАТО. Тому офіцерам медичної служби ЗСУ необхідно знати і
використовувати у своїй діяльності розрахункові показники санітарних втрат
особового складу військ, які прийняті в арміях країн-членів НАТО.
Директивою Союзного Командування Європи від 26 жовтня
1993 р. №85-8 «Принципи, політика та параметри планування медичного
забезпечення Союзного Командування Європи» встановлені показники загальних
бойових втрат (ЗБВ), які включають бойові безповоротні втрати (ББВ), що
складаються з вбитих (В), полонених і зниклих безвісти (ПлЗ) та бойові
санітарні втрати (БСВ), що складаються з поранених в бою (П) і постраждалих від
бойового стресу (БС). Структура ЗБВ представлена в таблиці 1.
Таблиця 1.
Структура загальних бойових втрат (%)
|
Категорія загальних бойових втрат |
Кількість (%) |
|
Бойові безповоротні втрати, в тому числі: |
25 |
|
Вбиті в бою |
17 |
|
Полонені та зниклі безвісти |
8 |
|
Бойові санітарні втрати, в тому числі: |
75 |
|
Поранені в бою |
58 |
|
Постраждалі від бойового стресу |
17 |
|
Всього: |
100 |
Цією ж Директивою визначені показники ЗБВ та СБВ на день
для підрозділів, частин, з’єднань та об’єднань Сухопутних військ. Для бригади
показник ЗБВ складає 8,3%, а показник СБВ – 6,225% від чисельності особового
складу.
Небойові санітарні втрати складаються з хворих (Х) та
постраждалих від небойових уражень (НБУ). При генеральному плануванні використовують
показники перебування хворих у закладах медичної служби – 0,135% на день та
показник перебування хворих у закладах медичної служби – 0,03% на день. Таким
чином небойові санітарні втрати можуть скласти 0,165% на день.
Виходячи з величини СБВ та СВнБ розрахункові санітарні
втрати для бригади можуть скласти 6,39% на день (таб. 2).
Таблиця 2
Структура санітарних втрат Сухопутних військ
Союзного Командування Європи НАТО
(у% на день до чисельності особового складу)
|
Категорія санітарних втрат |
Санітарні
втрати (%) |
|
Бойові санітарні втрати, в тому числі: |
6,225 |
|
Поранені в бою |
4,814 |
|
Постраждалі від бойового стресу |
1,411 |
|
Небойові санітарні втрати, в тому числі: |
0,165 |
|
Хворі |
0,135 |
|
Постраждалі від не бойових уражень |
0,03 |
|
Всього: |
6,39 |
На основі величини санітарних втрат бригади в бою
здійснюється розрахунок потреби сил і засобів медичної служби з виносу, вивозу
поранених з поля бою, їх евакуації в медичні пункти батальйонів, на медичну
роту та надання їм медичної допомоги.
Середньодобові
втрати особового складу військових частин різних рівнів наведено у табл. 3,
табл. 4.
Таблиця 3
Середньодобові втрати особового складу військових частин
різних командних рівнів, % (АСЕ Directive 85-8 Medical Support Principles,
Policies and Planning Parameters)
|
Командний рівень |
Мінімальні |
Рекомендовані для використання |
Максимальні |
|
Батальйон |
2,7 |
20,5 |
68,7 |
|
Бригада |
1,6 |
6,9 |
18,3 |
|
Дивізія |
0,5 |
3,0 |
14,9 |
|
Корпус |
0,1 |
1,4 |
7,1 |
|
Армія |
0,1 |
1,0 |
1,5 |
Таблиця 4
Середньодобові бойові втрати особового складу військових
частин різних командних рівнів, % (АСЕ Directive 85-8 Medical Support
Principles, Policies and Planning Parameters)
|
Командний рівень |
Бойові втрати (без бойового стресу) |
Бойовий стрес |
Загальні бойові втрати |
|
Батальйон |
20,5 |
4,1 |
24,6 |
|
Бригада |
6,9 |
1,4 |
8,3 |
|
Дивізія |
3,0 |
0,6 |
3,6 |
|
Корпус |
1,4 |
0,3 |
1,7 |
|
Армія |
1,0 |
0,2 |
1,2 |
3. ЗАХОДИ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ БАТАЛЬЙОНУ В ПЕРІОД ПІДГОТОВКИ ДО ОБОРОНИ, ПРИ
ВЕДЕННІ ОБОРОНИ, ПРИ ВЕДЕННІ БОЮ В ОТОЧЕННІ ТА ВИХОДІ З ОТОЧЕННЯ
Заходи медичної служби в період підготовки до оборони. В
період організації оборони медична служба проводить всі необхідні заходи з
підготовки до медичного забезпечення бойових дій.
Підготовка медичної служби до медичного забезпечення
оборони включає:
> уточнення і постановку нових завдань підрозділам
медичної служби, а також планування медичного забезпечення;
> евакуацію поранених і хворих із підрозділів медичної
служби, особливо тих, які знаходяться під дією вогневого ураження противника;
> розгортання медичних пунктів батальйонів, медичної
роти бригади в призначених районах у відповідності з організацією оборони;
> доукомплектування медичних пунктів батальйонів та
медичної роти бригади особовим складом і транспортом;
> поповнення витраченого медичного майна, створення
необхідних його запасів;
> забезпечення особового складу військ індивідуальними
засобами медичного захисту та навчання правилам користування ними;
> отримання засобів посилення від начальника медичної
служби АК та їх розподіл по підрозділах, а також утворення необхідного резерву;
> організація медичної розвідки з метою використання
донесень про санітарно-епідемічний стан ділянки оборони бригади;
> організацію і проведення необхідних
санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;
> санітарний нагляд за харчуванням, водопостачанням,
станом оборонних споруд, розташуванням військ, проведення профілактичних
щеплень, гігієнічне миття особового складу тощо;
> проведення медичних заходів на випадок виникнення
масових санітарних втрат, виділення особового складу та транспорту для участі в
лікувально-евакуаційних заходах в осередках, утворення резерву медичного майна
для забезпечення роботи підрозділів, що виділяються для проведення рятувальних
робіт, підготовку медичної роти до прийому за короткий час великої кількості
поранених та хворих;
> проведення заходів щодо захисту сил та засобів
медичної служби від засобів ураження противника (обладнання сховищ, підготовка
засобів захисту);
> проведення занять із військово-медичної підготовки з
особовим складом бригади і спеціальної підготовки з особовим складом медичної
служби.
У період підготовки до оборонного бою бойовий медик роти
проводить ретельне обстеження місцевості, яку буде обороняти рота, ставить
завдання стрільцям-санітарам, намічає і позначає шляхи вивозу (виносу)
поранених, вибирає можливі місця під'їзду санітарних транспортерів, доповідає
командиру роти перелік робіт, які необхідно провести для забезпечення
безперебійного вивозу (виносу) поранених (розширення окремих ділянок траншей,
обладнання переходів через траншеї, обладнання драбин для виходу з траншеї
тощо), перевіряє наявність у особового складу роти індивідуальних засобів
медичного захисту, а при необхідності навчає особовий склад правилам надання
першої медичної допомоги при бойових ураженнях.
В опорному пункті роти санітарний інструктор організує
медичний пост роти (МПР).
МПР обладнується як сховище (перекрита ділянка траншеї,
бліндаж тощо), в якому тимчасово можуть розміщуватися поранені. МПР
обладнується поблизу спостережного пункту командира роти. Тут утворюються
запаси засобів для надання першої медичної допомоги, підстилочного матеріалу і
води.
Начальник МПБ при організації оборони проводить медичну
розвідку, в ході якої визначає місце (місця) для посту санітарного транспорту
(ПСТ), намічає шляхи вивозу (виносу) поранених із рот до ПСТ чи на МПБ, вибирає
(з урахуванням вказівок командира батальйону і начальника медичної служби
бригади) основні та запасні площадки для розгортання МПБ, оцінює епідемічний
стан району оборони і санітарно-гігієнічні умови розташування особового складу.
Результати медичної розвідки та конкретні пропозиції з
організації медичного забезпечення батальйону доповідаються командиру
батальйону. Найбільш важливі положення, що впливають на організацію медичного
забезпечення бригади в цілому, начальник МПБ доповідає начальнику медичної
служби бригади.
За умов жорсткого ліміту часу для підготовки оборони,
командир батальйону при постановці завдань командирам підрозділів може
вказувати начальнику МПБ місця розгортання МПБ і розташування ПСТ, а також
визначати основні шляхи вивозу (виносу) поранених з рот.
У відповідності з вказівками командира батальйону та
начальника медичної служби бригади начальник МПБ розгортає медичний пункт і
організує пости санітарного транспорту. МПБ необхідно розгортати в обладнаних
сховищах в глибині району оборони батальйону на відстані до 3 км від переднього
краю. Обладнання сховища для МПБ включається командиром батальйону в перелік
інженерних робіт першої черги.
З метою скорочення відстані евакуації поранених з
підрозділів поблизу опорного пункту роти, найбільш віддаленого від МПБ,
організовується ПСТ за рахунок санітарного автомобіля МПБ чи медичної роти
бригади. Евакуація поранених і хворих з ПСТ проводиться до медичної роти
бригади.
У період організації оборони начальник МПБ вказує
санінструкторам рот (на місцевості) шляхи вивозу (виносу) та місця укриття
поранених, уточнює розміри запасів медичного майна в ротах та порядок його
поповнення під час бою, вказує (також на місцевості) місце ПСТ, основні та
запасні місця для розгортання МПБ. Визначається порядок роботи засобів збору і
евакуації поранених, встановлюються сигнали, даються вказівки про порядок
зв'язку санітарних інструкторів з МПБ. Начальник МПБ зобов'язаний контролювати
виконання розпоряджень командира батальйону про проведення робіт, що
забезпечують безперебійний вивіз (винос) поранених з рот (використання ходів
сполучення для виносу з обладнанням проходів для санітарного транспорту та
автомобілів) і утворення відповідних умов для роботи МПБ (обладнання і
маскування укриття для МПБ, обладнання під'їздів до МПБ).
Начальник медичної служби бригади при переході до оборони
зобов'язаний організовувати медичну розвідку ділянки оборони, намітити рубіж чи
місця розгортання МПБ, шляхи евакуації з батальйонів, місце розгортання
медичної роти і запасну площадку для неї.
Разом з начальником інженерної служби бригади він
узгоджує обсяг, характер та черговість інженерних робіт, необхідних для
маскування медичної роти та обладнання шляхів евакуації, розподілу засобів
посилення по батальйонам і ставить завдання підлеглим.
Медр розгортається в укриттях, наметах в глибині ділянки
оборони за другим ешелоном бойового порядку бригади на відстані 10-15 км від
переднього краю оборони з урахуванням захисних та маскуючих властивостей
місцевості. Одночасно вибирається і обладнується запасна площадка. Обладнання
сховищ для медичної роти включається в перелік інженерних робіт першої черги.
Медичне забезпечення підрозділів, які обороняють передову
позицію (що обладнується на відстані 6-8 км від переднього краю оборони
бригади), здійснюється силами та засобами медичної служби цих підрозділів. Його
організує начальник медичної служби бригади. Медичні пости рот вказаних
підрозділів розташовуються в пристосованих сховищах в глибині своїх опорних
пунктів. Для забезпечення своєчасного надання медичної допомоги, збору і вивозу
поранених в ці підрозділи можуть направлятися сили і засоби з підрозділу збору
та евакуації поранених медичної роти.
Одним із важливих етапів роботи начальника медичної
служби бригади при підготовці медичної служби до наступного бою є планування
медичного забезпечення. План медичного забезпечення бригади - це сформульоване
і узгоджене рішення начальника медичної служби бригади, оформлене на робочій
карті чи схемі, підписане виконавцем і затверджене командиром бригади.
Медичне забезпечення при веденні оборони. В ході
оборонного бою першочергового значення набуває організація швидкого виносу і
вивозу поранених з поля бою, надання їм першої медичної допомоги та евакуації
їх в тил. Стрільці санітари взводів і санітарні інструктори рот надають
пораненим першу медичну допомогу і захищають їх від повторних уражень,
використовуючи для цього оборонні споруди, МПР, а також захисні властивості
місцевості.
Особовий склад підрозділу збору та евакуації поранених,
використовуючи захисні властивості місцевості, виносить поранених через ходи
сполучень з поля бою та МПР, до ПСТ та МПБ. Після надання пораненим та хворим
першої медичної та долікарської допомоги на ПСТ та МПБ, їх евакуюють санітарним
транспортом безпосередньо до медичної роти. Евакуація поранених та хворих до
медичної роти може здійснюватись не тільки санітарним транспортом, а й
транспортом загального призначення, який виділяє командування.
Обсяг заходів медичної допомоги, що надається у медичній
роті бригади, яка знаходиться на напрямку головного удару противника (з
початком його наступу), звичайно скорочують і обмежують до проведення заходів
першої лікарської допомоги чи невідкладних заходів кваліфікованої медичної
допомоги. Медична рота повинна бути в постійній готовності до пересування в
новий район.
Надання першої медичної допомоги пораненим в підрозділах,
що обороняють передову позицію, та їх вивіз з поля бою проводиться у відповідності
з вищевказаними положеннями. Евакуація поранених і хворих з цих підрозділів
може здійснюватись на МПБ першого ешелону бригади чи безпосередньо в медичну
роту.
У випадку вклинення противника в оборону військ, що
обороняються, застосовуються заходи із забезпечення вивозу (виносу) всіх
поранених з поля бою, для чого використовуються сили та засоби, які знаходяться
в розпорядженні начальника медичної служби бригади, а також засоби командування
бригади (для цієї мети залучаються особовий склад та бойові машини підрозділів,
що відходять).
При вимушених пересуваннях медичних пунктів батальйонів
безперервність з надання медичної допомоги пораненим забезпечується проведенням
різних видів маневру. Зокрема при необхідності пересування МПБ поранені з
медичних постів рот чи ПСТ направляються безпосередньо в медичну роту; для
посилення евакуації з батальйонів додатково виділяється санітарний транспорт.
При пересуванні медичної роти на запасну площадку розпорядженням начальника
медичної служби АК евакуація поранених проводиться до медичної роти інших
бригад або безпосередньо в ВППГ.
При організації медичного забезпечення бригади при
загрозі її оточення особлива увага приділяється:
> швидкій евакуації всіх поранених та хворих за межі
можливого району оточення;
> наближенню медичних пунктів батальйонів та медичної
роти бригади до бойових порядків підрозділів;
> обладнанню додаткових споруд (сховищ) для
розташування поранених і хворих на випадок вимушеного припинення евакуації;
> створенню запасів медичного майна;
> посиленню медичних пунктів батальйонів та медичної
роти бригади засобами збору, вивозу та евакуації поранених і хворих, а при
необхідності і медичним складом;
> організації евакуації поранених та хворих з
підрозділів до медичної роти, а також евакуації поранених та хворих повітряним
транспортом з району оточення.
Медична рота розгортається в центрі району оточення
бригади під захистом другого ешелону, поблизу площадки, підготовленої для
прийому вертольотів.
Район розташування медичної роти обладнується як опорний
пункт і включається в загальну систему оборони бригади.
Перша медична допомога пораненим і хворим, їх збір та
вивіз (винос) з підрозділів при веденні бою в оточенні здійснюється так, як і в
обороні. У випадку порушення евакуації з району оточення в медичній роті
пораненим і хворим надається перша лікарська допомога в повному обсязі і
невідкладні заходи кваліфікованої медичної допомоги. Після надання першої
лікарської допомоги поранені і хворі, що не потребують кваліфікованої медичної
допомоги, можуть затримуватися в медичній роті.
При організації медичного забезпечення під час виходу з
оточення особливу увагу приділяють: організації медичного забезпечення
підрозділів прориву та прикриття, максимальному звільненню медичних пунктів
батальйонів (дивізіонів) від поранених і хворих шляхом їх евакуації повітряним
транспортом і підготовці поранених та хворих, які залишаються до прибуття
транспорту, організації виходу з оточення медичних пунктів батальйонів та медр.
Медичні пункти підрозділів прикриття посилюються засобами
збору і евакуації поранених та хворих, а поранені і хворі з них завчасно
евакуюються в медичну роту.
При виході з оточення поранені і хворі, які з'явилися в
підрозділах прориву та прикриття, евакуюються цими підрозділами за собою. Для
евакуації поранених і хворих використовують всі наявні транспортні засоби та
бойову техніку.
При виході з оточення медичні пункти батальйонів та
медична рота пересуваються за військами, що здійснюють прорив. На коротких
зупинках надають пораненим та хворим медичну допомогу і вивозять їх за собою.
При невисокому темпі прориву і значних санітарних
втратах, медична рота може розгортатися повністю чи частково. В медичній роті
повинен бути зосереджений резерв транспортних засобів, які забезпечать вчасну
евакуацію поранених і хворих.
Вихід медичних підрозділів з оточення забезпечується
підрозділами, виділеними для їх захисту; безпосередня охорона медичних
підрозділів здійснюється їх особовим складом, а також легкопораненими та
легкохворими, які здатні вести бій. В оборонному бою підрозділи бригади, які
призначені для проведення контратаки, повинні своєчасно підсилюватися силами та
засобами збору, вивозу (виносу) і евакуації поранених та хворих.
Начальник медичної служби бригади повинен приймати
активну участь в організації і проведенні заходів при виникненні осередків
масових санітарних втрат, враховуючи при цьому наступні основні положення:
> надання медичної допомоги та евакуацію постраждалих
слід розпочинати з тих ділянок району ураження, які в першу чергу можуть бути
захопленими військами противника;
> при загрозі виходу противника в район осередку
масових санітарних втрат необхідно проводити тільки ті заходи, що забезпечать
стабілізацію життєво важливих функцій;
> потреба в транспорті повинна визначатися з
розрахунку евакуації всіх уражених з осередку за один рейс.
Медична рота, що приймає постраждалих з осередку масового
ураження, вимушена часто здійснювати так звану "транзитну" евакуацію
до ВППГ. Умовою, що дозволяє успішно здійснювати таку евакуацію, є медичне
сортування уражених, яке проводиться лікарем безпосередньо в автомобілях.
При цьому виділяються:
а) уражені, які не можуть евакуюватись в ВППГ без надання
медичної допомоги в операційно-перев'язочному відділенні медр;
б) уражені, які потребують невідкладних медичних заходів,
але їх можна здійснити безпосередньо на транспортних засобах (введення
серцево-судинних та дихальних аналептиків, знеболюючих засобів, виправлення
пов'язок та ін.).
5. РІШЕННЯ НА ОРГАНІЗАЦІЮ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БРИГАДИ В НАСТУПІ.
ОФОРМЛЕННЯ ПЛАНУ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БРИГАДИ В НАСТУПІ.
Рішення на медичне забезпечення, як правило, приймається
на карті і уточняється при наявності часу на місцевості. З цією метою начальник
медичної служби бригади проводить рекогносцировку, в якій, як правило,
приймають участь начальники медичних пунктів батальйонів. В ході
рекогносцировки уточняються:
- шляхи виносу, вивозу і евакуації поранених з поля бою,
- місце розгортання медичної роти бригади,
- маршрути і порядок переміщення МПБ,
- обсяг і зміст роботи по підготовці району розгортання
медичної роти у вихідному положенні.
Під час рекогносцировки організується взаємодія з питань
розшуку, надання першої медичної допомоги пораненим, їх збору і вивозу (виносу)
з поля бою; забезпечення безперервності в наданні першої медичної допомоги
пораненим і хворим при переміщенні медичного пункту в новий район; евакуація
поранених і хворих з медичної роти, тощо. При рекогносцировці встановлюється
також взаємодія з медичними пунктами, які розгорнуті на маршрутах висування
бригади чи поблизу їх, визначається санітарно-епідемічний стан маршруту
висування бригади і району бойових дій.
Порядок роботи начальника медичної служби по організації
медичного забезпечення наступу з висуванням з глибини і з безпосереднього
зіткнення з противником однаковий, однак в останньому випадку він більшу
частину роботи проводить на місцевості.
Начальник медичної служби, організовуючи медичне
забезпечення, повинен як можна раніше поставити завдання підлеглим, щоб у них було
більше часу для проведення необхідних заходів по підготовці до роботи в бойових
умовах. А це багато залежить від методів відпрацювання рішення на медичне
забезпечення бою.
При плануванні медичного забезпечення бою методом
паралельної роботи (використовується при обмеженому по часу підготовчому
періоді) начальники медичної служби бригади і МПБ повинні починати підготовку
рішення безпосередньо під час рекогносцировки, яку проводить начальник медичної
служби бригади, а при організації медичного забезпечення бою методом
послідовної роботи (довготривалий підготовчий період) – після закінчення
рекогносцировки і прийняття рішення начальником медичної служби бригади.
Своє рішення начальник медичної служби оформлює у виді
плану організації медичного забезпечення бригади в наступі, затверджує в
командира бригади і доводить його до начальників медичних пунктів батальйонів.
Після затвердження положення плану набувають силу наказу і доводяться до
виконавців (начальників медичних пунктів батальйонів). План медичного забезпечення
оформляється на робочій карті з додатком пояснювальної записки в робочому
зошиті (на зворотній стороні карти). На карті відображаються: передній край,
склад і угрупування противника, розмежувальні лінії, місця розміщення тилових
підрозділів та підрозділів медичної служби, можливий маневр з ними, шляхи
евакуації поранених та хворих, пункти управління та інші дані, які необхідні
для управління медичною службою в бою.
В пояснювальній записці приводяться таблиці розрахунку
можливих санітарних втрат, розрахунку потреби в силах і засобах медичної служби
та забезпеченість ними, а також основні положення рішення начальника медичної
служби, які не увійшли в графічну частину.
В плані медичного забезпечення бригади повинні бути
відображені наступні розділи:
1.Завдання медичної служби полку.
2.Можливі санітарні втрати по видах зброї та їх розподіл
по періодам бою.
3.Організація лікувально-евакуаційних заходів.
4.Організація санітарно-гігієнічних та протиепідемічних
заходів.
5.Заходи медичної служби по захисту військ від зброї
масового ураження.
6.Порядок забезпечення медичним майном.
7.Організація управління і зв’язку медичної служби.
Начальник МПБ, з’ясувавши завдання батальйону, а також
вказівки начальника медичної служби бригади, оцінює обстановку і визначає:
ймовірні райони (рубежі) найбільших санітарних втрат, порядок надання першої
медичної і долікарської допомоги, розшуку, збору, вивозу (виносу) поранених з
поля бою, направлення руху МПБ в ході наступу. Свої міркування по цим питанням,
а також організації основних заходів медичної служби по захисту особового
складу батальйону, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів він
доповідає командиру батальйону. Після цього начальник МПБ ставить завдання
бойовим медикам рот і приданим силам і засобам. Як правило, він їм вказує:
порядок розшуку і надання першої медичної допомоги пораненим, їх збору і вивозу
(виносу) з поля бою; засоби підсилення, які виділяються в роти; місце
знаходження МПБ у вихідному положенні, порядок і вісь його переміщення в ході
бою та інші питання в залежності від обстановки.
6. УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНОЮ СЛУЖБОЮ БРИГАДИ В НАСТУПІ
З метою своєчасного отримання даних щодо змін бойової
обстановки начальник медичної служби бригади знаходиться на КП бригади і звідти
здійснює управління медичною службою. У разі потреби начальник медичної служби
виїжджає до медичної роти та у підрозділи, для вирішення складних питань
безпосередньо на місці.
Оцінка обстановки, що склалася на певний час бою,
здійснюється в такій самій послідовності, як і в підготовчий період до бою. Начальник медичної служби бригади,
оцінюючи обстановку, обов'язково повинен враховувати рішення командира бригади
щодо характеру подальших дій бригади та робити висновки щодо:
- характеру подальших бойових дій (здійснених та
передбачуваних) військ противника;
- характеру бойових дій (здійснених та передбачуваних)
бригади та сусідів, боєздатності підрозділів, величини санітарних втрат;
- впливу місцевості на бойові дії військ та організацію
роботи медичної служби (складнощі вивозу, виносу та подальшої евакуації
поранених, розташування медичних пунктів батальйонів та медичної роти);
- стану сил та засобів медичної служби (втрати
транспорту, особового складу та медичного майна, своєчасність надання усіх
видів медичної допомоги пораненим та хворим, їх вивіз та евакуація, наявність
резерву та необхідність його використання та ін.).
На основі зроблених висновків начальник медичної служби
бригади уточнює рішення з медичного забезпечення бригади під час бою, яке
включає:
- виділення медичного складу з медичної роти у підрозділи
бригади для тимчасової заміни медичного персоналу, який вийшов із ладу, та
своєчасного надання медичної допомоги пораненим і хворим;
- виділення санітарного транспорту у підрозділи, що
ведуть бій, для тимчасового відновлення втрат у транспорті та для прискорення
евакуації поранених і хворих;
- направлення резерву сил та засобів медичної служби у
підрозділи, які вводяться в бій;
- пересування підрозділів медичної служби у відповідності
з планом медичного забезпечення, вид маневру, строк готовності до роботи на
новому місці;
- подання заявок начальнику медичної служби АК для
виділення санітарного транспорту та медичного майна; заступнику командира
бригади з тилу для виділення додатково машино-рейсів транспорту загального
призначення.
На основі прийнятого рішення начальник медичної служби
бригади віддає відповідні розпорядження (у вигляді радіограми або у письмовому
вигляді) підлеглим, звертається за допомогою до командира бригади, доповідає
обстановку начальнику медичної служби АК.
МЕДИЧНА
ОБСТАНОВКА
1. Медична
рота 1 мбр розташована в районі н.п. Степашки (0259), частково розгорнута, має
40 легкопоранених, веде амбулаторний прийом.
2. МПБ при
своїх батальйонах, згорнуті:
МП 3 мб в районі відм. 238,3 (0360), має 5 важкопоранених
та 3 легкопоранених;
МП 2 мб в районі відм. 257,8 (0759), має 4 важкопоранених
та 2 легкопоранених;
МП тб (відм. 212,7 (0258)) та 1 мб (відм. 245,1 (0660)) в
районі своїх батальйонів, поранених не мають.
3. Стан
здоров’я особового складу 1 мб задовільний. Захворюваність особового складу 3‰.
4.
Санітарно-епідемічний стан території розташування благополучний.
5. Медична
служба 2 мб має некомплект: через поранення вибули фельдшер МПБ та по одному
санітарному інструктору в 1 та 3 мр. Забезпеченість медичним майном становить
25%.
З розпорядження начальника
медичної служби 5 АК о 6.00 “Д-1” начальнику медичної служби 2 мбр відомо:
1. 5 ВППГ розгорнутий в районі відм. 223,7 (9547) – має
50 поранених. 10 ВППГ буде розгорнутий о 6.00 “Д+1” в районі відм. 225,7 (0663).
2. Після вступу в бій
першого ешелону бригади розгорнути медичну роту в районі н.п. Ярмолинці (0667).
4. Обсяг медичної допомоги в
медроті: перша лікарська та невідкладні заходи кваліфікованої медичної
допомоги.
5. Санітарно-епідемічний
стан наших військ благополучний, в смузі наступних бойових дій – невідомий.
6. До 18.00 “Д-1” поповнити
некомплект медичного майна з медичного складу МедБр 5 АК.
7. До 18.00 “Д-1” евакуювати
поранених з медроти 2 мбр в 5 ВППГ.
8. Зв'язок з начальником
медичної служби корпусу підтримувати по радіо, в мережі начальника тилу
корпусу.
9. Донесення подавати:
- чергові: за станом на
20.00 до 21.00;
- позачергові: при
виникненні масових санітарних втрат, втратах в медичному складі, санітарному
транспорті і медичному майні, переміщенні медроти – негайно.
Література:
1. Основна
література
- Організація медичного забезпечення військ, підручник для студентів
вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів III-IV рівнів акредитації
під редакцією Бадюка М.І., Київ, 2014;
- Вороненко В.В. / Медична служба механізованої (танкової) бригади:
Навчальний посібник, К.: УВМА, 2004. – 107 с.;
- Планування медичного забезпечення механізованого батальйону в умовах ведення оборонного бою / Бадюк М.І., Солярик В.В. та ін. – К. : «МП Леся», 2016. – 96
Комментарии
Отправить комментарий