Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	М/С в хірургії
Група	4 – А с/с
Дата	Згідно розкладу 02 .02.2022
Тема Практика	Обстеження хворих з захворюванням живота .Підготовка до досліджень (УЗД, ФГДС,Колоноскопія,КТ, МРТ)

СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

 

 

Мета. Послідовність з’ясування та деталізації скарг хворого із патологією шлунково–кишкового тракту. Особливості збирання анамнезу захворювання та життя. Зміни зовнішнього вигляду хворого при різній патології шлунково–кишкового тракту. Послідовність огляду живота (форма, розміри, симетричність, стан шкіри та пупка, вгодованість, стан підшкірних судин, характер оволосіння). Поняття про топографічні зони та топографічні лінії на поверхні живота. Завдання та методика проведення поверхневої пальпації живота (пальпація до дузі великого та малого радіусу, перевірка симптомів подразнення очеревини, виявлення розходження прямих м’язів живота, наявності пупкових кил та кил білої лінії живота). Методи виявлення асциту (оглядовий, перкуторний, флюктуації).

Зміст

До основних симптомів захворювань травної системи відноситься група диспепсичних симптомів і синдромів.

Порушення апетиту (зниження або підвищення) зустрічається при багатьох захворюваннях. Зниження апетиту часто спостерігається у хворих хронічним гастритом зі зниженою секреторною функцією шлунка, при різних інтоксикаціях, інфекційних хворобах. Повна відсутність апетиту (анорексія) характерна для раку шлунка. Посилення апетиту зустрічається при цукровому діабеті, у видужуючих хворих, при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки.

Біль є одним із основних симптомів поразки шлунково-кишкового тракту. Часто біль зв'язаний із прийомом їжі. Відповідно часу, що пройшов з моменту вживання їжі до появи болю, прийнято виділяти ранній і пізній біль. Ранній біль з'являється через 30-60 хвилин після їжі і більш характерний для поразки шлунка з локалізацією його у надчеревній ділянці. Пізній біль виникає через 1,5 – 3 години після їжі і характерний для хворих дуоденітом і виразковою хворобою дванадцятипалої кишки. У таких хворих нерідко відзначається голодний, нічний і сезонний (весна, осінь) біль з локалізацією в надчеревній ділянці праворуч від серединної лінії. Біль, при поразці кишечнику частіше носить спастичний характер, зв'язана з актом дефекації і локалізація його залежить від того, який відділ кишечнику уражений. При захворюваннях печінки і жовчних шляхів біль найбільш часто локалізується в правому підребер'ї. По характеру біль може бути тривалий чи нападоподібний, тупий чи гострий, сильний чи помірно виражений. Нападоподібний біль (жовчна чи печінкова колька) виникає раптово і швидко набуває надзвичайно інтенсивного характеру, найчастіше спостерігається при жовчнокам’яній хворобі.

Блювота – складний рефлекторний акт мимовільного викидання вмісту шлунка через стравохід, глотку, порожнину рота і носові ходи. Прийнято виділяти блювоту центрального, рефлекторного і токсичного походження. Блювота центрального походження з'являється при підвищенні внутрічерепного тиску (при пухлинах мозку, гіпертонічному кризі), при морській і повітряній хворобі. Токсична блювота виникає при екзогенних (алкоголь, отрути) і ендогенних (хронічна ниркова недостатність, токсикоз вагітних) інтоксикаціях. Рефлекторна блювота – будь-який сильний біль, наприклад, при нирковій чи печіночній кольці, може рефлекторно викликати появу блювоти. Характерною рисою блювоти при захворюваннях шлунка (наприклад, при виразковій хворобі) є те, що вона приносить полегшення, у зв'язку з чим, хворі можуть викликати її штучно з метою зменшення болю. Велике діагностичне значення мають такі ознаки, як кількість блювотних мас, їхній запах, колір, консистенція, характер залишків їжі, наявність патологічних домішок. Так, великий обсяг блювотних мас їжею, з'їденою напередодні, із запахом сірководню чи «тухлих яєць», спостерігається при стенозі воротаря. Кривава блювота чи блювота «кавовою гущавиною» є симптомом гастродуоденальної кровотечі.

Нудота виражається в неприємному тиску в надчеревній області, що супроводжується запамороченням, пітливістю, зблідненням шкірних покривів. Нудота нерідко передує блювоті й обумовлена тими ж причинами, що і блювота. Нудота часто спостерігається в хворих хронічним гастритом, виразковою хворобою, при раку шлунка, також може виникати після порушення дієти.

Печія – відчуття жару і паління за грудиною й в області мечоподібного відростка, у результаті подразнення слизової оболонки нижньої частини стравоходу частіше кислим вмістом, що закидається зі шлунка. Порушення тонусу нижньої частини стравоходу і кардіальної частини шлунка сприяє закиданню шлункового вмісту в стравохід.

Відрижка – являє собою мимовільне виділення зі шлунка в порожнину рота газів чи невеликої кількості їжі. Відрижка може бути кислою (при підвищеній секреції шлункового соку) і гіркою (при попаданні в шлунок жовчі з дванадцятипалої кишки). Гнильна відрижка з запахом сірководню («тухлих яєць») указує на тривалу затримку їжі в шлунку у хворих з декомпенсованим стенозом воротаря. Відрижка повітрям може іноді спостерігатися й у здорових осіб при переїданні, уживанні газованих напоїв.

Шлунково-кишкова кровотеча – одне з найбільш серйозних ускладнень різних захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки. Найбільше часто шлункова кровотеча зустрічається при виразковій хворобі, раку шлунка, ерозивному гастриті, варикозному розширенні вен шлунка. Основними ознаками шлункової кровотечі є блювота з кров’ю і дьогтеподібний чорний стілець (мелена). У хворих зі збереженою кислотністю шлунка блювотні маси мають вид кавової гущавини, що обумовлюється утворенням солянокислого гематина. Мелена часто супроводжується кривавою блювотою, хоча може виникати і без неї, і з’являється звичайно через 8-12 годин після кровотечі. У тих випадках, коли джерело кровотечі локалізується в товстій кишці, у калі відзначається домішка незміненої крові. При дизентерії, раку товстого кишечнику кров звичайно перемішана з калом, при геморої спостерігається виділення свіжих крапель крові наприкінці акта дефекації.

Метеоризм (здуття живота) виникає в результаті посиленого газоутворення в кишечнику. Причиною може служити вживання продуктів, що містять велику кількість рослинної клітковини і крохмалю (бобові, капуста, картопля), надмірному заковтуванні повітря, порушенні виділення газів з кишечнику (непрохідність кишечнику), розладах травлення унаслідок ферментної недостатності й ін.

Пронос (діарея) являє собою прискорене (більш 2 разів на добу) випорожнення кишечнику з виділенням рідких калових мас. Пронос зустрічається при різних кишкових інфекціях (дизентерія, холера), запальних захворюваннях кишечнику (ентерит, коліт), хронічному гастриті зі зниженою секрецією, хронічному панкреатиті зі зниженою зовнішньосекреторною функцією підшлункової залози, функціональних захворюваннях (синдром роздратованого кишечнику).

Запор (обстипація) – це затримка спорожнювання кишечнику більш двох діб. При запорах вміст води в калі зменшується, він стає твердим, виділяється з напругою. Запори поділяються на органічні (пухлини товстого кишечнику, спайки) і функціональні. Серед функціональних причин виділяють: аліментарні (в результаті малорухливого способу життя, недостатнього споживання рослинної клітковини і рідини), нейрогені (спастичні або атонічні запори), проктогені запори (при геморої, тріщинах анального отвору) і ін.

Дослідження органів черевної порожнини починається з загального огляду та огляду живота хворого. Огляд живота проводять, як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні хворого. Під час огляду звертають увагу на форму живота, забарвлення шкіри, на наявність загального чи місцевого випинання, метеоризм, стан пупка, на видиму перистальтику.

Передню поверхню живота за допомогою горизонтальних ліній ділять на три частини. Верхня частина живота або надчерев’я знизу обмежена лінією, що з’єднує нижні краї обох десятих ребер; середня частина або мезогастрій обмежена знизу лінією, яка з’єднує обидві передні верхні ості клубової кістки; нижня частина живота або підчерев’я розташована безпосередньо під мезогастрієм. Кожну частину живота ділять вертикальними серединно-ключичними лініями на три ділянки. В надчеревній ділянці з обох боків розташовані дві підреберні ділянки – права й ліва, а між ними в середині знаходиться надчеревна ділянка. У мезогастрії з обох боків лежать здухвинні або бічні ділянки, у середині між ними є пупкова ділянка. Надчерев’я з обох боків має праву і ліву пахвинні ділянки, між якими розташована надлобкова ділянка.

Форма живота залежить від конституції хворого. Збільшення живота може бути рівномірним і нерівномірним. Рівномірне збільшення розмірів живота спостерігається при ожирінні, вагітності, метеоризмі, скупченні в черевній порожнині вільної рідини (асциті). Нерівномірне (асиметричне) випинання буває при значному збільшенні печінки, селезінки, пухлинах у черевній порожнині, при великих кістах (яєчника, підшлункової залози). У випадку утруднення кровообігу у воротной вені (при цирозі печінки, здавлюванні чи тромбозі воротної вени) на передній черевній стінці чітко проглядаються венозні коллатералі, що розташовуються навколо пупка і направляються від нього променеподібно ("голова медузи"). При огляді живота можна також виявити грижові випинання, видиму перистальтику кишечнику (при непрохідності кишечнику), післяопераційні рубці.

При поверхневій орієнтованій пальпації визначають напруження м'язів черевного преса, наявність болісності і її локалізацію. Поверхневу пальпацію проводять однією або двома долонями, покладеними плазом, з витягнутими пальцями, і без натискання на стінку живота. Широкими і легкими ковзними рухами послідовно обстежують весь живіт. Якщо відома локалізація болю, то пальпацію слід почати з протилежного місця.

У нормі черевна стінка повинна бути м'якою, податливою, безболісною. Крім цього під час пальпації звертають увагу на стан шкірного покриву живота і підшкірної клітковини, виявляють наявність грижових випинань та інші зміни. Під час пальпації живота може визначатися болісність і напруга м'язів передньої черевної стінки. При запаленні очеревини відчуття болю різко посилюється в момент швидкого відняття від черевної стінки занурених в живіт пальців – симптом Щоткіна-Блюмберга. Посилення болю зумовлене несподіваним струсом запаленої очеревини в момент відняття пальців.

Асцит можна виявити під час огляду хворого, а також перкуторним методом і методом флюктуації. Живіт збільшується внаслідок накопичення в черевній порожнині значної кількості вільної рідини. Якщо хворий стоїть, то рідина збирається в нижніх відділах живота і нагадує собою наполовину заповнений мішок, що нижньою частиною виступає вперед. Коли хворий лежить, то рідина розташовується внизу і по боках живота. У середній частині живіт стає пласким і набуває форми жаб’ячого. За наявності значного асциту випинається пупок. Наявність у черевній порожнині вільної рідини можна визначити за допомогою методу перкусії. У положенні хворого стоячи рідина розташовується в нижніх відділах живота і над нею відзначається тупість. Якщо під час перкусії хворий перебуває в положенні лежачи, то тупість буде визначатись у бічних відділах живота. Якщо хворого перевернути на бік, то в нижній частині живота буде тупість, а в верхній частині тупість зміниться на тимпанічний звук. Асцит також можна діагностувати методом флюктуації. Долоню лівої руки лікар кладе на бічну поверхню правої половини живота пацієнта. Пальцями правої руки наносить короткі слабкі удари по бічній поверхні протилежної половини живота. Якщо в черевній порожнині є вільна рідина, то ліва рука відчуває поштовхи в результаті коливання рідини, що зумовлено ударами правої руки.

 

 

 

Підготовка до УЗД черевної порожнини

УЗД черевної порожнини – ефективний і комфортний метод отримання даних про стан внутрішніх органів. Його інформативність багато в чому пов’язана з правильною підготовкою. При недотриманні рекомендацій клінічна картина буде неточною чи помилковою.

УЗД дає можливість обстежити паренхіматозні або заповнені рідиною органи:
печінку, селезінку, жовчовивідні протоки, жовчний міхур, підшлункову залозу, в разі потреби – органи заочеревинного простору (нирки, надниркові залози) і малого таза. Таке обстеження вважається окремим, але часто комбінується з УЗ-скануванням черевної порожнини.
За допомогою методу лікар оцінює розмір органів, їх цілісність, форму, локалізацію і кількість. Також дослідження дозволяє виявити новоутворення.

Раніше під час процедури вивчалося і стан кишечника. Але зробити це достовірно майже неможливо через активну перистальтики. Зараз шлунково-кишковий тракт досліджується за допомогою ФГДС, колоноскопії, ірігоскопії, ректороманоскопії і інших методів, УЗД практично не застосовується.
Однак лікар може призначити, наприклад, УЗД шлунка, якщо у пацієнта є протипоказання до гастроскопії або він категорично відмовляється від такого дослідження. Оскільки цей орган порожнистий, технічно УЗД буде менш інформативним, ніж інші методи діагностики. Воно дозволить побачити тільки стінки, великі пухлини, кісти, гастроптоз (опущення шлунка).

Чи обов’язково готуватися?

Ультразвукове дослідження засноване на особливостях відображення УЗ-хвиль від тканин.
Апарат виробляє коливання високої частоти, датчик фіксує відбите від органів відлуння і посилає інформацію в перетворювач. Потім вона в режимі реального часу виводиться на екран монітора, зазвичай двох-або тривимірним зображенням.

Загальні правила підготовки

Підготовка до УЗД черевної порожнини починається за 1 день до процедури. Мета цього – максимально знизити рівень газоутворення і забезпечити найкращу видимість під час маніпуляції.
За добу перед УЗ-скануванням можна проходити дослідження шлунково-кишкового тракту на рентген-апараті з застосуванням контрастної речовини. Фіброгастроскопія проводиться до УЗД або після, з проміжком мінімум в 24 години.
Харчуватися під час підготовки потрібно дрібно і по безшлаковій дієті.
Треба заздалегідь очистити кишечник.
Під час УЗД органів черевної порожнини повинні бути вільні, тому дослідження здійснюється натщесерце. Припинити прийом їжі доведеться за 8, а краще за 12 годин до процедури. За 2 години заборонено курити, смоктати льодяники.
Якщо дослідження призначене після 16:00, можна нещільно поснідати до 8:00.

Очищаємо кишечник

Бульбашки газу в кишечнику роблять УЗД черевної порожнини менш інформативним, тому за 3 дні починається підготовка шлунково-кишкового тракту:
прийом вітрогонних препаратів – «Еспумізан» для дорослих, «Боботік» для дітей; якщо ви страждаєте запорами, потрібно очисна клізма або прийом проносних ліків за інструкцією ввечері напередодні дослідження.
Приймати активоване вугілля по 2 таблетки тричі на день за 2 дні до обстеження. А при дотриманні дієти абсорбуючі властивості вугілля в ході підготовки не будуть потрібні.

Дієта перед УЗД

Також за 2-3 дня перед УЗД потрібно переглянути раціон. Правильне харчування видалить зайві гази і запобіжить їх повторній появі.

Заборонені продукти

З меню слід виключити:
дріжджові хлібобулочні вироби, сирі овочі і фрукти, смажену і гостру їжу, жирні сорти м’яса, молоко, бобові – квасоля, сочевиця, горох, цукерки, цукор, тістечка, цукрозамінники, соки, газовані напої, алкоголь, каву і тонізуючі коктейлі (енергетики) .
До дослідження не варто користуватися жуйкою, так як вона містить сорбіт, який посилює перистальтику кишечника. Також рекомендовано відмовитися від освіжаючих спреїв для ротової порожнини – в їх складі теж є сорбіт.

Дозволені продукти

Список забороненої їжі перед обстеженням здається настільки великим, що незрозуміло, чим пацієнту харчуватися. Тому пропонуємо перелік рекомендованих продуктів:

• яйця, зварені круто,
• варені продукти,
• запечені або приготовані на пару страви,
• нежирна свинина, яловичина,
• нежирні сорти птиці і риби,
• каші на воді з гречки, перловки, вівсянки,
• супи на овочевому або ненаваристі м’ясному бульйоні,
• запечені фрукти,
• нежирний сир.

Порції треба скоротити до розміру кулака, приймати їжу 1 раз в 4 години. Дорослій людині в добу коштує випивати не менше 1,5 літрів води.

Які медикаменти заборонені перед УЗД

За 3 дня до УЗД черевної порожнини треба відмовитися не тільки від деяких продуктів, але і від лікарських засобів, що має бути погоджено з лікарем.
Деякі медикаменти здатні надати особливо сильний вплив на результати дослідження. До них відносяться:
«Спазмалгон», «Дротаверин», «Но-шпа», «Папазол», «Дибазол».
Ці спазмолітичні препарати розслаблюють м’язи кишечника, погіршуючи моторику, що ускладнює візуалізацію органів черевної порожнини.

Підготовка до УЗД пацієнтів з особливими потребами

З цукровим діабетом

Через особливості захворювання людям з СД складно дотримуватися дієти, необхідну для підготовки до УЗ-сканування. Якщо довго не перекушувати, різко погіршиться стан, тому таким пацієнтам дозволено легкий сніданок за 3-4 години перед обстеженням. Це можуть бути пара білих сухарів і несолодкий чай. З цієї ж причини бажано, щоб УЗД органів черевної порожнини проводилося в ранкові години.

Діти

Не всі діти готові винести 8-годинне голодування, для них підготовка до УЗД органів черевної порожнини полегшена:
немовлятам дослідження проводять до прийому їжі (від останнього має пройти не менше 3 годин); до 15 років дитина повинна витримати не менше 4 годин до маніпуляції.
У деяких випадках можна дати дітям пару ковтків води до дослідження, як варіант – протерти губи вологою тканиною або попросити прополоскати рот і виплюнути рідину. Але все ж краще проводити УЗД черевної порожнини натщесерце.

Вагітні жінки

Обмінні процеси у вагітних прискорені, тому перед УЗД їм дозволяється скоротити період голоду до 4-6 годин. Особливо це стосується жінок з багатоплідної вагітністю.
Підготовка до розширеного дослідженню За необхідності УЗД органів черевної порожнини можна доповнити дослідженням статевої системи у жінок і чоловіків – матки, яєчників, фаллопієвих труб, передміхурової залози, а також видільної системи – сечового міхура, нирок, наднирників.

В цьому випадку вимог до очищення кишечника немає, підготовка інша.

Підготовка до дослідження статевої системи

Провести абдомінальне обстеження (тобто традиційне, коли датчик не проникає всередину організму) органів малого тазу можна тільки через рідину в сечовому або навколоплідному міхурі. Вагітним процедуру проводять без підготовки, іншим його потрібно наповнити – випити 1-1,5 л води за годину до початку.

Підготовка до дослідження нирок і сечового міхура

Підготовка до УЗ-сканування видільної системи теж має на увазі наповнений сечовий міхур – аналогічним чином. Тоді сонолог побачить чітких обрисів органів, їх структуру. В іншому випадку сечовий міхур візуалізується погано, так як це порожнистий орган. За годину до дослідження треба випити 0,5-0,8 л негазованої води, не мочитися за годину до дослідження.

Якщо у вас підвищений артеріальний тиск або часті судоми, сечовий міхур в день дослідження треба наповнювати природним шляхом – накопичуючи сечу в перебігу дня. Таким пацієнтам пити багато води небажано, це може спровокувати напад судом або гіпертонічний криз.

Підготовка до вивчення жовчовивідної системи

Для оцінки на УЗД жовчовивідних шляхів візьміть з собою перекус, щоб перед обстеженням стимулювати вироблення жовчі. Рекомендуються стиглий банан, натуральний гіркий шоколад, солодкий чай.
Як проходить УЗД черевної порожнини Абдомінальне обстеження проводять, коли пацієнт лежить на спині. Зазвичай процедура займає до 20 хвилин, рідше до години, і включає кілька етапів:
На задані області наносять безбарвний гіпоалергенний гель; датчиком УЗД вивчають органи з боку живота; пацієнта просять повернутися на бік; вивчають органи при затримці дихання або на видиху, таким чином змінюючи положення діафрагми; якщо робиться УЗД нирок, після первинного сканування вас попросять звільнити сечовий міхур і обстежують знову через 20-30 хвилин. Це потрібно, щоб оцінити стан чашечно-мискової системи; заповнюють протокол; видають висновок.
Результати абдомінального УЗ-сканування транслюються в режимі реального часу на монітор. Сонолог робить заміри органів і структур, позначки вносяться в протокол дослідження.
Порівнюючи отримані показники з нормальними, фахівець пише висновок. Однак точна постановка діагнозу завжди в компетенції вашого лікуючого лікаря.

Що буде, якщо не підготуватися

Ігнорування правил підготовки призведе до спотворених результатів. Можливі наслідки:
помилковий діагноз;
упущення важливої ​​інформації (наприклад, про наявність пухлини);
необхідність знову проходити процедуру;
упущення часу, коли хвороба легко вилікувати.

УЗД органів черевної порожнини (УЗД ОЧП), УЗД шлунково-кишкового тракту (УЗД ШКТ)

Дане обстеження включає діагностику таких органів як печінку, жовчний міхур, підшлункову залозу, селезінку, судини, зачеревинного простору.

При цьому дослідженні оцінюються розміри, структура, васкуляризація внутрішніх органів, наявність змін в структурі органів, вивчення додаткових утворень: кіст, каменів, пухлин, злоякісних утворень.

 

УЗД печінки

Ультразвукове дослідження печінки , в нашому УЗД кабінеті, дозволяє отримати достовірну інформацію про функціонування органу, виявити в ньому зміни. За допомогою сучасного іноваційного обладнання, досвідчений фахівець визначить розміри печінки, стан судин і структуру органу. Наші висококваліфіковані лікарі проаналізують відхилення параметрів і, при необхідності, призначать ефективне лікування.

Ультразвукове дослідження є найбільш інформативним і доступним методом діагностики, безпечним і безболісним для самого пацієнта, для діагностики хвороби печінки .

Печінка найбільший залозистий орган в організмі людина, масою до 1,5 – 2 кг. Розташована в черевній порожнині під діафрагмою, в правому підребер’ї, складається з двох частин: правої і лівої.

Печінка бере участь в процесі перетравлення їжі, виділяючи жовч. Потім жовч надходить по печеночному і жовчному протоку в жовчний міхур, де накопичується. У жовчному міхурі може збиратися до 60 мл жовчі. Жовч посилює моторику кишечника, сприяє розщепленню жирів, підвищує активність ферментів кишечника і підшлункової залози, нейтралізує кисле середовище шлункового вмісту. Жовч забезпечує всмоктування амінокислот, холестерину, жиророзчинних вітамінів і солей кальцію, пригнічує розмноження бактерій. Печінка регулює баланс білків, жирів і вуглеводів.

Вона нейтралізує різні шкідливі і токсичні речовини, які надходять в організм або є результатом розпаду речовин. Печінка виконує захисну функцію, будучи бар’єром для токсичних речовин. Одна з головних задач печінки – очищення крові, саме тут відбувається нейтралізація всіх отрут, що проникають в організм ззовні.

Однак, на жаль, її можливості не безмежні. Існують захворювання, які призводять до загибелі клітин печінки і, отже, втрати або погіршення всіх її безцінних функцій. «Посадити» печінку – дуже небезпечно і вкрай небажано. Природно, після її обстеження хочеться швидше дізнатися, що ж сталося, і чи можна розраховувати на одужання.

 

 

Показання до ультразвукової діагностики печінки

• при підозрі на більшість захворювань печінки (гепатит, цироз печінки та ін.);
• при підозрі на доброякісну або злоякісну пухлину печінки;
• діагностика локалізації та кількості метастазів при злоякісних захворюваннях;
• при підозрі на абсцес (порожнину з гноєм) в печінці або наявність паразитів (наприклад, ехінококоз);
• збільшення печінки;
• наявність асциту;
• біль в правому підребер’ї;
• при травмах черевної порожнини;
• з метою контролю проведеного лікування захворювань печінки;
• за результатами лабораторних аналізів, що вказують на захворювання печінки;
• при гінекологічних захворюваннях, а також як етап в підборі методів гормональної контрацепції у жінок;
• періодичний профілактичний огляд.

 

Ультразвукова діагностика печінки допомагає виявити

• хронічний і гострий гепатити;
• метастази при онкологічних захворюваннях;
• кістозні утворення і кісти;
• цироз печінки;
• гемангіоми;
• кальцинати печінки;
• портальну гіпертензію;
• гепатоми;
• стеатоз;
• зміни пов’язані із захворюваннями серця, серцевою недостатністю
• і багато іншого.

 

УЗД жовчного міхура

 

Жовчний міхур – мішкоподібний резервуар, в якому накопичується жовч, яку виробляє печінка. Основна роль жовчного міхура і жовчних проток полягає в накопиченні і виведенні жовчі. В добу в печінці людини утворюється до 2 літрів жовчі. Основними захворюваннями жовчного міхура є: жовчнокам’яна хвороба , поліпи, холецистит та дискінезія жовчного міхура.

 

Ультразвукове дослідження жовчного міхура та жовчних проток має певні переваги перед рентгенологічним дослідженням (холецистографія, внутрішньовенна холеграфія і ін.), так як повністю виключає променеве навантаження на пацієнта, дозволяє проводити дослідження у дітей та вагітних жінок, а також при зниженні функції печінки і нирок.

 

Показання до УЗД жовчного міхура і жовчних проток є:

 

• гострий і хронічний холецистит;
• жовчнокам’яна хвороба;
• жовтяниця;
• пухлина;
• водянка і емпієма жовчного міхура;
• поліпи;
• дискінезія жовчного міхура;
• стан після холецистектомії або інших операцій на жовчовивідних шляхах.

 

 

При дослідженні жовчного міхура оцінюють його стан, форму, величину, дихальну рухливість, стан зовнішніх і внутрішніх контурів, товщину стінок, структуру стінки, додаткові включення в порожнині жовчного міхура, евакуаторну функцію органу.

При дослідженні жовчних проток визначають їх положення, діаметр, стан стінок, наявність додаткових включень в просвіті.

 

УЗД підшлункової залози

 

Підшлункова залоза – велика травна і ендокринна залоза, володіє внутрисекреторною і зовнішньосекреторною функціями. Внутрішня секреція – це виробництво гормонів, зовнішня – виділення панкреатичного соку, який містить травні ферменти.

Де розташована підшлункова залоза?

В проекції на черевну стінку підшлункова залоза розташовується на 5 – 10 см вище рівня пупка. Підшлункова залоза складається з трьох розташованих послідовно справа наліво відділів: головки, тіла і хвоста, її маса до 70 – 80 г.

УЗД підшлункової залози є найефективнішим і найпоширенішим сучасним методом діагностики патологій цього органу. Ізольоване дослідження залози проводиться дуже рідко – діяльність цього органу безпосередньо пов’язана з функціонуванням інших органів травного тракту, особливо печінки, тому найчастіше ультразвукові дослідження підшлункової проводять при комплексному ультразвуковому обстеженні органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) . Процедура обстеження підшлункової залози дозволяє візуалізувати орган в різних проекціях, провести максимально точну оцінку його стану, виявити наявність і стадію захворювання.

 

В процесі УЗД підшлункової залози

• визначається розташування органу щодо хребта і судин, форма і розміри;
• оцінюється ехогенність паренхіми, ехоструктура органу, стан панкреатичної протоки;
• встановлюється місцезнаходження новоутворень і їх якісні показники, будь-які структурні і вогнищеві зміни.

УЗД підшлункової залози проводиться при наступних симптомах

• тривала і регулярно повторювана біль у верхній частині живота або в області лівого підребер’я;
• при виявленні змін форми і контурів дванадцятипалої кишки, виявлених при рентгенологічному дослідженні;
• різка втрата ваги без видимої причини;
• поява жовтяниці у хворого;
• розлади стільця, виявлення в калових масах неперетравлених грудок їжі;
• зміни в результатах лабораторних досліджень, підозрілі щодо захворювань підшлункової залози;
• при виявленні змін в задній стінці шлунка, виявлених раніше при фіброгастродуоденоскопії (ФГДС).

Підготовка до КТ органів черевної порожнини, жовчовивідних протоків, нирок та нанирників, малого таза, сечовидільної системи

1. 1. Перед дослідженням не вживати чорний хліб, бобові продукти, сирі овочі та фрукти, молочні продукти.
2. 2. Тренувати затримувати дихання на вдиху впродовж 20 секунд.
3. 3. Ввечері перед обстеженням очистити пряму кишку мікроклізмою «Норголакс» або аналогічною

Підготовка до КТ органів черевної порожнини з ентерографією 1. Придбати 1 пакет препарату («Діагнол» або «Фортранс»). 2. Перед дослідженням не вживати чорний хліб, бобові продукти, сирі овочі та фрукти, молочні продукти. 3. Напередодні можлива легка вечеря. 4. В день дослідження вранці не вживати їжу, вживання рідини не обмежувати. 5. Прихід в діагностичний центр за 40-60 хвилин до дослідження. Випити впродовж цього часу розведений в 1,5 л ПРОХОЛОДНОЇ (легше вживати) води 1 пакет препарату (намагаючись утримати випите у кишківнику). 6. Через 1-1,5 години після дослідження слід очікувати полегшувального ефекту від випитої рідини, тому необхідно спланувати маршрут на роботу/додому після дослідження, щоб не опинитись у неприємній ситуації.   Підготовка до КТ органів черевної порожнини з колонографією 1. Придбати 3 пакети препарату («Діагнол» або «Фортранс»). 2. Перед дослідженням не вживати чорний хліб, бобові продукти, сирі овочі та фрукти, молочні продукти. 3. Напередодні можлива легка вечеря. 4. 1-й пакет препарату розвести в 1 л ПРОХОЛОДНОЇ (легше вживати) води та випити у часовий проміжок з 18:00 до 19:00 напередодні дня дослідження. 5. 2-й пакет розвести в 1 л ПРОХОЛОДНОЇ (легше вживати) води та випити у часовий проміжок з 20:00 до 21:00. 6. Після вживання розчинів можливо буде потрібно спорожнити кишківник (час настання та тривалість проносного ефекту індивідуальний). 7. В день дослідження вранці не вживати їжу, вживання рідини не обмежувати. 8. Прихід в ДЦ за 1-1,5 години до дослідження. Випити впродовж цього часу розведений в 1,5 л води 3-й пакет препарату (намагаючись утримати випите у кишківнику). 9. Через 1-1,5 години після дослідження слід очікувати полегшувального ефекту від випитої рідини, тому необхідно спланувати маршрут на роботу/додому після дослідження, щоб не опинитись у неприємній ситуації.

Переваги КТ-колонографії

• Найякісніше дослідження товстої кишки, без хірургічного втручання.
• Процедура унеможливлює завдання шкоди кишковику через ушкодження його стінок.
• Це дослідження підходить пацієнтам, яким протипоказана колоноскопія, з порушеннями здатності крові згущуватися, важкою серцевою або дихальною недостатністю.
• Одночасно з товстою кишкою, проводиться дослідження органів, які знаходяться поруч, а саме тазу і черевної порожнини.
• КТ-колонография добре переноситься, і практично повністю безпечна для здоров'я.

Показання до проведення КТ-колонографії

Головною причиною для проведення КТ-колонографії є виявлення поліпів або раку в товстій кишці.

Показаннями до проведення КТ-колонографії можуть бути:

• запалення товстої кишки;
• поліпи кишковика;
• ракові пухлини товстої кишки;
• виразковий коліт;
• підозра на хворобу Крону;
• сильна слабкість.

Також КТ-колонографія рекомендується при наступних симптомах:

• різка втрата ваги;
• виявлення крові у фекаліях.

Протипоказання до проведення КТ-колонографії

• При вагітності, оскільки може нести шкоду плоду в утробі. Повідомте нашого лікаря, якщо у вас є підозра на вагітність.
• При годуванні грудьми, жінкам не рекомендується годувати грудьми дитину впродовж однієї доби після процедури.
• Якщо вага пацієнта перевищує максимально допустиму, яка для нашого томографа складає 200 кг
• При алергічній реакції на контрастну речовину, у тому числі на її головні складові - йод і молюски.
• При проблемах з нирками.
• При важкій формі цукрового діабету.

Фіброгастродуоденоскопія (ФГДС) гастроскопія зонд - діагностичний ендоскопічний метод для обстеження стравоходу (як кажуть в народі прості люди ковтнути кишку зонд), шлунка та дванадцятипалої кишки. Виконують ФГДС з метою виявлення гастриту, поліпів, дивертикул, виразкової хвороби, пухлин та інших патологій верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.

Показання до проведення процедури ФГДС

• болі в області шлунка, пов'язані з прийомом їжі (Діагностика гастриту і виразкової хвороби);
• голодні болі тягнучого характеру (найчастіше свідчать про запальному захворюванні дванадцятипалої кишки);
• печія (діагностика гастроезофагеальної рефлюксної хвороби);
• здуття живота;
• часта відрижка;
• блювота кров'ю;
• поліпи шлунка;
• нудота;
• зниження апетиту;
• різка втрата маси тіла;
• дисфагія (утруднення ковтання);
• шлункова або кишкова кровотеча;
• стеноз (звуження стравоходу);
• виявлення новоутворень;
• підготовка до оперативного втручання.

Протипоказання до проведення процедури ФГДС

• інфаркт або інсульт;
• виражене викривлення хребта;
• важкі захворювання стравоходу;
• значне збільшення щитовидки;
• загострення бронхіальної астми;
• під питанням гастроскопія може виявитися і у вагітних.

Підготовка до проведення процедури ФГДС

Процедура проводиться вранці натщесерце. Напередодні слід виключити з раціону: будь-які алкогольні напої, шоколад, насіння і горіхи, гострі страви, випічку. Можна повечеряти легкозасвоюваною їжею. Вранці в день процедури не слід чистити зуби, курити, приймати ліки, пити воду.

Лікар повинен з'ясувати у пацієнта про наявність будь-яких хронічних захворювань і алергічних реакцій на медикаменти.

Виконання процедури ФГДС

Середня тривалість дослідження становить 5-15 хвилин.

Перед введенням фіброгастроскопа пацієнт лягає на лівий бік, зігнувши ноги в колінах і поклавши руки на живіт. Груди потрібно прикрити. Під час процедури виключається ковтання слини і спроби розмовляти.

В рот вставляють пластиковий мундштук для захисту зубів від травм. Через кілька хвилин лікар вводить фіброгастроскоп в стравохід (через рот або через ніс).

Після завершення процедури лікар просить затримати повітря для вилучення зонда.

 

 

 

 

 

 

ЗАДАЧА 1  У клініку доставлено 86-річного хворого зі скаргами на сильний біль у животі, який з’явився
добу тому раптово, «як удар кинджала в живіт». Близько 20 років страждає гастритом і ви-
разковою хворобою дванадцятипалої кишки. При огляді живіт дошкоподібно напружений,
в акті дихання не бере участі, різко болючий у всіх відділах, більше в епігастрії. Симптом
Щоткіна—Блюмберга позитивний. Перистальтика не прослуховується. На оглядовій рент-
генограмі вільний газ під куполом діафрагми не визначається.

 

1.                    Що трапилось з хворим?

 

2.                    Чи виключає результат рентгенологічного дослідження ваше припущення? Як ви мо-
жете підтвердити свій діагноз?

 

ЗАДАЧА 2  У приймальне відділення поступив 52-річний чоловік зі скаргами на загальну слабкість,
ниючий біль в епігастрії. Протягом останніх трьох днів мав дьогтеподібні випорожнення
(мелена). Близько 10 років страждає виразковою хворобою дванадцятипалої кишки.

1.         Що з хворим?

2.         Якими мають бути санітарна обробка, спосіб транспортування і невідкладні діагнос-
тичні дослідження?

 

Задача 3

Пацієнтка П., 51 рік, направлена в гастроентерологічне відділення зі скаргами на біль в ділянці правого підребір’я, що іррадіює в ділянку лівого підребір’я та поперек, постійного характеру, ниючий; нудоту, повторне блювання без помітного покращення самопочуття. Захворіла раптово після подорожі за місто на автобусі.

         В анамнезі – хронічний холецистит, з приводу чого пацієнтка приймала амбулаторне лікування, 6 місяців тому назад пацієнтка перенесла гострий панкреатит. При огляді температура 37,4^оС, жовтушність склер, язик сухий обкладений сірувато-жовтим нальотом. Живіт вздутий, при пальпації симптоми подразнення очеревини відсутні, відрізки товстого кишківника безболісні, болючість в зоні Шоффара, позитивний симптом Ортнера, справа і зліва пальпується виступаючи на 4 см з-під краю реберної дуги печінка, край її ущільнений, болісність в точці Кера, симптом Курвуазьє від’ємний.

1.Ваш діагноз?

2.Які захворювання слід виключити?

3.Які методи дослідження необхідні?

Задача 4 . Хворий М., 44 роки, скаржиться на різку загальну слабість, відчуття важкості в правому підребір’ї, схуднення, постійну нудоту, кровоточивість ясен, сонливість.

       Із анамнезу відомо, що хворий з 18 років зловживає алкоголем. Вказані скарги з’явилися близько рік тому.

       При огляді: стан середньої важкості, хворий зниженого харчування, шкіра суха, іктеричність склер та шкіри, на шкірі обличчя і плечового поясу «судинні зірочки». Набряків немає.

       Язик помірно обкладений білим нальотом, вологий. Живіт вздутий, м’який, неболючий при пальпації. Печінка виступає на 6 см з-під краю реберної дуги, край її заокруглений, неболючий. Пальпується виступаюча на 2 см нижче лівої реберної дуги селезінка.

       Пульс 64 за 1 хв., ритмічний, задовільних властивостей. АТ 105/60 мм.рт.ст. Тони серця помірно послаблені. При перкусії грудної клітки – скорочення перкуторного звуку праворуч нижче краю лопатки. Там же – ослаблене дихання.

1.Ваш попередній діагноз?

2.Яке дослідження необхідно провести для уточнення діагнозу?