Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Мікробіологія
Група	2 – А с/с
Дата	Згідно розкладу  16.04.2021
Тема практика	Тема:Методи лабораторної діагностики умовно- патогенних бактерій (клебсієла, протей, синьогнійна паличка).

СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

 

Тема:Методи лабораторної діагностики умовно- патогенних бактерій (клебсієла, протей, синьогнійна паличка).

 

.

Обґрунтування теми. Розвиток мікробіології і вчення про інфекційні хвороби сприяв переконанню в тому, що певні патогенні мікроорганізми є збудниками інфекційних захворювань із характерною для них клінічною картиною, шляхами передачі й особливостями розповсюдження (епідеміо­логією). Проте з другої половини XX століття набули поширення захво­рювання, що обумовлені мікроорганізмами, звичайно супутніми людині й нешкідливими для неї: кишковою паличкою, що постійно мешкає в кишеч­нику, стафілококом - сапрофітом шкірних покривів, гемофільною мікро­флорою верхніх дихальних шляхів та ін. Ці мікроорганізми були названі умовно-патогенними, оскільки їх хвороботворна дія проявляється тільки за певних умов: ослаблення організму хазяїна або набуття особливих влас­тивостей збудником (стійкості до антибіотиків, здатності до продукції токсичних речовин та ін.). Встановлено, що надмірна колонізація організму будь-яким видом бактерій, здатним виживати в організмі людини, може призвести до розвитку патології.

Коло умовно-патогенних мікроорганізмів дуже широке. До них належать багато представників родини кишкових бактерій (клебсієли, протей, про-віденсія, серація, цитробактер, ентербактер), коків (стафілококи, стрепто­коки групи В, ентерококи), синьо гнійна паличка, аспорогенні анаероби та ін.

Умовно-патогенні представники родини ентеробактерій можуть спри­чиняти різноманітні клінічні синдроми, запальні процеси різної локаліза­ції і сепсис. Зі всіх клінічно значущих бактерій ентеробактерії складають близько 50 %, з грамнегативних - приблизно 80 %. На частку ентеробак­терій доводиться близько 50 % всіх збудників септицемій, до 70 % гастро­ентеритів і більше 70 % збудників інфекцій сечового тракту. Якщо взяти до уваги імунодефіцити, схильних до інфікування осіб і розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій; можна сказати, що ентеробактерії мо­жуть бути виділені з будь-якого матеріалу, доставленого в лабораторію.

Оскільки ряд інфекцій нерідко загрожує життю хворого, існує необ­хідність у швидкому виділенні, ідентифікації відповідних збудників і ви­значенні їх чутливості до антимікробних препаратів. Мета:

- загальна: оволодіти мікробіологічною діагностикою хвороб, спричи­нених ієрсиніями, клебсієлами, протеєм, цитробактером, сераціями;

- конкретна: а) знати:

- б) вміти:

1.   Підготувати робоче місце лаборанта.

2.   Дотримуватися правил роботи і техніки безпеки з інфікованим ма­теріалом, культурами мікроорганізмів, апаратурою.

3.   Відбирати та транспортувати матеріал для дослідження при підозрі на інфекцію, обумовлену умовно-патогенними мікроорганізмами.

4.   Готувати матеріал, який надійшов від хворого з підозрою на інфек­цію, обумовлену умовно-патогенними мікроорганізмами.

5.   Досліджувати матеріал за допомогою методів, призначених для ви­явлення умовно-патогенних мікроорганізмів.

6.   Давати оцінку результатам дослідження та заповнювати відповідну лабораторну документацію.

Матеріальне та методичне забезпечення теми: музейні мікропрепа-рати, живильні середовища (середовище Ендо, Гісса, Ресселя), патогенний матеріал, бланки направлень, бікс, ріст культур на середовищі Ендо, чиста культура К. рпеитопіае, барвники для забарвлення за Буррі-Гінсом, Гра­мом, мікроскоп, імерсійне масло, дезінфікуючий розчин, сірники, маркер, штативи, бак. петлі, чашки Петрі, хімічні пробірки, таблиці, атлас.

Зміст заняття.

КЛЕБСІЄЛИ

Таксономія

Родина: Enterobacteriaceae.

Рід: Klebsiella.

Види: К. pneumoniae, K. oxytoca, K. planticola, K. terrigena.

Рід Klebsiella об'єднує капсульні бактерії, що спричиняють різні захво­рювання:

- бронхопневмонія, менінгіт, апендицит, цистит і гнійно-запальні про­цеси, але частіше ГКІ, що вражають нижні відділи товстого кишечника -К. рпеитопіае рпеитопіае (паличка Фрідлендера);

- риносклерому - К. рпеитопіае rhinoscleromatis (паличка Волковіча-Фріша), хронічний гранулематозний процес на шкірі, слизовій оболонці носа, трахеї, гортані, бронхів;

- озена (смердюча нежить - ураження слизової оболонки носа, глотки, трахеї, гортані, додаткової порожнини носа і носових раковин - виділення в'язкого секрету, яке підсихає з утворенням щільних скориночок, що утрудняють дихання і мають смердючий запах) - К. рпеитопіае ozaenae.

Клебсієли виявляються в слизі із зіву і носа як представник нормальної мікрофлори, виділеннях з дихальних шляхів і легенів, на об'єктах зовніш­нього середовища.

У патології людини найбільше значення мають види К. oxytoca і К. рпеитопіае.правила безпеки при роботі з біологічним матеріалом (Державні са­нітарні правила - ДСП 9.9.5.03599);

Морфологічні та тинкторіальні властивості. Клебсієли - короткі товсті палички 0,6-6,0x0,3-1,5 мкм у розмірі із закругленими кінцями. Нерухомі, спори не утворюють. Утворюють капсулу. У мазках розташо­вані одинично, попарно або короткими ланцюжками. Грамнегативні.

Культуральні властивості. Факультативні анаероби. Добре ростуть на простих живильних середовищах при 35-37 °С, рН 7,2. На щільних середовищах утворюють великі куполоподібні слизисті каламутні колонії, в бульйоні - інтенсивне помутніння. Легко культивуються на середови­щах Ендо, ЕМС, Плоскірєва. На середовище Ендо і ЕМС колонії яскраво пофарбовані з металевим блиском.

Ферментативні властивості. Володіють вираженою біохімічною активністю. Ферментують лактозу, розщеплюють глюкозу і маніт з утво­ренням кислоти і газу, розкладають сечовину, не утворюють індол і сірко­водень. Оксидазо-негативні й каталазо-позитивні.

Антигенні властивості. Клебсієли містять капсульні К-антигени і соматичні О-антигени. Поєднання цих антигенів обумовлює належність культур до визначених сероварів. У даний час відомо 80 К- і 11 О-антигенів.

Резистентність. Завдяки наявності капсули клебсієли стійкі й трива­ло зберігаються в грунті, воді, на предметах вжитку, овочах, фруктах, на шкірі і слизових оболонках людей і тварин. При 65 °С гинуть протягом години. Чутливі до дії розчинів дезінфікуючих речовин (хлораміну, фенолу та ін.). Відмічена висока резистентність до антибіотиків.

Фактори патогенності Капсула, фімбрії, термостабільний і термо­лабільний ентеротоксини, у деяких вірулентних штамів зустрічаються ферменти патогенності ДНКаза, нейрамінідаза, фосфатаза.

Бактерії, що втратили капсулу, стають невірулентними і при введенні в організм тварини швидко фагоцитуються.

Епідеміологія. К. рпеитопіае входить до складу факультативної мік­рофлори кишечника, верхніх дихальних шляхів, піхви, також виявляється на шкірі й слизових оболонках. К. рпеитопіае виділяють із ротоглотки і ШКТ у 5 % здорових людей.

У природних умовах спричиняють захворювання у різних тварин: корів, свиней, коней (мастит, пневмонія, септицемія).

При екзогенній інфекції джерелом інфекції є хвора людина і здоровий носій.

Шляхи передачі: фекально-оральний, повітряно-краплинний, контактно-побутовий (брудні руки, предмети вжитку). У дитячих установах і лікар­нях інфекція часто передається через білизну, інструментарій, іграшки. Чинники передачі: м'ясні і молочні харчові продукти, вода, повітря.

Патогенез і клінічна картина. К. рпеитопіае підвид рпеитопіае є збудником неспецифічних інфекцій дихальних шляхів (бронхітів, пнев­моній), органів сечовивідної системи, харчової токсикоінфекції. К. oxytoca спричиняє внутрішньолікарняні інфекції в урологічній клініці. Клебсіє-льози розвиваються переважно як вторинна інфекція в осіб зі зниженою опірністю і у новонароджених (недоношених). Бактерії з верхніх дихаль­них шляхів і кишечника проникають у різні органи і кров і спричиняють гнійно-запальні процеси, сепсис, менінгіт.

Імунітет. Гуморальна імунна відповідь захисною активністю не володіє. У захисті від інфекції головна роль належить фагоцитозу. При хронічній формі клебсієльозів, при яких мікроб розташований внутрішньоклітинно, розвивається гіперчутливість повільного типу (ГПТ).

Мікробіологічна діагностика. Матеріал для дослідження: мокротиння, слиз із зіву, гній з вуха, відокремлення рани, кров, сеча, випорожнення, змиви з предметів навколишнього середовища.

Методи дослідження: бактеріологічний - основний, бактеріоскопічний і серологічний.

Серологічний метод - РЗК на 7-8-й день хвороби при підозрі на захво­рювання риносклеромою.

Профілактика. Дотримання санітарно-гігієнічного режиму в пологових будинках, лікарнях, дитячих установах, при зберіганні харчових продуктів. Специфічна профілактика - піобактеріофаг.

 

 

Лікування утруднене у зв'язку з високою стійкістю клебсієл до антибіотиків. Найефективніше застосування аміноглікозидів, (З-лактамних антибіотиків широкого спектра дії, аутовакцин, проведення імуностимулюючої терапії, використання бактеріофага клебсієл полівалентного очищеного рідкого.

ПРОТЕЙ

Таксономія

Родина: Enterobacteriaceae.

Рід: Proteus.

Види: Proteus vulgaris і Proteus mirabilis.

Рід Proteus об'єднує декілька видів, що відрізняються здатністю фер­ментувати багато живильних субстратів. Морфологічно не відрізняються від кишкової палички. Бактерії широко поширені у зовнішньому середо­вищі. Вони зустрічаються в грунті, повітрі, воді, товстому кишечнику лю­дини і тварин, піхві жінок. Відносяться до гнильних умовно-патогенних мікробів. Можуть спричиняти у людини різні гнійні захворювання: нагно­єння ран, запалення середнього вуха, перитоніти, пієлонефрити, цистити, харчові токсикоінфекції, сепсис та ін. У патології людини найбільше зна­чення мають два види P. vulgaris і P. mirabilis.

Морфологічні та тинкторіальні властивості. Бактерії всіх видів цього роду дрібні, поліморфні грамнегативні палички. Середній розмір 0,4-0,6x1,0-3,0 мкм. Рухомі, перитрихи. Спор і капсул не утворюють.

Культуральні властивості. Протеї - факультативні анаероби, добре ростуть на простих живильних середовищах при 20-37 °С, культивують як і все ентеробактерії. Н-форми дають повзуче зростання на щільномуживильному середовищі, а при посіві в конденсаційну воду скошеного агару -зростання по всій поверхні середовища (спосіб виділення чистої культури за Шукевичем) "роїння", з утворенням дочірніх відростків. На середовищах з додаванням жовчі утворюють О-форми - великі колонії з рівними краями. На бульйоні дають помутніння, густий білий осад і ніжну плівку на поверхні. На щільному середовищі - колонії середньої величини, напівпрозорі.

Ферментативні властивості. Володіють вираженими сахаролітич-ними властивостями - розщеплюють глюкозу, мальтозу, сахарозу та інші вуглеводи з утворенням кислоти і газу, не ферментують лактозу, маніт; протеолітичними - розріджують желатин, згорнуту сироватку, згортають молоко, розщеплюють сечовину, утворюють сірководень, індол, аміак. Оксидазо-негативні й каталазо-позитивні.

Антигенні властивості. Протеї містять О- і Н-антигени. Відомо 49 О-антигенів і близько 19 Н-антигенів і більше 100 серотипів. Поєднання О- і Н-антигенів у мікробній клітині визначає належність збудників до тієї або іншої О-серогрупи або серовару.

Резистентність. Порівняно стійкі в зовнішньому середовищі. Тривало можуть зберігатися в грунті, стічних водах, в харчових продуктах. Пере­носять нагрівання до 60 °С протягом години і дію слабких розчинів дезін-фікуючих речовин, стійкі до низьких температур. Володіють стійкістю до багатьох антибіотиків.

Фактори патогенності Джгутики, фімбрії, ендотоксин, гемолізини, гемаглютиніни, уреаза, протеази.

Епідеміологія. Захворювання тварин, викликані протеєм, не описані. Протеї звичайно потрапляють у зовнішнє середовище з випорожненнями людини. Таким чином, людина - джерело інфекції. Шляхи передачі: хар­човий, контактно-побутовий (брудні руки, білизна, предмети ужитку, хі­рургічні інструменти).

Патогенез і клінічна картина. Протей викликає різні форми інфекції. При потраплянні до організму через рот, особливо з харчовими продуктами, в яких відбулося розмноження збудника, протей викликає харчові токсико-інфекції. При потраплянні до організму через ранову і опікову поверхню розвиваються гнійно-запальні процеси в різних органах.

У патогенезі інфекції сечовивідних шляхів, викликаних протеєм, важ­ливу роль відіграє продукована ним уреаза, яка, розщеплюючи сечовину, викликає звільнення аміаку, що веде до підвищення рН. Залуження сечі знижує розчинність кальцію і магнію, створюючи сприятливі умови для відкладення кальцієвих і магнієвих солей і утворення ниркових каменів.

Імунітет. Протективний імунітет не формується.

Мікробіологічна діагностика. Матеріал для дослідження: випорож­нення, блювотні маси, сеча, кров, слиз із зіву, гній із вуха, секційний ма­теріал, змиви з предметів навколишнього середовища.Методи дослідження: мікробіологічний і серологічний.

Профілактика. Дотримання санітарно-гігієнічного режиму на харчо­вих підприємствах, в лікарнях і дитячих установах. Специфічна профілак­тика - колі-протейний бактеріофаг рідкий (профілактика ентероколітів у вогнищах серед дітей), піобактеріофаг (профілактика внутрішньолікарня-них інфекцій - для обробки свіжих ран).

Лікування. Гентаміцин, карбеніцилін, канаміцин, цефалоспорини III по­коління, фторхінолони та ін. При ураженні сечостатевої ділянки застосо­вують препарати нітрофуранового ряду: фурагін, 5-НОК та ін. Є колі-протей­ний бактеріофаг, інтесті-бактеріофаг, застосування яких має гарний ефект.

 

 

 

Мікробіологічна діагностика синьогнійної інфекції

Збудником синьогнійної інфекції є Pseudomonas aeruginosa (синьогнійна паличка), яка відноситься до родини Pseudomonadaceae, роду Pseudomonas. Часто Pseudomonas aeruginosa виступає в якості шпитального штаму й викликає внутрішньолікарняні інфекції.

Мікробіологічна діагностика синьогнійної інфекції заснована на бактеріологічному методі – виділенні чистої культури мікробів й вивченні комплексу їх біологічних властивостей.

Добір та доставка матеріалу для дослідження виконується за правилами загальними для всіх гнійно-септичних інфекцій. Матеріал для дослідження необхідно брати перед початком терапії антибактеріальними препаратами з дотриманням правил асептики. Гній, кров, кал, сечу, мокротиння тощо висівають на селективне середовище (ЦПХ - агар), МПА, 5% кров’яний агар, середовище Ендо. Селективний ЦПХ-агар містить селективний агент N-цетилпіридінія хлориду (N-ЦПХ) у концентрації 0,2%. Висіви сектором на селективному для псевдомонад середовищі поміщають при температурі 42°С у термостат на добу. Наявність росту бактерій на цьому середовищі вказує на належність до P. aeruginosa. Висіви на інших середовищах культивують при темепературі 37°С.

Якщо на селективному середовищі ріст відсутній, враховують ріст на 5% кров’яному агарі, МПА, середовищі Ендо. Колонії псевдомонад плоскі, соковиті, в’язкої консистенції, спаяні з середовищем. Деякі штами дають колонії з перламутровим блиском.

У разі наявності унікального синьо-зеленого пігменту (піоцианіну), що виробляється псевдомонадами при їх культивуванні, можна розрізнити до 80% штамів синьогнійної палички. У разі відсутності пігменту ізольовану колонію пересівають на скошений МПА, культивують у термостаті й після визначення чистоти виділеної культури мікробів продовжують їх ідентифікацію за культуральними, біохімічними, антигенними й іншими властивостями. В мазках пофарбованих за Грамом P. aeruginosa мають вигляд дрібних грамнегативних паличок, які розташовуються поодиноко, парами чи короткими ланцюжками. У разі росту на живильних середовищах синьогнійні палички дають специфічні пахощі жасмину.

Проба на цитохромоксидазу виконується з 1% водним розчином диметилпарафенілендіаміну. На поверхню скла наносять краплю реактиву, а поруч поміщають культуру мікробів, яку досліджують. Скляною паличкою переміщають реактив на культуру мікробів. Через 1 хвилину при наявності цитохромоксидази бактерії забарвлюються у червоний колір.

Проба на каталазу. В 3% розчин перекису водню вносять культуру мікробів. Визначення проводиться через 5 хвилин за виділенням пухирців кисню.

Диференційні ознаки p.Aeruginosaй інших найбільш розповсюджених псевдомонад

Тести	Культури мікробів
	P. aeruginosa	P. putida	P. fluorescens
Ріст на ЦПХ-агарі при 42°С	+	–	–
Ріст на ЦПХ-агарі при 37°С	+	+	–
Окислення глюкози на середовищі Хью-Лейфсона	+	+	+
Цитохромоксидаза	+	+	+
Каталаза	+	–	–
Піоционін	+	–	–
Флуоресцеїн	+	–	–
Желатиназа	+	–	+
Ацетат амідне середовище	+	–	–

Визначення окислення й ферментації глюкози. Культуру, яка досліджується, висівають уколом у 2 пробірки з середовищем Хью-Лейфсона. В одну з пробірок вносять стерильне вазелинове масло. Через 24 години інкубації при 37°С враховують результат. Поява жовтого забарвлення в пробірці без вазеліну вказує на окислення глюкози; поява жовтого забарвлення середовища під вазелиновим маслом вказує на ферментацію глюкози. Для визначення піоцианіна проводять висів бактеріальної культури на середовище Кінга А, а для виявлення флюоресцеїну на середовище Кінга В. Перевіряють здатність росту на ацетат-амідному агарі. Синьогнійні палички на ньому не ростуть.

Визначають чутливість виділених штамів мікробів до антибіотиків в зв’язку з природною стійкістю даного виду мікробів до багатьох препаратів. Проводять внутрішньовидову диференціацію виділених культур шляхом фаготипування.

Серологічний метод. Використовують не часто. Специфічні антитіла визначають у сироватці хворого у РА, РПГА. Наростання титрів антитіл, що виявляється при повторній постановці реакцій дозволяє встановити діагноз.

 

 

 

Контрольні питання

Тест                                 

1. Псевдомонади характеризуються :

А.Поліморфністю

В. Нерухомістю

С. Грампозитивністю

D.Не продукують ендо- та екзотоксин

Е. Не продукують пігменти

2. Синьо гнійна паличка продукує пігмент піоціанін. В якому середовищі цей пігмент має червоний колір ?

A.В лужному

B.В кислому та нейтральному

C. В нейтральному

D.В лужному та нейтральному

E.В кислому

3. У хворого хірургічного відділення при дослідженні гною з рани виявлено грамнегативні поліморфні бактерії, розташовані поодиноко або короткими ланцюжками. Який мікроорганізм є найбільш імовірним збудником ?

А. Staphylococcus aureus

В.Pseudomonas aeruginosa

С Clostridium perfringens

D. Peptostreptococcus anaerobius

Е.Francisella tularensis

4. В бактеріологічній лабораторії для остаточної серологічної ідентифікації псевдомонад використали:

A. РА із стандартними діагностичними сироватками

B.РА із антигенними діагностикумами

C. РА Відаля

D.РА Провачека

E.РЗК

5. Із сечі хворого виділена чиста культура грамнегативної рухливої палички, яка при посіві в конденсаційну воду скошеного агару виявляла ріст у вигляді сіро-блакитного напилу по всій його поверхні ( феномен роїння ). Встановлено, що виділений збудник належить до роду:

A. Shigella

a)     Proteus

b)     Pseudomonas

c)     Salmonella

d)     Escherihia

6. В бактеріологічній лабораторії проводять дослідження чистої культури грамнегативної рухливої палички, виділеної із опікової рани. Встановлено, що мікроорганізм є аеробом, надзвичайно стійкий до дії антибіотиків та дезінфектантів. При культивуванні в лужному МПБ середовище набувало синьо-зеленого кольору, а при культивуванні збудника при рН=7 – червоно-коричневого кольору. До якого виду належить виділена культура бактерій ?

A.Proteus vulgaris

B.Escherihia coli

C.Klebsiella pneumoniae

D. Pseudomonas aeruginosa

E. Salmonella enteritidis

7 У пацієнта була діагностована пневмонія, спричинена клебсієлами. Лікар-лаборант виділив чисту культуру збудника та забарвив за методом Бурі-Гінса. Які інгредієнти необхідні для досліджень з метою контрастування капсули?

A.Фуксин Пфейффера, генціанвіолет

B.Фуксин Пфейффера, туш

C.Фуксин Ціля, сірчана кислота

D.Метиленовий синій, розчин Люголя, везувін

Е.Танін, фуксин

8. Для посіву досліджуваного матеріалу лікар-лаборант використав середовище Ендо. Чисту культуру збудника дослідив мікроскопічно та вивчив ферментативні властивості на субстратах із лактозою, глюкозою, дульцитом, та сечовиною. Встановлено, що збудником є грамнегативна капсульна паличка, яка утворює колонії кольору середовища та не ферментує ні один із субстратів. До якого виду належить виділена чиста культура?

A.Klebsiella rhinoscleromatis

B.Klebsiella pneumoniae

C. Klebsiella ozenae

D. Proteus vulgaris

E. Escherihia coli

9. З метою ідентифікації збудника захворювання в баклабораторії проведено: забарвлення за методом Грама, посів матеріалу у стовпчик напіврідкого агару, посів за методом Шукевича, постановку орієнтовної реакції аглютинації з О- та ОН- діагностичними сироватками. Який рід ентеробактерій планувалося виділити із досліджуваного матеріалу?

A. Shigella

B. Proteus

C. Pseudomonas

D. Salmonella

E. Escherihia

10. В урологічне відділення поступив хворий з місцевим запаленням у нирках, застоєм сечі та підвищенням її рН до значень, які сприяють утворенню кристалів, каменів. Із досліджуваного матеріалу в баклабораторії виділений протей. Який фактор патогенності збудника спричинив вказані симптоми у пацієнта?

A.Гемолізин

B.Фімбрії

C. Протеаза

D. Ендотоксин

E. Уреаза

11. У пацієнта із синьогнійною інфекцією виділений збудник із здатністю продукувати термолабільний білок, найтоксичніший із усіх факторів патогенності синьогнійної палички. Його механізм дії пов'язаний із пригніченням синтезу білків, що проявляється в загальній інтоксикації, виникненню набряків, некрозів, артеріальної гіпертензії з наступним колапсом, метаболічного ацидозу. Який фактор патогенності Pseudomonas aeruginosa має вказані властивості?

A.Ендотоксин

В. Екзотоксин А

С. Нейрамінідаза

D.Колагеназа

Е.Гемолізин

12. Після дослідження гнійного матеріалу післяопераційної рани на МПА виросли великі безбарвні колонії, які через 24 години при доступі сонячного світла утворювали зелено-блакитний пігмент із специфічним запахом. При мікроскопії виявлені грамнегативні лофотрихи. До якого виду належать мікроорганізми?

A.Proteus vulgaris

В. Escherihia coli

С. Klebsiella pneumoniae

D.Pseudomonas aeruginosa

Е.Salmonella enteritidis

13. Для виділення протею із сечі хворого матеріал посіяли за методом, який дає змогу від диференціювати рід збудника від роду інших ентеробактерій за ознакою повзучого росту. Цей метод носить назву:

А. Метод Коха

В. Метод Голда

С.Метод Шукевича

D.Метод Дригальського

Е.Метод Цейслера

14. Із досліджуваного матеріалу хворого на озену виділена чиста культура збудника. Вкажіть основні його морфологічні властивості:

А.Грамнегативні нерухомі капсульні палички

В.Грамнегативні рухливі без капсульні бактерії

С.Грампозитивні капсульні стрептобацили

D.Грамнегативні нерухомі мікроорганізми без клітинної стінки

Е.Грампозитивні капсульні диплококи

15 У пацієнта захворювання спричинено збудником риносклероми. Яку серологічну реакцію слід використати для підтвердження діагнозу?

A.Реакцію преципітації в агарі

B.РЗК

C.РН

D.Реакцію кільцепреципітації

E.Реакцію опсонізації

16. У хірургічний стаціонар доставлено пацієнта з підозрою на захворювання, спричинене синьогнійною паличкою. Вкажіть основний метод діагностики, якій слід використати для підтвердження діагнозу.

A.Бактеріологічний

B.Серологічний

C.Мікроскопічний

D.Алергічний

E.Біологічний

17. В бактеріологічній лабораторії для остаточної серологічної ідентифікації псевдомонад використали:

А.Реакцію аглютинації із стандартними діагностичними сироватками

В Реакцію аглютинації із антигенними діагностикумами

C. Реакцію аглютинації Відаля

D. Реакцію аглютинації Провачека

E. РЗК

18. З досліджуваного матеріалу виділена поліморфна грамнегативна тонка рухлива паличка. Спор та капсул не утворює. На МПА дає „повзучий ріст”. Ферментує до кислоти та газу глюкозу, мальтозу, утворює індол, сірководень. Який мікроорганізм виділено?

А.Proteus vulgaris

В. Escherihia coli

С. Klebsiella pneumoniae

D.Pseudomonas aeruginosa

Е.Salmonella enteritidis

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

            Основна

            Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 218-251 с.

            Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. – К.: Медицина, 2008. – 105-113 с.

            Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.

            Додаткова

            Воробьев А.А. и др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. – М.: Медицинское информационное агенство, 2008.

            Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. – М.: Медицинское информационное агенство, 2003.

            Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. – К.: Вища школа, 1992.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 1. – Л.: Євро світ, 1998.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 2. – Л.: Ахілл, 2001

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія, ч. 3. – Л.: Сплайн, 2008.