Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Мікробіологія
Група	2 – Б л/с
Дата	Згідно розкладу  30.11.2020
Тема Практика11	Тема: Збудники зоонозних інфекцій. Патогенні клостридії.

 

 

 

          

 

Тема: Збудники особливо небезпечних інфекцій

 

           

І. Актуальність: Зоонозні інфекції, джерелом яких є хворі тварини. Збудники чуми, сибірки, туляремії, бруцельозу, холери відносять до ОНІ (особливо небезпечних інфекцій):

-          висококонтагіозні, легко поширюються, спричиняє епідемії, пандемії;

-          мають тяжкий перебіг пандемії і високу летальність.

Актуальність проблеми ОНІ зберігається і в наш час, хоча їх поширення не носить характер „мору”. Всю роботу щодо профілактики ОНІ очолює відділ ОНІ центральної санітарно-епідемічної служби (СЕС) МОЗ України м. Київ. Ця робота зосереджена в Україні науково-дослідницькому протичумному інституті ім.. І.І. Мечнікова (м. Одеса).

            Патогенні клостридії зумовлюють захворювання у разі потрапляння у рану, тобто вони є збудниками ранових інфекцій (екзогенної інфекції). Деякі здатні спричиняти ендогенну інфекцію. Клостридії значно поширені у природі. Кишечник людей і тварин вони заселяють на першому тижні після народження, де розмножуються і виділяються в навколишнє середовище. Середовищем існування облігатних анаеробів є глибокі шари ґрунту, мул водойм, стічні води, кишечник ссавців, птахів, тварин, людей.

            Рід Clostridium включає велику кількість видів, але найбільш патогенними для людей є збудники правця, ботулізму і газової гангрени. Летальність від правця в Україні становить 60 %, тому за календарем щеплень 2014 р. щеплення проводять з 2-хмісячного віку вакциною АКДП. Лікування хворих на ботулізм проводять проботулінічною сироваткою. Газова гангрена є полімікробною інфекцією, описана М.І. Пироговим. Збудник потрапляє в рану, де анаеробні умови швидко розмножуються, виділяють екзотоксин, утворюють набряк і гангрену. Головний метод профілактики – це своєчасна і правильна хірургічна обробка ран, введення протигангренозної сироватки 30.000 МО. Летальність 60 %.

 

ІІ. Навчальні цілі:

Ознайомитись: з патогенетичними закономірностями інфекційного процесу, спричиненого збудниками ОНІ, з патогенетичними закономірностями інфекційного процесу, спричиненими патогенними клостридіями.

Знати: мікробіологічну характеристику збудників ОНІ, методи мікробіологічної діагностики ОНІ, мікробіологічну характеристику патогенних клостридій. Методи мікробіологічної діагностики правця, ботулізму, газової гангрени.

Вміти: дотримання вимог охорони праці і ТБ, особливого протиепідемічного режиму під час роботи зі збудником ОНІ, проводити забір патологічного матеріалу для дослідження та його транспортування в бактеріологічну лабораторію.

ІІІ. Виховні цілі: виховання у майбутніх медпрацівників розуміння дотримання протиепідемічного режиму під час роботи зі збудниками ОНІ. Формування у майбутніх медпрацівників професійної відповідальності в профілактиці інфекцій, викликаних патогенними клостридіями.

           

Обладнання: таблиці, презентація, протичумний костюм, вакцини, АКДП, протигангренозна сироватка, протиправцева сироватка, протиботулінова сироватка, мікроскопи, мікропрепарати промислового виробництва, імерсійне масло, препарати для специфічної профілактики і лікування хвороб, спричинених збудниками особливо небезпечних інфекцій.

           

Міжпредметні зв’язки: біологія, хімія, анатомія, фізіологія, латинська мова, генетика, фармакологія.

           

           

Тести

1. Середовищем накопичення для V. cholerae є:

а)  і % пептонна вода;

б)  М П Б;

в) МПА;

г) лужний агар.

-         2 Експрес-діагностику особливо небезпечних інфекцій проводять методом:

а) алергійним;

б) біологічним;

в)серологічним;

г)   люмінесцентно-серологічним.

-         3. Реакцію Хеддпьсона ставлять для діагностики:

а)чуми;

б) туляремії;

в) бруцельозу;

г)  сибірки.

-        4.Для виявлення антигену збудника сибірки в старих шкурах використовують реакцію:

а)Раита;

б)Асколі;

в)Бюрне;

г) Хеддльсона.

-         5 Збудником чуми є:

а)Y.   enterocolitica;

б)  Y. pestis;

в)  Y. pseudotuberculosis.

-        6. Основним фактором патогенності збудника сибірки є:

а)  капсула;

б)фактор      набряку;

в)фактор      протективного антигену;

г) летальний фактор.

-        7 Синантропні гризуни можуть бути резервуаром і джерелом збудників:

а) Y. enterocolitica;

б) Y. pseudotuberculosis;

в) F. tularensis;

г) всі відповіді правильні

Основний етап. Формування професійних вмінь і навичок.

Практичні навички:

-          вивчення правил роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій;

-          знати особливості забору патологічного матеріалу для дослідження та його транспортування до бактеріологічної лабораторії;

-          уміти проводити взяття патологічного матеріалу для дослідження;

-          уміти оформляти супровідну документацію;

-          уміти проводити первинний посів матеріалу на поживні середовища;

-          знати препарати для специфічного лікування та профілактики особливо небезпечних інфекцій;

-          знати особливості забору патологічного матеріалу для дослідження та його транспортування до бактеріологічної лабораторії для діагностики ранової анаеробної інфекції (газової гангрени, правця) і ботулізму;

-          знати препарати для специфічного лікування та профілактики анаеробних інфекцій.

Ознайомлення з особливостями взяття матеріалу від хворого або підозрілого на особливо небезпечну інфекцію для бактеріологічного дослідження та його транспортування

Для забезпечення постійної готовності лікувальних закладів до роботи в умовах епідемічних спалахів існують спеціальні укладки для взяття патологічного матеріалу від хворих з підозрою на особливо небезпечну інфекцію і укладки спеціального захисного одягу. В укладку для відбору матеріалу поміщають посуд і інструменти для взяття матеріалу, інструкцію, відповіло до якої слід проводити взяття, направлення, дезінфекційні засоби. Як спеціальний одяг використовують протичумний костюм І типу. Усі медичні заклади повинні мати запас засобів особистої єкстриної. Профілактики та схеми їх використання. І/період епідемічного благополуччя вони постійно зберігаються у відділеннях лікарень і бактеріологічних лабораторіях. Існує декілька різних укладок для взяття патологічного матеріалу від хворого або підозрілого на хворобу, а також від трупа і для взяття патологічного матеріалу із об'єктів навколишнього середовища. Посуд та інструментарій складають в окремий бікс або ящик. Стерилізація елементів укладки проводиться один раз на 3 міс. Дезінфекційні засоби зберігають у спеціальному біксі, вони періодично підлягають заміні. Матеріал від хворого або підозрілого на захворювання відбирають негайно після виявлення хвороби, обов'язково до початку антибіотикотерапії.

Після взяття патологічного матеріалу для дослідження на посуд із матеріалом наклеюють лейкопластир, на якому простим олівцем ставлять номер, пишуть назву матеріалу. В направленні зазначають також номер прізвище, їм я та по батькові хворого, місце роботи або навчання, професію дату захворювання, дату і час взяття матеріалу. Направлення підписує особа що забирала матеріал. Матеріал пакують в окремий бікс або в ящик з перегородками, опечатують, на кришці зазначають "верх", "обережно" направлення вміщують у поліетиленовий пакет і відправляють v лабораторію з посильним на спеціальному транспорті.

Дослідження проводять у спеціалізованих лабораторіях, що мають дозвіл Центральної режимної комісії МОЗ України на роботу з матеріалом зараженим або підозрілим на зараження мікроорганізмами I—II груп патогенності.

Ознайомлення з типами протичумних костюмів, правилами їх використання

Захисний протичумний костюм призначений для захисту від зараження збудниками інфекційних захворювань I—II груп небезпеки при всіх основних механізмах передачі: через укус кровосисними комахами, повітряно-краплинним шляхом і під час безпосереднього контакту із зараженим матеріалом.

До складу захисного костюма входять: комбінезон або піжама шкарпетки, капці, медична шапочка або косинка, гумові рукавички, гумові або кирзові чоботи чи глибокі, калоші, ватно-марлева маска (протипиловий респіратор) або фільтруючий чи киснево-ізолюючий протигаз, захисні окуляри типу „пілотні”, рушник. За потреби костюм доповнюють прогумованим або поліетиленовим фартухом і такими самими на­рукавниками.

Комбінезон шиють із щільної тканини (бязі або полотна); спереду роблять глуху застібку на ґудзиках, на кінцях штанин і рукавів зав'язки.

Халат шиють також із бязі або полотна за типом хірургічного але значно до вши и — до нижньої третини гомілки; поли мають глибоко заходити одна за одну; поясок складається з 2 частин, які окремо пришиті до кожної поли; довжина поясу повинна бути такою, щоб його можна було зав'язати петлею ыля високого комірця пришивають зав'язки за тим самим типом, що І

поясок. До рукавів пришивають одну довгу зав'язку.

Капюшон шиють з тієї самої тканини, він має повністю закривати лоб щоки, шию і підборіддя.

Косинка повинна мати розміри 90x90x125 см.

Ватно-марлеву маску виготовляють із марлі завдовжки 125 см і завширшки 50 см. Посередині кладуть шар вати завдовжки 25 см, завширшки 17 см, завтовшки 1,5-2 см (20 г). Краї марлі загинають і під верхній її край кладуть 3 шматочки вати. Довгі кінці марлі розрізають вздовж, не доходячи до ватного шару (довжина розрізу 50 см). Після цього маску складають, загортають у папір, у якому потім стерилізують.

Окуляри використовують "пілотні", з вигнутими скельцями і широкими краями, які щільно прилягають до обличчя. Окуляри можуть мати іншу конструкцію, яка забезпечує їх герметичність. Для одноразового ви­користання замість окулярів можна використовувати прозорий целофан.

Гумові рукавички беруть хірургічні або анатомічні. Залежно від характеру роботи використовують різні типи захисних костюмів:                                                                                                                              

І тип: комбінезон, велика косинка (капюшон), протичумний халат (зав'язка позаду), ватно-марлева маска (респіратор, протигаз), окуляри, гумові рукавички, рушник, шкарпетки, капці, чоботи (гумові або кирзові), фартух, нарукавники і друга пара рукавичок;

ІІ тип: все перераховане, але без окулярів; І і І тип костюма надягають для роботи в заразному блоці або в осередку інфекції;

ІІІтип: замість комбінезону — піжама, замість чобіт калоші, немає окулярів і ватно-марлевої маски;

ІV тип: піжама, шапочка, хірургічний халат, шкарпетки, капці; його використовують у бактеріологічній лабораторії.

Налягаючи костюм, слід чітко дотримуватися певної послідовності: комбінезон (чи піжама), шкарпетки, тапці, капюшон (чи велика косинка), халат, чоботи. Зав язки біля комірця халата, а також поясок зав'язують спереду на лівому боці обов'язково петлею, після чого закріплюють зав'язки на рукавах. Респіратор (чи маску) надягають на обличчя так, щоб були закриті рот і ніс, тому верхній край маски має розміщуватися на рівні нижньої частини орбіт, а нижній — під підборіддям. Верхні зав'язки маски зав’язують петлею на потилиці, а нижні — на тім ї (за типом пращовидної пов’язки). Після надягання респіратора (чи маски) по боках носа закладають ватні тампони для того, щоб повітря не проходило поза маскою.

Окуляри перевіряють на герметичність і міцність скелець, натирають спеціальним олівцем або сухим милом, щоб не пітніли. У місцях можливого проникнення повітря закладають ватні тампони.

Гумові рукавички перед надяганням перевіряють на цілість.

За поясок халата з правого боку закладають рушник. Перед розтином трупу людей чи тварин додатково надягають фартух, нарукавники, другу пару гумових рукавичок.

Якщо необхідно користуватися фонендоскопом, його надягають перед капюшоном або великою косинкою.

Знімають костюм повільно, у певній послідовності. Після знімання кожної частини костюма руки в рукавичках опускають у дезінфекційний розчин.

Спочатку протирають у напрямку з верху до низу чоботи або калоші тампоном, змоченим дезінфекційним розчином; знімають рушник; протирають дезінфекційним розчином фартух, знімають його і складають внутрішньою поверхнею всередину; знімають нарукавники і другу пару рукавичок; потім знімають фонендоскоп; окуляри відтягують двома руками вперед, уверх і назад за голову; маску розв'язують і знімають, не торкаючись обличчя зовнішньою її поверхнею; розв'язують зав'язки комірця халата, поясок і, опустивши верхній край рукавичок, розв'язують зав'язки рукавів, знімають халат, загортаючи зовнішню поверхню всередину; знімають косинку збираючи всі и кінці в одну руку на потилиці; знімають рукавички (цілість їх перевіряють у дезінфекційному розчині, а не повітрям); знімають чоботи. Після зняття захисного костюма руки обробляють 70 % етиловим спиртом, ретельно миють туалетним милом, потім миються під душем.

Увесь захисний одяг знезаражується після одноразового використання замочуванням у дезінфекційному розчині, автоклавуванням або кип'ятінням.

Визначення морфологічних і тинкторіальних властивостей збудників особливо небезпечних інфекцій у мікропрепаратах або на таблиці.

Увага! Розгляньте під мікроскопом препарати, що містять збудника чуми, туляремії, холери, бруцельозу, сибірки, або таблиці. Зверніть увагу на форму бактеріальних клітин, їх відносний розмір (великі, дрібні, товсті, тонкі), наявність спори і капсули, взаємне розміщення клітин,

забарвлення.

Ознайомтеся з методами діагностики особливо небезпечних інфекцій.

          Останнім часом прискореної ідентифікації збудників інфекційних хвороб (у тому числі збудників холери) використовують системи індикаторні паперові (СІП).

     Системи індикаторні паперові для ідентифікації вібріонів — це диски або паперові стрічки, просякнуті відповідними реактивами. Вони призначені для диференціації бактерій роду Vibrio від схожих з ними бактерій, а також для визначення ферментативних груп вібріонів за Хейбергом, у тому числі для експрес-діагностики холери. Їх випускають у вигляді набору, який дає змогу визначати 13 біохімічних ознак: ферментацію глюкози, лактози, сахарози, маннози, арабінози, маніту, інозиту, лізину, орнітину, аргініну, наявність ферментів оксидази, уреази і здатність утворювати індол.

          Системи індикаторні паперові можна використовувати у комплексі з експрес-методами, коли досліджується 1 колонія або чиста культура. У пробірки з 1% пептонною водою і протихолерною сироваткою додають культуру і опускають диски. Через 3-5 год інкубації за 37°С одночасно враховують реакцію аглютинації та ферментативну активність.

В іншому випадку, під час постановки проби з холерними діагностичними фагами по колу цієї чашки на місця, вільні від фага, кладуть диски з вуглеводами. Результат враховують через 5 год інкубації.

Ознайомлення з препаратами для специфічної профілактики і лікування особливо небезпечних інфекцій.

Визначити принципи та придатністність їх до використання.

 

Особливості взяття матеріалу з метою виявлення анаеробів

Кірочки, виділення з рани, тканини, сторонні тіла (кулі, колючки, обривки одягу), кров, грунт досліджують з метою визначення його забруднення анаеробами та їх токсинами. Матеріал відбирають із рани стерильним ватним тампоном або стерильною піпеткою. Кров відбирають у стерильну пробірку з метою виявлення в ній токсину. Основними правилами під час взяття і транспортування матеріалу є оберігання відібраного зразка від контакту з атмосферним повітрям. Тому транспортують в шприцах, мазки – у спеціальних контейнерах в анаеробних умовах. Вирощують в анаеростатах. Під час культивування середовище спочатку кіп’ятять на водяній бані 20-30 хв. для видалення повітря. Охолоджують і роблять посів. Після посіву заливають стерильним вазеліновим маслом шаром 1,5 см. Середовище Кітта-Тароцці. На ньому анаероби утворюють дифузне помутніння.

 

 

Ситуаційні задачі

1. Під  час мікроскопії рідини зі струпа виявлено великі грампозитивні стрептобацили, оточені капсулою. До якого виду орієнтовно можна віднести ці мікроорганізми? Які дослідження слід провести для уточнення видової приналежності цієї культури?

2. Під  час мікроскопії краплі випорожнень було виявлено тоненькі, ледь зігнуті грамнегативні палички. До якого роду орієнтовно можна віднести ці мікроорганізми? Які дослідження слід провести для уточнення родової приналежності цієї культури?

3. У     гуртожитку виявили хворого на холеру. Які препарати слід використати для проведення екстреної профілактики холери у контактних?

4. Із сироваткою крові хворого на туляремію поставили реакцію аглютинації з туляремійним діагностикумом. Титр сироватки виявився 1:100. Чи можна на основі цих результатів підтвердити діагноз?

5.Для масового обстеження населення на бруцельоз використовують алергійний метод діагностики. Який препарат при цьому використовують? Як його вводять? Як враховують результат?

6. Патологічний матеріал, в якому виявлено збудника правця, простерилізували в автоклаві 2 атм протягом 2 год. Чи достатньо цих умов для знезараження спор?

 

 

 

 

Тема:  Патогенні клостридії .

 

 Пацієнту з діагнозом: ботулізм призначене введення протиботулінічної сироватки.

Як медична сестра повинна виконати це призначення?

Відповідь:

 1. Зібрати алергологічний анамнез.

2. Перевірити придатність препарату для введення.

3. Повторно прочитати інструкцію для застосування препарату.

4.. Підготувати лікарські засоби для надання невідкладної допомоги при анафілактичному шоці у разі його виникнення.

5.. Провести пробу на чутливість макроорганізму до сироватки

6. Оцінити пробу.

7. Вводити препарат згідно інструкції, враховуючи результати проби.

8. Спостерігати за станом пацієнта.

9. Заповнити необхідну документацію.

 

 

 

Збудник правця Тестові завдання

1. Патогенні клостридії – це:

А. Споротворні аероби

В. Неспоротворні аероби

С. Споротворні анаероби

D. Капсулоутворюючі бактерії

Е. Пігментоутворюючі бактерії

2. Збудник правця має вигляд:

А. Тенісної ракетки

В. Барабанної палички

С. Овоїда

D. Палички з заокругленими кінцями

Е. Стрептобацили

3. Для пасивної імунізації правця використовують:

А. Вакцину АКДП

В. Правцевий анатоксин

С. Протиправцеву сироватку

D. Аутовакцину

Е. Антибіотики

4. Пацієнт звернувся у травмпункт з травмою нижньої кінцівки, забрудненою грунтом. З профілактичною метою інфекції зовнішніх покривів-правця, йому проведена первинна обробка рани та специфічна профілактика.

Який механізм передачі вказаноїінфекції?

А. Трансмісивний

В. Контактний

С. Харчовий

D. Парентеральний

Е. Повітряний

5. На цукрово-кров’яному агарі збудник правця утворює колонії у вигляді:

А. «Краплин роси»

В. «Краплин ртуті»

С. «Мережаної хустинки»

D. «Левової гриви»

Е. «Колоній-павучків»

6. Який утвір зумовлює стійкість патогенніх клостридій у навколишньому середовищі?

А. Колонія

В. Спора

С. Капсула

D. Цитоплазма

Е. Нуклеоїд

7. Вхідні ворота інфекції при правці:

А .Дихальні шляхи

В .Шлунково-кишковий тракт

С. Раневі поверхні

D. Неушкоджена шкіра

Е. Зів

8. Фактор, що зумовлює високу вірулентність збудника правця:

А. Екзоферменти

В. Ендоферменти

С. Екзотоксин

D. Ендотоксин

Е. Пігменти

9. C. tetani є збудником:

А. Газової анаеробної інфекції

В. Ботулізму

С. Правця

D. Сибірки

Е. Бруцельозу

Задачі

1. У травпункт звернувся пацієнт з травмою нижньої кінцівки. Лікарем призначена пасивна

імунізація проти правця.

Який імунний препарат слід використати?

2. До мікробіологічної лабораторії поступили проби, взяті з перев’язного матеріалу, на виявлення спор правця.

На яке живильне середовище необхідно здійснити посів? Які умови вирощування?

3. Пацієнт звернувся у травмпункт з раною верхньої кінцівки. Даних про планові щеплення немає.

Який препарат необхідно ввести для профілактики правця?

.

4. З метою контролю якості стерилізації до лабораторії з хірургічного відділення поступив шовний та перев’язний матеріал на предмет виявлення патогенних клостридій.

Які правила посіву матеріалу на живильне середовище?

Збудники газової анаеробної інфекції Тестові завдання

1. Резервуар інфекції при газовій гангрені:

А. Хвора людина

В. Хвора тварина

С. Мікробоносій

D. Грунт

Е. Гризуни

2. Характерна морфологічна ознака збудників газової анаеробної інфекції:

А. Мають вигляд барабанної палички

В. Палички, розміщені у ланцюжок

С. Монотрихи

D. Овоїдні палички

Е. Утворюють центральну або субтермінальну спору

3.Досліджуваний матеріал при газовій анаеробній інфекції:

А. Слиз із зіва

В. Сеча

С. Випороднення

D. Шматочки ушкоджених м’язів

Е. Ліквор

4. Чинники вірулентності збудників газової анаеробної інфекції:

А. Ендотоксин

В. Ентеротоксин

С. Пестицини

D. Екзотоксини і ферменти агресії

Е. Ферменти інвазії

5. Досліджуваний матеріал при анаеробній раневій інфекції забирають у :

А. Чашки Петрі

В. Широкогорлі банки

С. На предметне скло

D. Герметично закриті пробірки

Е. Флакони

6. Середовище для первинного посіву анаеробів:

А. Ендо

В. Кров’яно -телуритовий агар

С. Цукровий бульйон

D. Жовчний бульйон

Е. Кітта –Тароцці

7. При фізичному методі культивування анаеробів посіви вирощують у:

А. Термостаті

В. При кімнатній температурі

С. Анаеростаті

D. Холодильнику

Е. Автоклаві

8. Токсигенність збудника газової анаеробної інфекції визначають:

А. При рості на живильних середовищах

В. У реакції аглютинації на склі

С. У досліді на білих мишах

D. На культурах клітин курячого ембріона

Е. У реакції аглютинації в пробірках

9. Основне правило під час взяття і траспортування досліджуваного матеріалу до лабораторі при газовій гангрені:

А. Оберігання від контакту з атмосферним повітрям

В. Посів безпосередньо біля пацієнта

С. Додавання консервуючого середовища

D. Робота у протичумному костюмі

Е. Дотримання «холодового ланцюга»

10.. Резервуар інфекції при газовій гангрені:

А. Хвора людина

В. Хвора тварина

С. Мікробоносій

D. Грунт

Е. Харчові продукти

Збудник ботулізму Тестові завдання

1. За формою збудник ботулізму нагадує:

А. Барабанну паличку

В. Тенісну ракетку

С. Бамбукову палицю

D. Овоїдну паличку

Е. Веретено

2. Вірулентність збудника ботулізму зумовлена виділенням:

А. Ендотоксину

В. Агресинів Байля

С. Екзотоксину

D.Ферментів агресії

Е. Ферментів адаптації

3.Специфічну терапію ботулізму проводять:

А. Сульфаніламідними препаратами

В. Антибіотиками

С. Вітамінними препаратами

D. Протиботуліновою сироваткою

Е. Анатоксином

4. При ботулізмі спостерігається ураження:

А. Дихальної системи

В. Сечовидільної системи

С. Печінки

D. Ядер черепно –мозкових нервів

Е. М’язової тканини

5. Ураження органів та систем при ботулізмі зумовлене:

А. Бактеріємією

В. Сепсисом

С. Септикопіємією

D. Ферментами агресії

Е. Токсинемією

6. Основний метод лабораторної діагностики ботулізму для визначення типу токсину:

А. Реакція нейтралізації на білих мишах

В. Мікроскопічний

С. Серологічний

D. Біохімічний

Е. Шкірно – алергічний

7. Чинники передачі при ботулізмі:

А. Грунт

В. М’ясні та рибні консерви домашнього приготування

С. Вода

D. Кровосисні членистоногі

Е. Гризуни

8. Живильне середовище для вирощування збудника ботулізму:

А. М’ясо-пептонний агар

В. Середовище Ендо

С. Жовчний бульйон

D. Цукрово-кров’яний агар

Е. Гризуни

9. За типом дихання збудник ботулізму відноситься до :

А. Сапрофітів

В. Аеробів

С. Аутотрофів

D. Анаеробів

Е. Паразитів

10. Який досліджуваний матеріал необхідно взяти з метою виділення ботулотоксину?

А. Грунт

В. Сечу

С. Воду

D. Кров

Е. Випорожнення

11. Рухомість збудника ботулізму зумовлена наявністю:

А. Одного джгутика

В. Пучка джгутиків на одному кінці

С. Псевдоподій

D. Війок

Е. Джгутиків по всій окружності палички

12. Культивування посівів досліджуваного матеріалу, з метою виділення збудника ботулізму, проводиться у:

А. Термостаті

В. Анаеростаті

С. При кімнатній температурі

D. Дистиляторі

Е. Автоклаві

13. Імунний препарат, який застосовують для специфічної терапії ботулізму:

А. Вакцина

В. Анатоксин

С. Імуноглобулін

D. Сироватка

Е. Антибіотики

Задачі

1. Пацієнт поступив до інфекційної лікарні з діагнозом: ботулізм.

Який імунний препарат необхідно застосувати для специфічної імунотерапії?

2. Четверо осіб вживали в їжу консервовані гриби домашнього приготування. У однієї особи з’явились ознаки ботулізму.

Які профілактичні заходи слід провести особам, у яких немає ознак хвороби?

3. У приймальне відділення інфекційної лікарні поступив пацієнт з підозрою на ботулізм.

В епідеміологічному анамнезі вказує на вживання консервованих грибів домашнього приготування.

Який матеріал необхідно зібрати на дослідження з метою виділення збудника?

На які живильні середовища здійснити первинний посів?

 

Література

            Основна

            Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 251-278, 304-326 с.

            Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. – К.: Медицина, 2008. – 114-123, 137-146 с.

            Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.

            Додаткова

            Воробьев А.А. и др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. – М.: Медицинское информационное агенство, 2008.

            Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. – М.: Медицинское информационное агенство, 2003.

            Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. – К.: Вища школа, 1992.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 1. – Л.: Євро світ, 1998.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 2. – Л.: Ахілл, 2001

                Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія, ч. 3. – Л.: Сплайн, 2008.