Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Мікробіологія
Група	2 – А л/с
Дата	Згідно розкладу  28.10.2020
Тема Практика	Тема: Специфічна імунопрофілактика інфекційних хвороб та імунотерапія.

 

Тема 7 Практика

Тема:   Специфічна імунопрофілактика інфекційних хвороб та імунотерапія.

І. Актуальність: Імунізація є основним напрямом боротьби з інфекційними хворобами. В 1974 році була прийнята розширена програма імунізації, виконуючи яку всі країни світу отримали вражаючі успіхи у запобіганні шести основним інфекційним хворобам: дифтерії, правцю, туберкульозу, поліомієліту, коклюшу і кору. У 1988 році була організована Міжнародна служба з ліквідації інфекційних хвороб. До хвороб, які можуть бути об’єктом глобальної ліквідації в найближчі 10-15 років, віднесені: поліомієліт, епідемічний паротит, краснуха, кір. Останнім часом вакцинопрофілактику проводять проти більше ніж 20 інфекцій. На стадії розроблення перебувають близько 60 вакцин: проти рота вірусної інфекції, вітряної віспи, хелікобактеріозу, ВІЛ-інфекції, сифілісу, стрептококової інфекції. За прогнозами ВОЗ ХХІ ст.. стане століттям алергії. Різне підвищення алергійних захворювань пов’язане зі збільшенням алергенного навантаження на людський організм. Цьому сприяють: забруднення довкілля, нераціональне харчування, неадекватна лікувальна терапія, безконтрольне використання антибіотиків, стреси, малорухливий спосіб життя, зміна клімату, широке використання синтетичних матеріалів, утримання в квартирі тварин, птахів та інш.

Алергія – це патологічно підвищена і спотворена реакція організму на певні алергени, це „захисні реакції, доведені до абсурду”.

           

ІІ. Навчальні цілі:

Ознайомитись: з поняттям діагностичні препарати, алергія та анафілаксія, .

Знати:

Види препаратів для специфічної імунопрофілактики та імунотерапії інфекційних хвороб.

Типи алергійних реакцій та способи їх попередження.

Вміти:

Проводити алергічну пробу на кінський білок, введення імунних сироваток за методикою Безредки.

           

ІІІ. Виховні цілі:

Виховання у майбутніх медпрацівників розуміння суті, застосування препаратів (вакцин, анатоксинів, сироваток, імуноглобулінів) з профілактичною метою; дотримання чинних наказів МОЗ України „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні”, охорони праці і техніки безпеки під час роботи з біоматералом.

           

Обладнання: таблиці, алергени, преднізолон, дексаметазон, адреналін, презентація.

           

Міжпредметні зв’язки: біологія, хімія, анатомія, фізіологія, латинська мова, генетика, фармакологія.

Оснащення: витяг з Наказу МОЗ України № 48 від 03.02.2006 p., Наказ МОЗ України № 947 від 18.05.2018 р. "Про внесення змін до Календаря профілактичних щеплень в Україні"препарати вакцин, сироваток, імуноглобулінів.

Контроль вихідного рівня знань

1.    Дайте характеристику вивченого Вами препарату вак­цини.

2.     Визначте, чи придатний цей препарат для використання.

3.    У якому разі та в які організації надсилають рекламації на вакцинні препарати?

4.     Які види щеплень проводять в Україні згідно з Наказом МОЗ України № 48?

5.    Що таке національний календар профілактичних ще­плень?

6.    У якому разі вакцину не можна використовувати?

7.    Яким вимогам має відповідати кабінет щеплень?

8.    Яких санітарно-гігієнічних норм повинен дотримувати­ся персонал кабінету щеплень?

9.    Що таке автовакцина? Для чого вона використовуєть­ся?

10.    У чому полягає принцип виготовлення автовакцини?

11.    Дайте характеристику вивчених Вами препаратів ліку­вальної сироватки, імуноглобуліну.

12.    Ознайомлення з основними положеннями Наказу МОЗ України № 947 від 18.05.2018 р. "Про внесення змін до Календаря профілактичних щеплень в Україні".

13.    Ознайомлення з препаратами сироваток, імуноглобулі­нів, методами їх отримання та застосування.

14.    Алергодіагностика.

15.    Роль фельдшера в організації та проведенні планових та профілактичних щеплень.

Практичні навички: визначати придатність вакцин, сироваток до використання; створювати умови для транспортування та зберігання вакцин і сироваток.

 

 

1. Ознайомлення з препаратами вакцин, інструкціями

щодо їх застосування

Вакцини і сироватки використовують для проведення спе­цифічної імунопрофілактики та імунотерапії.

Специфічна імунопрофілактика — це система заходів, спрямована на запобігання, обмеження поширення і ліквіда­цію інфекційних хвороб шляхом проведення профілактичних щеплень.

Специфічна імунотерапія — це метод лікування, оснований на введенні в організм вакцин і сироваток.

Профілактичні щеплення — це вирішальний засіб бороть­би з інфекційними хворобами. До виробництва і контролю вакцинних препаратів пред'являються особливо жорсткі вимоги, що зумовлено використанням патогенних мікробів для їх виго­товлення.

Виготовлення вакцинних препаратів проводять з урахуван­ням рекомендацій ВООЗ. Відповідальність за якість випущених препаратів несе підприємство-виробник. Контроль за випус­ком і використанням імунобіологічних препаратів покладено на Управління профілактики інфекційних захворювань ГССУ МОЗ України та Державне підприємство "Центр імунобіологіч­них препаратів".

Завдання 1. Ознайомтеся з препаратами вакцин, ін­струкціями щодо їх застосування.

Прочитайте, які дані про вакцину зазначено на коробці: на­зва вакцини, адреса підприємства-виробника, кількість вакци­ни, серія, контрольний номер, термін придатності, спосіб вве­дення.

Прочитайте інструкцію щодо застосування вакцини. Звер­ніть увагу на склад вакцини, її імунобіологічні властивості, призначення, спосіб застосування, реакції на введення, про­типоказання, форму випуску, умови зберігання та транспор­тування, термін придатності та в які організації посилається рекламація (від лат. reclamatio — голосне заперечення) на пре­парат у разі підвищеної реактогенності вакцини чи розвитку поствакцинальних ускладнень (методи виготовлення вакцин — див. підручник, тема 7).

2. Ознайомлення з основними положеннями Наказу МОЗ України № 48 від 03.02.2006 р. "Про порядок проведення про­філактичних щеплень в Україні"

Завдання 2. Ознайомтеся з вимогами щодо проведення вакцинації.

Профілактичні щеплення проводять в кабінетах при лікувально-профілактичних закладах, медичних кабінетах дошкільних і шкільних установ (спеціальних освітніх уста­нов), медпунктах підприємств та кабінетах щеплень суб'єктів підприємницької діяльності, які мають відповідну ліцензію на медичну практику із застосуванням профілактичних ще­плень.

Профілактичні щеплення проводять медичні працівники, що володіють правилами організації та техніки проведення щеплень, а також заходами невідкладної допомоги у Р^азі розвитку поетвакцинальних реакцій і ускладнень.

Обсяги профілактичних щеплень узгоджують з територі­альними санітарно-епідеміологічними станціями.

Перед проведенням профілактичного щеплення обов'язково проводиться медичний огляд з термометрією для виключення наявності гострого захворювання.

Після проведення профілактичного щеплення потрібно за­безпечити медичний нагляд протягом терміну, визначеного ін­струкцією.

У разі розвитку незвичайної реакції або ускладнення на введення вакцини необхідно негайно повідомити керівни­ка лікувально-профілактичного закладу і направити екстре­не повідомлення (форма № 58) до територіальної санітарно-епідеміологічної станції.

Кабінет щеплень має бути оснащений:

—     інструкціями щодо застосування вакцин та інструктивно-методичними рекомендаціями;

—     холодильником, призначеним тільки для зберігання вак­цин;

—     шафою для інструментів і медикаментів;

—     біксами зі стерильним матеріалом;

—     медичною кушеткою та повивальним столиком;

—     столами для підготовки препаратів до використання та для збереження документації;

—     посудиною з дезінфекційним розчином;

—     нашатирним і етиловим спиртом, сумішшю ефіру зі спир­том або ацетоном;

—      тонометром, термометром, одноразовими шприцами;

—     засобами протишокової терапії.

У кабінеті для проведення масових щеплень підлога, пане­лі, стіни та столи миють гарячою водою з милом або протирають серветками, змоченими 0,2 % розчином дезактіну або іншого дезінфекційного засобу. Стіл для інструментів накривають сте­рильним простирадлом. Після цього в кімнату допускаються лише ті особи, які беруть участь у проведенні щеплень. Усі ме­дичні працівники повинні зняти обручки, годинники, брасле­ти, коротко підстригти нігті, надягти чисті, щойно попрасовані халат і шапочку, помити руки водою з милом та щіткою, на­дягти продезінфіковані рукавички. Після кожної маніпуляції рукавички миють і обробляють стериліумом. Через кожні 2 год рукавички знімають і занурюють у розчин дезінфекційного за­собу на 1 год, потім промивають водою, висушують. Після кож­ного необережного доторкування до нестерильного предмета рукавички обробляють дезінфекційним розчином.

Перед використанням препарату треба звернути увагу: на правильність розфасовки, цілість етикеток і ампул, а також на фізичні особливості препарату. Кожна коробка, в яку були розфасовані ампули або флакони з препаратом, повинна мати етикетку. На цій етикетці мають бути вказані назва установи-виробника, її адреса, повна назва препарату та його дози, но­мер серії, контрольний номер, термін використання та умови зберігання. На кожній ампулі також має бути чітка етикетка, де зазначено кількість препарату в ампулі, номер, серію, конт­рольний номер, термін зберігання.

Препарати не можна використовувати:

1)         за відсутності етикеток або повних даних;

2)         за наявності будь-яких пошкоджень ампули або сторон­ніх включень (скло, пластівці, нитки та ін.);

3)         у разі зміни фізичних властивостей препарату, не перед­бачених інструкцією;

4)          у разі закінчення терміну придатності;

5)         у разі порушення умов зберігання.

Відкриття ампул, розчинення ліофілізованих вакцин, вак­цинацію проводять відповідно до інструкції за чіткого дотри­мання правил асептики. Безпосередньо перед використанням препарату кінець ампули протирають спочатку етиловим спир­том, а потім досуха стерильною ватою або серветкою. Надріза­ють пилочкою, після чого вдруге протирають етиловим спир­том, накривають серветкою, обламують і через отвір набирають препарат у шприц. Перед використанням сухих препаратів їх попередньо розчиняють дистильованою водою, ізотонічним роз­чином натрію хлориду або спеціальним розчинником, які вво­дять в отвір ампули за допомогою шприца в кількості, вказаній на етикетці. Якщо сухий препарат знаходиться у флаконі або ампулі, розчинник уводять у флакон шляхом проколу гумової пробки, попередньо знявши пінцетом металевий ковпачок та протерши поверхню пробки етиловим спиртом. Після введення розчинника в ампулу або флакон та змочування сухого препа­рату ампулу або флакон злегка струшують та залишають стояти до повного розчинення. Отвір ампули накривають стерильною марлевою серветкою. Шприц, яким уводили розчинник в ампу­лу чи флакон, загортають у стерильну марлеву серветку. Після повного розчинення вмісту ампули чи флакона препарат уво­дять пацієнту тим самим шприцом, яким уводили розчинник.

Розкриту ампулу чи флакон слід використати в перші годи­ни після відкриття (згідно з інструкцією до кожного препара­ту), зберіганню не підлягає. Шкіру на місці щеплення безпосе­редньо перед ін'єкцією протирають 70 % етиловим спиртом, якщо немає інших вказівок. Знезаражену шкіру захоплюють у складку лівою рукою, а голку вводять в основу складки зверху вниз. Інструменти, які використовують для вакцинації, мають бути одноразовими. їх потрібно приводити у непридатність у присутності пацієнта.

Примітка. ІПВ — інактивована поліомієлітна вакцина; ОПВ — оральна поліомієлітна вакцина; АаКДП — вакцина зі зменшенням коклюшного компоненту (дітям з високим ризиком розвитку післявакцинальних ускладнень).

Наказ МОЗ України № 48 регламентує три види щеплень:

1)              планові, які проводять у терміни, визначені національ­ним календарем профілактичних щеплень (щеплення за ві­ком);

2)               щеплення, які проводять на ендемічних і ензоотичних (від грец. еn — в і zoon — тварина) територіях, тобто територіях, на яких постійно циркулює певна інфекція серед певного виду тварин, та за епідемічними показаннями;

3)               рекомендовані щеплення, які проводять особам, які вхо­дять до групи підвищеного ризику (медичні працівники, вій­ськові, мисливці тощо), а також у разі звернення за медичною допомогою з приводу укусів, подряпин, ослинення хворими або підозрюваними на сказ тваринами.

У Наказі висвітлені питання: яку вакцину слід викорис­товувати залежно від стану здоров'я, наявності тимчасових медичних протипоказань; наведена схема вакцинації BIJI- інфікованих та хворих на СНІД дітей (дітям з діагнозом "СНІД" вакцинацію не проводять), а також схема вакцинації проти ві­русного гепатиту В дітей із злоякісними новоутвореннями, ді­тей, що перебувають на гемодіалізі та отримують багаторазові довготривалі переливання донорської крові або її препаратів.

3. Поняття про автовакцини

Автовакцини — це вакцини, виготовлені із штаму збудни­ка, виділеного від хворого, і призначені для лікування цього ж хворого.

Для цього проводять посів патологічного матеріалу на щіль­не поживне середовище, виділяють чисту культуру, потім її змивають стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду і доводять до певної густини за стандартом мутності. Культу­ру мікроорганізмів інактивують (частіше за умови підвищеної температури). Виготовлену вакцину перевіряють на стериль­ність, розливають в ампули і запаюють. Термін придатності ав­товакцини — 6 міс.

Оскільки автовакцина виготовляється з тієї самої мікро­флори, яка спричинила хворобу, її застосування дає більший ефект, ніж гетерогенна вакцина. Автовакцини використовують для лікування фурункульозу, фолікуліту, гідраденіту, отиту, рецидивуючих хвороб верхніх дихальних шляхів (риніт, си­нусит, фарингіт, бронхіт), циститу, уретриту, пієліту й інших хронічних і рецидивуючих захворювань стафілококової етіоло­гії. Інколи автовакцини використовують для лікування вірус­них інфекцій (герпес). Після перевірки на наявність в організмі гіперчутливості автовакцини вводять за певною схемою.

4. Ознайомлення з препаратами сироваток, імуноглобулінів, методами їх отримання та застосування

Прочитайте, які дані про препарат зазначено на коробці, які — в інструкції про застосування препарату. Зверніть увагу, з чого виробляють препарат, для чого використовують, як уво­дять, за яких умов зберігають (види сироваток, імуноглобулінів, методи їх отримання — див. підручник, тема 7).

                                

5. Алергодіагноетика

Накопичення в макроорганізмі під впливом мікроорганіз­мів факторів імунної відповіді (сенсибілізованих лімфоци­тів), які виконують не тільки функцію специфічного захисту, а й сенсибілізують макроорганізм, призводить до формуван­ня специфічної гіперчутливості. На виявленні специфічної гіперчутливості ґрунтується алергодіагностика. Сенсибілі­зовані Т-лімфоцити специфічно взаємодіють з алергеном і продукують медіатори запалення. Специфічність цих реак­цій використовують у діагностиці багатьох інфекційних хво­роб. При цьому специфічний алерген уводять підшкірно (за Кохом), нашкірно (за Пірке) або внутрішньошкірно (за Ман­ту). Як алерген використовують фільтрат бульйонної куль­тури (туберкулін), лізат бульйонної культури (актинолізат), завис убитих бактерій (тулярин, бруцелін). За наявності гі­перчутливості на місці введеного алергену виникає місцева реакція, яка проявляється інфільтратом, гіперемією, болем. Іноді виникають і загальні реакції: загальна слабкість, за­гострення інфекційного процесу. Найчастіше діагностичні алергійні реакції проводять за Манту. Для цього 0,1 см³ алер­гену вводять внутрішньошкірно у верхню третину долонної поверхні передпліччя. Результати враховують через 2 доби. Діаметр інфільтрату вимірюють прозорою лінійкою і роблять висновок про наявність відповідного збудника в організмі. При туберкульозі, туляремії позитивною вважають реакцію, за якої діаметр інфільтрату становить 5 мм і більше. Алер­годіагноетика використовується обмежено через небезпеку виникнення системної анафілактичної або місцевої відстро­ченої реакції.

Заключний етап. Контроль рівня професійних вмінь і навичок.

Тести

1.            Атенуйовані вакцини містять:

а)     живі мікроби;

б)     убиті мікроби;

в)     анатоксин;

г)     убиті мікроби й анатоксин.

2.             Не підлягають використанню вакцини:

а)     які не відповідають за фізичними властивостями;

б)     що мають нечітке маркування на ампулі;

в)     сорбовані вакцини, які були заморожені;

г)     всі відповіді правильні.

3.             Гетерологічні імуноглобуліни виготовляють із сироватки крові:

а)     імунізованих донорів;

б)     перехворілих людей;

в)     гіперімунізованих тварин;

г)     всі відповіді правильні.

4.            Чи можна використовувати вакцину після закінчення тер­міну придатності:

а)    так, якщо вона пройшла перереєстрацію в НДІ з конт­ролю і стандартизації біологічних препаратів;

б)     так, якщо правильно зберігалась;

в)    ні, вакцини не підлягають переконтролю;

г)     так, якщо не змінилися її фізичні властивості.

5.            Метод Безредки дає змогу:

а)    виявити чутливість макроорганізму до препарату;

б)    провести десенсибілізацію організму;

в)    провести гіпосенсибілізацію організму;

г)     всі відповіді правильні.

Ситуаційні задачі

1.       Після введення корової вакцини дитина нездужає, тем­пература тіла 37,5 °С, спостерігається висип на шкірі, загальна слабкість, апатія, відсутність апетиту. Як оцінити цей стан: ре­акція на вакцину чи ускладнення?

2.        У день проведення планових профілактичних щеплень під час проведення медичного огляду дитини виявлена гіпере­мія зіва, температура тіла 37,5 °С. Чи можна цій дитині прово­дити планове профілактичне щеплення?

3.       У дитини алергія на курячі яйця. Чи можна їй провести планове щеплення проти кору вакциною, виготовленою з віру­сів, вирощених на курячому ембріоні?

4.       Холодильник, у якому зберігалися вакцини, зіпсувався. Протягом однієї доби вакцини зберігалися за кімнатної темпе­ратури. Як вчинити з вакцинами: використати за призначен­ням, відправити на переконтроль чи знищити?

5.        Людина перебувала в контакті з хворим на грип. Який препарат (грипову вакцину чи протигриповий імуноглобулін) їй слід ввести для профілактики грипу? Чому?

 

Література

            Основна

            Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 165-189 с.

            Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. – К.: Медицина, 2008. – 79-89 с.

            Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.

            Додаткова

            Воробьев А.А. и др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. – М.: Медицинское информационное агенство, 2008.

            Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. – М.: Медицинское информационное агенство, 2003.

            Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. – К.: Вища школа, 1992.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 1. – Л.: Євро світ, 1998.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 2. – Л.: Ахілл, 2001

                Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія, ч. 3. – Л.: Сплайн, 2008.

 

 

 

Література

            Основна

            Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 157-162 с.

            Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. – К.: Медицина, 2008. – 67-79 с.

            Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.

            Додаткова

            Воробьев А.А. и др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. – М.: Медицинское информационное агенство, 2008.

Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. – М.: Медицинское информационное агенство, 2003.

            Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. – К.: Вища школа, 1992.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 1. – Л.: Євро світ, 1998.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 2. – Л.: Ахілл, 2001

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія, ч. 3. – Л.: Сплайн, 2008.