Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Хірургія
Група	3 – А л/с
Дата	Згідно розкладу  30.10.2020
Тема Практика	Тема: Гіпсові повязки. Транспортна та лікувальна іммобілізація.

Транспортна іммобілізація це створення нерухомості пораненого органу або поранених тканин на період майбутнього транспортування.

Вона досягається за допомогою наявних табельних засобів (шина Крамера або шина Дітеріхса), а при їх відсутності - за допомогою підручних засобів.

Після доставки хворого в лікарський заклад замість транспортної іммобілізації, який має тимчасове значення, застосовують лікарську або постійну іммобілізацію на весь період лікування.

Показання до транспортної іммобілізації:

1. Перелом кісток;
2. Ушкодження суглобів;
3. Ушкодження крупних судин та нервів;
4. Великі ушкодження м’яких тканин;
5. Рани, заражені токсичними та радіоактивними речовинами;
6. Великі опіки та відмороження;
7. Синдром тривалого стискування.

Транспортна іммобілізація передбачає наступні цілі:

• Забезпечує нерухомість фрагментів зламаних кісток та спокій ушкодженої ділянки тіла, що сприяє зменшенню болі та являється одним із найбільш ефективних протишокових заходів;
• Попереджує зсуванню уламків кісток;
• Попереджує розвиток інфекції в рані та розповсюдженню мікробного зараження;
• Велику роль спокій грає в збереженні тромбів в ушкоджених сосудах, що попереджує кровотечу;
• Попереджує додаткову травматизацію тканин;
• Попереджує можливість перетворення закритого перелому в відкритий;
• Поліпшує кровообіг уражених тканин.

Засоби транспортної іммобілізації

Засоби транспортної іммобілізації бувають стандартні (випускаються промисловістю для медичних закладів) та імпровізовані (виготовляються із підручних засобів).

Стандартні транспортні шини. Найбільш поширені фіксовані шини із фанери, дощаті, дротяні драбинні шини. Дротяні драбинні шини Крамера випускають двох розмірів (110х11 см. і 60х8см.) зі сталевого дроту. Вони мають форму драбини, легкі та міцні, легко модельований по формі кінцівки, легко дезінфікуються.

Шини із підручних матеріалів. Транспортна іммобілізація здійснюється на місці події, так як постраждалих з переломами неможна переносити або перевозити без іммобілізації навіть на невеликі відстані. Тому часто на місці події застосовують шини із підручних матеріалів (дерев’яні рейки, довгі бруски, товстий картон, пучки хмизу, палки, лижі та ін.), не слід використовувати металеві предмети, зброю. При відсутності стандартних шин та підручних матеріалів в якості імпровізованих шин використовують авто іммобілізацію: верхню кінцівку прибинтовують до тулубу, а нижню – до здорової ноги.

Основні прИнципи транспортної іммобілізації:

1. Одяг та взуття з постраждалого можна не знімати, при необхідності вирізають в одягу вікно.
2. Часто перед накладанням шини проводять знеболювання, так як маніпуляція на пошкодженій ділянці звичайно болісні.
3. При наявності рани її необхідно закрити асептичною пов’язкою до накладення шини.
4. Кровоспинний джгут накладають на кінцівки до зупинки руху крові.
5. До накладення, шину підганяють по формі та розміру ушкодженої кінцівки. Підгонка шин проводиться по здоровій кінцівці, аналогічній ушкодженій.
6. Захист кісткових виступів від тиснення та утворювання пролежнів – шину накривають ватно – марлевими прокладками, якщо їх нема, то матерією, сіном, травою и т.д.
7. Довжина шини повинна бути такою, щоб шина фіксувала при переломах довгих трубчатих кісток не менше двох суглобів (вище або нижче місця ушкодження), а при переломах плеча та стегна – не менше трьох суглобів.
8. Шина накладається в зручному для кінцівки положенні. Для руки таке положення: відведення плеча на 30  в плечовому суглобі, згинання передпліччя в ліктьовому суглобі на 90 , кисть злегка зігнута. Для ноги: відведення в тазостегновому суглобі на 15 , легке згинання в колінному суглобі, ступня перпендикулярна до гомілки.
9. Шина прикріпляється бинтом обережно, не спричиняючи болі та не порушуючи кровообіг.

+10. В зимову пору року кінцівку з накладеною шиною необхідно утепляти.

Тверді пов'язки

Шинні пов'язки використовують для транспортної іммобілізації. Найбільш поширені – шини Дітеріхса і Крамера. Техніка їх застосування описана у розділі "Переломи та вивихи".

Найпоширена твердіюча пов'язка – гіпсова. Для гіпсових пов'язок використовують пропалений гіпс (при пропалюванні він втрачає частину кристалізаційної води). Після змочування гіпс утворює з водою хімічну сполуку і швидко перетворюється в тверду масу. Як правило, використовують стандартні гіпсові бинти, що виготовлені у заводських умовах. Мета застосування гіпсових та інших твердіючих пов'язок – іммобілізація ураженої кінцівки. Покази – переломи кісток, вивихи та інша патологія кісток і суглобів, рани і гнійна інфекція м'яких тканин, виготовлення форм і відливок окремих частин тіла при протезуванні

Основні вимоги до гіпсових пов'язок

• 1. Гіпсова пов'язка має охоплювати два суглоби, які пов'язані із зламаною кісткою.
• 2. Гипс, занурений у воду, має знаходитися в ній до закінчення виділення повітря.
• 3. При накладанні пов'язку наступний виток має перекривати половину попереднього.
• 4. Накладання має триває не більше 10-15 хв.
• 5. Після закінчення формування гіпсової пов'язки необхідно прямо на пов'язці написати дату травми, дату накладання гіпсової пов'язки і передбачуваний день зняття пов'язки, схему перелому.

Пов'язка повністю висихає за 24-48 год.

Види гіпсових пов'язок

Лонгетна – пов'язка, що охоплює частину окружності ушкодженого сегменту кінцівки, закриваючи його задню або передню поверхню (Рис. 1.31). Особливість – можливість знімати при потребі проводити масаж, функціональне і фізіолікування.

Рис. 1.31 Лонгетна гіпсова пов'язка (за Г.С Юмашевим)

Циркулярна – суцільна пов'язка, що охоплює навкруги весь сегмент кінцівки. Застосовують коли непотрібні перев'язки.

Рис. 1.32. Циркулярна гіпсова пов'язка (за Г.С Юмашевим)

Вікончаста – циркулярна із отвором для доступу до рани.

Мостоподібна – пов'язка з трьох частин: два циліндри на суміжні сегменти кінцівки і міст з драбинчастої шини або смужок металу, обмотаних гіпсовими бинтами, вгіпсованими в гільзи. Застосовують при необхідності перев'язок, коли необхідно широкий доступ до пошкодженої ділянки.

Рис. 1.33. Мостоподібна гіпсова пов'язка (за Г.С Юмашевим).

Шарнірна - пов'язка з двох циліндрів, сполучених металевими шинами із шарнірами. їх вісь має співпадати з віссю суглобу. Застосовують в стадії, коли утворився (але не окріп кістковий мозоль) і показані рухи у суглобі, але є загроза зміщення уламків.

Рис. 1.34. Шарнірна гіпсова пов'язка (за Г.С Юмашевим)

Пов'язка із закруткою, в основі якої лежить активне застосування сили, прикладеної до певної ділянки тіла і діючої у точно розрахованому напрямку. Закрутка дає можливість створити велику тягу. Застосовують при контрактурах.

Корсет – суцільна гіпсова пов'язка на частину тулуба. Корсет забезпечує фіксацію і розвантаження хребта, розслаблення м'язів. Застосовують при пошкодженні або захворюванні хребта.

Ліжечко – пов'язка на тулуб, аналогічна лонгеті. Ліжечка застосовують при пошкодженні або захворюванні хребта. Ліжечко, як лонгету, при потребі можна знімати.

Рис. 1.35. Гіпсовий корсет (за Г.С Юмашевим)

Етапна пов'язка – пов'язка, що складається з декількох незламних частин, що сполучені між собою зйомними етапними циліндрами. Застосовують для усунення хибного положення. Для цього замінюють не всю пов'язку, а лише етапний циліндр. Знявши його, зменшують контрактуру або зміщення уламків і отримане положення закріплюють новим етапним циліндром.

Накладання гіпсової лонгети. Якщо пов'язку накладають з підкладкою, кінцівку на всьому протязі обкладають тонким рівномірним шаром вати. Якщо пов'язка накладається без підкладки, на місця кісткових виступів накладають ватні подушечки, а волосисту частину змащують вазеліном. По здоровій кінцівці за допомогою марлевої смужки (з бинта) відміряють довжину ділянки, на яку будуть накладати гіпсову лонгету, і залишають її на робочій поверхні. На поверхні столу розгортають гіпсовий бинт на довжину виміряної стрічки. Роблять 6-8 шарів, регулюючи ширину гіпсової смужки. Скочують гіпсову смужку нещільно з кінців до середини. Тримаючи гіпсову смужку з двох боків двома руками, занурюють її у воду і тримають доти, поки не припиниться виділення повітря. Після того бинт; виймають з води і легким натисканням до середини віджимають. Віджатий гіпсовий бинт кладуть на робочу поверхню столу, розвертають головки і кілька разів розгладжують правою рукою, щоб утворилася гладенька, однакової товщини поверхня. Підготовлену лонгету беруть за кінці, прикладають до іммобілізованої частини, надають кінцівці потрібного положення і розгладжують зовнішню поверхню гіпсової пов'язки. Краї загладжують, загинають назовні і роблять їх округлими. Гіпсову пов'язку після висихання прибинтовують марлевим бинтом.

Накладання циркулярної гіпсової пов'язки. Після виймання бинта з води вільний кінець бинта беруть у ліву руку, а головку – у праву і починають бинтувати. При бинтуванні права рука весь час розкочує бинт, а ліва – розгладжує його. Кожним наступним туром слід покривати попередній на 2/3. У тих місцях, де утворюються випинання, їх підрізують ножицями, притискають до поверхні, яку бинтують і пригладжують. Усі шари накладеного бинта повинні з'єднатися в одне ціле, пов'язка повинна чітко відповідати конфігурації цієї поверхні. Під час бинтування кінцівці надають фізіологічного положення. При накладанні циркулярної гіпсової пов'язки кінчики пальців, як правило, залишають відкритими, щоб стежити за станом кінцівки. Гіпсову пов'язку прибинтовують марлевим бинтом.

Знімання гіпсових пов'язки. Для знімання гіпсових пов'язок використовується спеціальний інструментарій: ножиці для гіпсу, електропила, кусачки Вольфа, розширювач. У процесі зняття іммобілізована частина тіла повинна залишатися нерухомою.

Окрім гіпсових пов'язок до твердіючих відносять полімерні пов'язки, наприклад, скотчкаст та софткаст (скловолокно, просякнуте поліуретановою смолою). їх випускають у вигляді бинтів. Лікар має працювати у рукавичках (захист від смоли). На уражений сегмент перед накладанням потрібно надіти спеціальну панчоху (додається до бинта). В іншому техніка накладання аналогічна гіпсовим пов'язкам. Використовувати можна і холодну воду. Такі матеріали швидко твердіють. Вони легші за гіпс, достатньо міцні. В них можна приймати душ або ванну. Вони повітропроникні. При забрудненні їх можна очистити вологою ганчіркою.

 

 

ТЕСТИ

1. У пацієнтки 68 років, на внутрішній поверхні нижньої третини правої гомілки є трофічна виразка розміром 1,5 х 2 см з некротичним дном, гіперемією шкіри і болючістю навколо. Виразка була оброблена розчином антисептика, просушена, закрита серветкою з маззю „Іруксол”. Яку закріплюючу бинтову пов’язку Ви накладете?

А. Спіральну пов’язку з перегинами бинта.

В. Черепашачу.

С. Колосподібну.

D. Кругову (циркулярну) пов’язку.

Е. Пов’язку Вельпо.

2. У пацієнта проведено венектомію на правому стегні і гомілці з приводу варикозного розширення вен. Рани ушиті, оброблені 1% розчином йодонату, закриті серветками. Яку пов’язку необхідно накласти на нижню кінцівку для закріплення перев’язочного матеріалу?

А. Спіральну пов’язку з перегинами бинта.

В. Оклюзійну.

С. Колосподібну.

D. Пращеподібну.

Е. Пов’язку Вельпо.

3. Пацієнту П., 24 років проведено розтин гнійного ліктьового бурситу. Сумка промита розчином антисептику, дренована турун дою, змочена гіпертонічним розчином натрію хлориду, покрита марлевою серветкою. Як Ви закріпите перев’язувальний матеріал?

А. Спіральна пов’язка з перегинами бинта.

В. Хрестоподібна пов’язка.

С. Колосподібна пов’язка.

D. Кругова (циркулярна) пов’язка.

Е. Черепашача пов’язка.

4. Пацієнт С., 36 років, постраждав під час дорожньо-транспортної пригоди. Є велика руб­лено-рвана рана по зовнішній поверхні правого плечового суглобу. Признаків перелома плечової кістки немає. Яку пов’язку слід накласти постраждалому при наданні першої медичної допомоги?

А. Черепашачу.

В. Хрестоподібну.

С. Колосподібну.

D. Пов’язку Дезо.

Е. Кругову.

5. Пацієнтка С., віком 53 роки, прооперована з приводу гострого висхідного тромбофлебіту поверхневих вен лівої нижньої кінцівки з локалізацією тромбів на гомілці і в нижній третині стегна. Який режим фізичної активності показаний пацієнтці протягом першої доби після операції?

А. Суворий ліжковий режим.

В. Ліжковий режим.

С. Напівліжковий (палатний) режим.

D. Загальний режим.

Е. Раннє вставання.

6. Пацієнт К., 49 років, прооперований з приводу гострого висхідного тромбофлебіту поверхневих вен лівої нижньої кінцівки. Під час операції не досягнуто задовільного ретроградного кровотоку зі стегнової вени. Який режим фізичної активності показаний пацієнту протягом трьох днів після операції?

А. Суворий ліжковий режим.

В. Загальний режим.

С. Напівліжковий (палатний) режим.

D. Раннє вставання.

Е. Ліжковий режим.

7. Пацієнт Р., 20 років, 8 днів тому поступив у відділення травматології з травматичним ушкодженням судинно-нервового пучка і плечової кістки в нижній третині правого плеча. Після виконаного оперативного втручання праву верхню кінцівку іммобілізовано з допомогою гіпсової лонгети. В якій послідовності доцільно проводити зміну натільної білизни пацієнту?

А. Знімати сорочку зі спини, грудей, скидати її через голову, послідовно знімати зі здорової, а потім з хворої руки.

В. Послідовність дій не має значення.

С. Знімати сорочку зі спини, грудей, скидати її через голову, послідовно знімати з хворої, а потім зі здорової руки.

D. Послідовність: груди, спина, голова, уражена кінцівка, а потім здорова.

Е. Послідовність: груди, спина, голова, здорова кінцівка, а потім уражена.

 8. Пацієнт К., 67 років, знаходиться на стаціонарному лікуванні з діагнозом «облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок III ст., гангрена правої стопи». Проведено ампутацію правої нижньої кінцівки в нижній третині стегна. Яку пов’язку слід використовувати для бинтування кукси?

А. Поворотну.

В. Спіральну.

С. Колосоподібну.

D. Черепашечу.

Е. Колову.

9. Пацієнт З., 45 років, з діагнозом «закритий перелом правої ключиці без зміщення, перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки, тріщина 6 ребра праворуч, пошкодження м’яких тканин правої кисті» доставлений з травмпункту в стаціонар. Що є показом до застосування у пацієнта пов’язки Дезо?

А. Перелом ключиці.

В. Тріщина ребра.

С. Перелом ліктьового відростка.

D. Пошкодження м’яких тканин кисті.

Е. Показів для накладання цієї пов’язки немає.

10. Хворому М., 21 рік, що лікується в хірургічному відділенні з приводу різаної рани плеча, накладено наступну пов'язку: фіксуючі колові тури бинта починаються з грудної клітки, а його тури для закріплення плечового суглоба накладено від шиї до плеча. Який вид пов'язки використано?

А. Висхідна колосоподібна.

В. Хрестоподібна.

С. Низхідна колосоподібна.

D. Пов’язка Дезо.

Е. Торакобрахіальна.

11. Пацієнт П., 22 роки, звернувся до дільничного хірурга з при­воду підшкірного панарицію IV пальця правої руки. Після хірургічних маніпуляцій накладено спіральну пов’язку на палець, для закріплення якої необхідно продовжити хід бинта до:

А. Зап’ястка.

В. Основи V пальця.

С. Основи III пальця.

D. Передпліччя.

Е. Закінчити пов’язку на основі IV пальця.

12. Пацієнтка Т., 36 років, поступила в стаціонар з діагнозом «відкритий перелом кісток лівої гомілки без зміщення». Яку пов’язку доцільно використати для лікування цього виду перелому?

А. Пов’язку Вельпо.

В. Гоні тну пов’зку.

С. Вікончасту.

D. Лонгетно-циркулярну.

Е. Лонгетну.

Список літератури

1.     Програма і методичні вказівки до курсу „Основи медичних знань та охорона здоров’я дітей” для педагогічних університетів/Укл. В.М.Бенюмов та ін. – Київ: УДПУ, 1996, - 144с.

2.       Гищак Т.В., Долина О.В. Основи медичних знань та медицини  катастроф. - Навчальний посібник. -К.:Вид.   Паливода А.В.,  2003,-144с.

3.        Гоголев М.И., Гайко Б.А., Шкуратов В.А., Ушаков В.И. /под ред. М.И. Гоголева. Основи медицинских знаний учащихся: Проб. учеб. для сред. учеб. заведений.-М: Просвещение 1991, – 116 с.

4.        Дядичкин В.П. Медицинская помощь при травмах. Минск, 1981, – 236 с.  Казицкий В.М., Корж Н.А. Десмургия. Киев, 1982, – 76 с. 

5.       Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т. Медсестринство в xipypгії – Тернопіль, Укрмедкнига, 2001, – 494 с.