Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Медична і соціальна реабілітація
Група	4 – Б л/с
Дата	Згідно розкладу 18.03.2020
Тема №  7Лекція	Масаж. Види масажу. Вплив масажу на органи і системи. Значення масажу в реабілітації хворих.

СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Предмет: Медична і соціальна реабілітація.

Група 4А, 4Б л/с

Викладач: Стоянова Л.П.

Лекція №7

Тема: Медична і соціальна реабілітація. Масаж. Види масажу. Вплив масажу на органи і системи. Значення масажу в реабілітації хворих.

План лекції:

1.            Види і засоби масажу.

2.            Анатомо-фізіологічні особливості масажу.

3.            Гігієнічні основи масажу.

4.            Правила масажу і техніка. Показання, протипоказання.

5.            Загальна методика і техніка лікувального масажу.

6.            Основні і допоміжні прийоми прогладжування, розтирання, розминання і вібрації.

. МАСАЖ, ЙОГО ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ 

Масаж  – метод  механічного  впливу  на  тіло  людини  за  допомогою  рук

масажиста,  апаратів  чи  пристосувань  з  метою  оздоровлення,  підвищення

працездатності,  лікування  та  профілактики  захворювань,  Масаж  широко

використовують в побуті, медицині, косметичній практиці, спорті.

Класифікація масажу

Найчастіше масаж класифікується за такими критеріями. 

1. За  засобами впливу:  виконують руками  (мануальний масаж)  чи  апаратами

(апаратний  масаж).  Останній  може  біти  у  вигляді  гідромасажу,  пневмо-  та

вібромасажу. 

2. За ділянкою впливу: загальний або місцевий.

3. Залежно від того, хто виконує масаж: масажист або сам пацієнт (самомасаж).

4. За  видом:  класичний  масаж  або  різні  види  сегментарно-рефлекторного

масажу (сегментарний, надокісний, сполучнотканинний, точковий тощо). 

5. За призначенням: лікувальний, гігієнічний, спортивний, косметичний. 

6. За впливом на організм: заспокійливий (розслаблювальний чи релаксуючий),

збуджувальний (стимулюючий чи тонізуючий).

Відмінні особливості масажу

Природний метод впливу на організм.

Не  порушується  цілісність шкірних  покривів  (як  при  голковколюванні)  та  не

виникає  алергічних  та  інших  несприятливих  реакцій  (як  при  медикаментозній

терапії).

Має загальнозміцнювальний та місцевий вплив.

Використовують з  оздоровчою,  лікувальною  метою,  для  підвищення  фізичної

працездатності,  досягнення  високих  спортивних  результатів  та  як  засіб

попередження  захворювань  у  групі  ризику,  виникнення  рецидивів  при  хронічних

захворюваннях, розвитку косметичних порушень.

Зберігає  гомеостаз,  підвищує  реактивність  організму,  потенціює  дію

медикаментозних  засобів,  знижує  вірогідність  виникнення  і  тяжкість перебігу

алергічних реакцій.

При необхідності може призначатись на тривалий час та має позитивний ефект

без негативних наслідків.

Як  засіб  лікування  використовують самостійно  або  в  комплексі  з  іншими

методами:  медикаментозною  терапією,  лікувальною  фізкультурою,

фізіотерапевтичними процедурами, нетрадиційними методами лікування.

Можна застосовувати у вигляді самомасажу, що сприяє активній участі особи в

процесі свого оздоровлення та лікування, підвищенню працездатності.  

Матеріально  вигідний  для  використання  в  лікувальних  закладах:  не  потребує

дорогого обладнання та медикаментозних засобів.

Прийоми масажу та техніка їх виконання

.1. Погладжування 

Погладжування  – це  такий  прийом,  при  якому  кисть  масажиста  ковзає  по

поверхні шкіри, не зміщуючи її, здійснює різного ступеня натискування.

З  погладжування  починається  процедура  масажу,  ним  же  і  закінчується  та

виконують між  окремими  прийомами.  На  погладжування  витрачається  5-10  %

процедури.

Фізіологічний вплив погладжування

1. Позитивний вплив  на шкіру:  очищується,  покращуються дихання,  трофіка,

обмін  речовин,  активується  секреторна  функція,  підвищується  тонус  та

еластичність.

2. Поліпшується  крово-  та  лімфообіг,  зменшуються  набряки,  має

розсмоктувальний вплив.

3. Зменшується больовий синдром.

4. Залежно  від  завдань  масажу  може  мати  заспокійливий  (поверхневе

погладжування)  чи  тонізуючий (глибоке  погладжування)  вплив  на  функціональний

стан нервової системи.

5. Погладжування  рефлексогенних  зон  дає  можливість  вплинути  на  змінену

діяльність різних тканин та внутрішніх органів.

6. Поліпшує трофічні процеси в суглобах, підтримує їх функціональну здатність.

_________________________________________________________________

36 

Види та техніка виконання прийомів погладжування

Основними прийомами погладжування є площинне та обхоплювальне

погладжування.

ПЛОЩИННЕ погладжування (рис.12). Кисть, щільно прилягаючи до поверхні

шкіри, але не зміщуючи її, рухається в одній площині вільно, без напруження. Пальці

зімкнуті. Входження руки в контакт зі шкірою на початку прийому та закінчення

його повинно бути настільки поступовим, ніжним, щоб хворий ледве відчув цей рух.

Прийом виконують повільно ритмічно.

ОБХОПЛЮВАЛЬНЕ погладжування (рис. 13). Щільно обхопивши долонною

поверхнею кисті більш чи менш овальну поверхню тіла (великий палець

максимально відведений, протиставлений іншим), кисть ковзає по поверхні шкіри

від периферії до центру, не зміщуючи її.

Площинне  та  обхоплювальне погладжування  може  бути  поверхневим  та

глибоким  (рис. 14).  При  поверхневому  погладжуванні  рука  ніжно,  без  зусилля

виконує  погладжування. При  глибокому  – рука (чи  руки) здійснює  більш чи  менш

глибоке та енергійне натискування на масажовану тканину. 

Погладжування волосистої частини голови виконують від тім’я до лімфатичних

вузлів потилиці, вух, шиї. При погладжуванні обличчя рухи повинні бути направлені

від  середньої  лінії  в  обидва  боки  до  підщелепних  та  підпідборідних  лімфатичних

вузлів.  На  шиї  руки  рухаються  зверху  вниз  до  над-  та  підключичних,  пахвових

лімфатичних  вузлів. Напрямок  погладжування  тулуба  визначає  поясна лінія:  вище

неї – до пахвової, нижче – пахвинної ділянок. На верхній кінцівці масаж  проводять

поздовжньо  від  пальців  до  пахвової  ділянки,  на  нижній – до  пахвинної.  Виняток

становлять тильна та долонна поверхні пальців кисті і тильна та підошовна поверхні

пальців  стопи,  де  рухи  повинні  мати  поперечний  напрямок,  що  зумовлено

напрямком лімфотечії.

Залежно  від  анатомічних  особливостей  масажованої  ділянки  погладжування

може  виконуватися  долонною  (рис.  15),  тильною  (рис.  16)  поверхнями  кисті,  її

ліктьовим  та  променевим  краєм.  Погладжування  долонною  поверхнею  може

проводитися  всією  долонею,  її  опорною  частиною,  одним,  декількома  чи  усіма

пальцями,  підвищеннями  великого  пальця  та  мізинця.  Напрямок  рухів  –

прямолінійний, при масажі суглобів – колоподібний.

Погладжування  може  проводитися  однією  (рис. 17)  чи  двома  руками.  При

масажі двома руками вони можуть рухатись послідовно (рис. 18, 19) або паралельно

(в одному напрямку) (рис. 12) чи розміщуватись одна на одній (рис. 20).

_________________________________________________________________

37

Рис.12. Площинне прогладжування   Рис. 13. Обхоплююче погладжування 

спини двома руками.  стегна двома руками

Рис.14. Площинне глибоке  Рис.15. Погладжування долонною

погладжуванняспини.  поверхнею кисті гомілки.

Рис. 16. Погладжування спини тильною  Рис. 17. Погладжування задньої

поверхнею кисті – гладження.   поверхні гомілки однією рукою.

При  проведенні  погладжування  руки  можуть  рухатись  ковзними  рухами

безперервно або  періодично  віддалятися  від  шкіри  (при  необхідності  обминати

пошкодження шкіри, родимки тощо).  

_________________________________________________________________

38 

Допоміжні прийоми погладжування.

З допоміжних  прийомів  погладжування  найчастіше  використовують

щипцеподібне,  граблеподібне,  гребенеподібне,  хрестоподібне  погладжування  та

гладження.  Щипцеподібне  та  хрестоподібне  погладжування є  різновидами

обхоплювального погладжування, інші – площинного.

ЩИПЦЕПОДІБНЕ  погладжування  (рис. 21)  виконують щипцеподібно

складеними I  – II чи  I  та  II – IV  пальцями,  які  захоплюють  масажовану  ділянку  і

здійснюють по  ній ковзаючі рухи, не зміщуючи шкіри. Використовують при масажі

бічних  поверхонь  пальців,  країв  кистей,  стоп,  сухожилків,  окремих  м’язів,  країв

великих м’язів. Напрямок рухів – поздовжній.

ГРАБЛЕПОДІБНЕ  погладжування  (рис. 22)  проводять граблеподібно

поставленими  пальцями,  які  розміщуються  під  кутом  30-45˚. При  цьому  пальці

широко  розведені  (перший  палець  протиставлений  іншим).  Може  виконуватися  в

поздовжньому, поперечному, зигзагоподібному, колоподібному напрямках однією чи

двома руками

ГРЕБЕНЕПОДІБНЕ погладжування виконують кістковими виступами основних

фаланг  зігнутих  у  кулак  пальців.  Проводять в  поздовжньому,  поперечному,

зигзагоподібному, спіралеподібному, коловому напрямках, однією чи двома руками.

ХРЕСТОПОДІБНЕ  погладжування  (рис.  23)  виконують долонними  поверхнями

обох кистей при складених навхрест пальцях. Кисті обхоплюють кінцівку і, ковзаючи

по  поверхні  шкіри,  переміщують їх  від  периферії  до  центру. Шкіра  при  цьому  не

зміщується.

ГЛАДЖЕННЯ  (рис.  16)  проводять тильною  поверхнею  кисті  чи  основних  та

середніх фаланг II – V пальців, зігнутих у п’ястково-фалангових суглобах під прямим

кутом  до  долоні.  Може  проводитися  однією,  двома  руками,  які  рухаються

паралельно чи послідовно, обтяженою кистю.

Нерідко  при  виконанні  погладжування  використовують  комбінації  декількох

прийомів. Так, погладжування суглобів  можна проводити спіралеподібними  рухами

пальців по колу.

Практичні рекомендації щодо проведення погладжування.

1.  Погладжування  необхідно  проводити  у  фізіологічно  зручному  положенні

масажованої ділянки при максимально розслаблених м’язах.

2.  Погладжування  можна  використовувати як  самостійний  прийом  (свіжі

травми, больовий синдром, відсмоктувальний масаж, підвищена чутливість тканин,

лактостаз) або ж у комплексі з іншими прийомами.

3. Погладжуванням  починається  і  закінчується  процедура  масажу,

використовують також між окремими прийомами.

4. Погладжування проводять за ходом лімфатичних судин.

5. Лімфатичні вузли масажувати не рекомендують.

6.  Погладжування  необхідно  проводити  повільно  (24-26  за  1 хв),  ритмічно,

особливо при набряках тканин. При швидкому та неритмічному виконанні прийому

утруднюється лімфотечія, травмуються лімфатичні судини, збільшується лімфостаз.

7. Поверхневе погладжування повинне бути підготовкою до глибокого.

8.  Сила  натиску  при  погладжуванні  залежить  від  анатомічних  особливостей

масажованої  ділянки.  Натискування  підсилюється  в  місцях  проходження

_________________________________________________________________

39

магістральних судин, місць прикритих великим шаром жирової клітковини та м’язів

і  зменшується  на  кісткових  виступах,  при  підвищеній  чутливості  та  болючості

тканин.  Тому погладжування  на згинальній  поверхні  кінцівки  повинно  бути  більш

глибоким, ніж на розгинальній.

9.  При  набряках  використовують  відсмоктувальний  масаж:  починають

погладжування  вище  розміщеного відносно  набряку  сегмента,  щоб звільнити  шлях

для  проходження  лімфи  та  крові  від  нижче  розміщених  сегментів  кінцівки.

Проводять  поверхневе  і  поступово  переходять  на  глибоке  погладжування.  Тільки

після цього розпочинають поверхневе погладжування ділянки набряку.

10.  При  погладжуванні  в ділянці  проекції  м’язів  рухи  здійснюються  за ходом

м’язових волокон.

Рис. 18. Погладжування задньої  Рис. 19. Погладжування задньої

поверхні гомілки двома руками,  поверхні гомілки двома руками,

які рухаються послідовно. які рухаються послідовно.

Рис. 20. Погладжування спини двома Рис. 21. Щипцеподібне погладжування

            руками (обтяженою кистю).  бічного краю стопи.

_________________________________________________________________

40 

Рис. 22. Граблеподібне погладжування  Рис.23. Погладжування плеча –

міжребрових проміжків. хрестоподібний прийом.

Основні помилки, що можуть зустрічатися при проведенні погладжування.

1. Напружена  кисть масажиста,  що швидко  втомлює його  та може  викликати

біль у хворого.

2. Значне розведення пальців викликає нерівномірність натиску на шкіру.

3. Нещільне прилягання руки до тіла.

4. Нерівномірний чи занадто швидкий темп.

5.Зміщення шкіри замість ковзання по ній.

6. Неправильне положення пацієнта чи масажиста.

2. Р о з т и р а н н я 

Розтирання  – це  такий  прийом,  при  якому  рука  масажиста  поступальними

рухами  здійснює  натискання  на  поверхню  шкіри,  утворюючи  шкірну  складку  у

вигляді валика, зміщує її  у різних напрямках, роз’єднує,  розтягує прилеглі тканини,

перетирає в них патологічні затвердіння та ущільнення.

Література:

Медична і соціальна реабілітація під редакцією  Самойленко В.Б. та інш.: підручник. – Київ. – ВСВ „Медицина”. – 2013. – с. 240 – 273.

Зробити опірний конспект згідно плану лекції.