Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Медична і соціальна реабілітація
Група	4-Б л/с
Дата	Згідно розкладу 24.03.2020
Тема №  8Лекція	Визначення поняття „реабілітація”. Етапи реабілітації. Обсяг і значення реабілітації для окремої особистості та суспільства.

СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Предмет: Медична і соціальна реабілітація.

Група 4А, 4Б л/с

Викладач: Стоянова Л.П.

Лекція №8

Тема: Визначення поняття „реабілітація”. Етапи реабілітації. Обсяг і значення реабілітації для окремої особистості та суспільства.

План:

1. Визначення поняття „реабілітація”.

2. Етапи реабілітації: повне і часткове одужання, компенсація при обмеженому вилікуванні або відсутності вилікування; заміщення (ортопедичне чи хірургічне) з відсутності вилікування.

3. Відновлення адаптації до повсякденного і фахового життя.

4. Лікування вихованням ф функціональне лікування (стимулювання волі до діяльності).

5. Трудотерапія. Диспансерне обслуговування реабілітованих.

6. Обсяг і значення реабілітації для окремої особистості й суспільства.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ

 Визначення термінів В прийнятому Верховною Радою Законі “Про реабілітацію інвалідів в Україні” (№ 2961-IV від 6 жовтня 2005 року) [14] дається визначення найбільш вживаних в медико-соціальній експертизі та реабілітації інвалідів термінів. Втрата здоров’я – наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя. Життєдіяльність – повсякденна діяльність, здатність організму особи здійснювати діяльність у спосіб і в межах, звичайних для людини. Обмеження життєдіяльності - повна або часткова втрата особою внаслідок захворювання, травми або вроджених вад здатності або можливості самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, орієнтації, контролювання своєї поведінки. Ступінь обмеження життєдіяльності – величина відхилення від норми діяльності людини внаслідок порушення здоров'я. Усунення обмежень життєдіяльності – система заходів, спрямованих на створення умов для досягнення або відновлення особою оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності та забезпечення її законодавчо визначених прав. Інвалід – особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав. Дитина-інвалід – особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту. Інвалідність – міра втрати здоров’я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів. Попередження інвалідності – здійснення комплексу медичних, гігієнічних, фізичних, педагогічних, психологічних, професійних та інших заходів, спрямованих на профілактику переходу захворювання, наслідків травми або вади у постійне обмеження життєдіяльності чи інвалідність особи або на зменшення тяжкості інвалідності; Медико-соціальна експертиза – визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров’я, ступеняобмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров’я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНУ, МЕТА, ЗАДАЧІ, ОСНОВИ, ПРИНЦИПИ І В ИДИ РЕАБІЛІТАЦІЇ

 Реабілітація інвалідів – система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство. Метою реабілітації є оздоровлення хворого (інваліда), відновлення його соціального статусу, досягнення їм матеріальної незалежності та соціальна адаптація з урахуванням специфіки перенесеної їм травми або хвороби. За визначенням М.В.Коробова [28], мета і суть реабілітаційного впливу – відновлення біомедичного статусу, спрямування на відновлення порушених функцій і здоров'я хворих і інвалідів. Основні задачі реабілітації: · прискорення одужання; · поліпшення результатів травми (хвороби), у тому числі профілактика ускладнень; · спрямованість всіх реабілітаційних заходів на збереження життя хворого; · попередження інвалідності або пом'якшення її проявів; · повернення людини до активного життя, трудової і професійної діяльності; · повернення в суспільство професійних кадрів; · значний економічний ефект для суспільства — внесок кадрів, повернених до праці, плюс усунення витрат. Таким чином, основні задачі реабілітації полягають в тому, щоб зробити хворого або інваліда здатним до життя в суспільстві, створити відповідні передумови для залучення його в суспільний трудовий процес, виходячи з того, що трудова діяльність є не тільки необхідною соціальною умовою повноцінного існування людини, але і часом вирішальним чинником лікування. Основи реабілітації: Ø біологічні — властивості організму людини адаптуватися до нових умов в результаті компенсаторно-відновних процесів; Ø психічні — прагнення людини до корисності для суспільства, яке виражається у виробничій (професійної) діяльності і в соціально-економічних відносинах; 17 Ø морально-етичні — принцип високого гуманізму, моральний ефект для суспільства; Ø науково-медичні — розробка, апробація і впровадження сучасних досягнень медичної науки і практики в області відновного і замісного лікування; Ø соціально-економічні — корисність для суспільства, обумовлена професійними знаннями, життєвим і виробничим досвідом, а також економічний ефект реабілітації, що значно перекриває необхідні матеріальні витрати для її здійснення. В економічно розвинених країнах підраховано і доведено, що засоби, вкладені в інфраструктуру, адаптовану для нормального життя інвалідів, повністю себе виправдовують. При цьому не тільки зменшуються витрати на лікування інвалідів і скорочується число людей, вимушених відриватися від основних видів діяльності, доглядаючи за хворими родичами, але і більш ефективно використовується трудовий потенціал самих інвалідів, підвищується їх життєвий рівень. Так, за даними медиків США, при деяких захворюваннях кожний вкладений в реабілітацію долар повертається 35 доларами [6]. За іншими даними, 80% хворих, що перенесли інфаркт міокарду, після реабілітації приступили до трудової діяльності [25]. Крім того, різко знижується соціальна напруженість, створюється сприятлива морально-психологічна обстановка в суспільстві. Реабілітація як система ґрунтується на організаційних, технологічних та методологічних принципах. Принципи реабілітації [47]: 1. Організаційні – передбачають побудову системи реабілітації як специфічної сфери діяльності суспільства. 2. Технологічні принципи: ранній початок; комплексність; системність; безперервність; послідовність; індивідуальний підхід; динамічне спостереження; контроль за реалізацією і ефективністю реабілітації. 3. Методологічні принципи обіймають методологію, спрямовану на відновлення чи компенсацію порушених функцій або утрачених здібностей інваліда для забезпечення найвищого рівня його життєдіяльності. Термін "реабілітація" означає не тільки систему, але й процес, що має на меті допомогти інвалідам досягти оптимального фізичного, інтелектуального, психічного або соціального рівня діяльності та підтримувати його, надаючи їм спосіб для зміни їхнього життя та розширення меж їхньої незалежності. Процес реабілітації передбачає не тільки надання медичної допомоги, але й включає широке коло заходів та діяльності, починаючи від початкової та більш загальної реабілітації й кінчаючи цілеспрямованою діяльністю, наприклад, відновленням професійної працездатності.

Література:

Медична і соціальна реабілітація під редакцією  Самойленко В.Б. та інш.: підручник. – Київ. – ВСВ „Медицина”. – 2013. – с. 10 – 32.

Зробити опірний конспект згідно плану лекції.