Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Мікробіологія
Група	2 – А л/с
Дата	Згідно розкладу 15 .09.2022
Тема Практика	Тема:: Морфологія та фізіологія мікроорганізмів. Прості та складні методи забарвлення мазків.

СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

 

Морфологія та фізіологія мікроорганізмів. Прості та складні методи забарвлення мазків.

І. Актуальність:

Міліарди мікробів населяють стихії і оточують нас всюди, є супутниками людини на всьому її життєвому шляху, владно втручаючись у її життя, то як вороги, то як друзі. Вони зустрічаються у харчах, які ми споживаємо, у воді, яку ми п’ємо, в повітрі, яким ми дихаємо. Оточуючі нас предмети, наш одяг, поверхня нашого тіла – все це буквально кишить мікробами, серед яких зустрічаються і хвороботворні види” – мікробіолог Омелянський.

 

ІІ Навчальні цілі:

Ознайомитись з основами класифікаційних категорій мікроорганізмів.

 

Знати: структуру бактеріальної клітини, постійні та непостійні елементи. Основні фізіологічні функції мікробної клітини.

 

Вміти: проводити основні методи мікробіологічних досліджень – мікроскопічний метод дослідження.

 

ІІІ Виховні цілі: Формування у майбутніх медпрацівників сумлінного ставлення до своїх обов’язків при виконанні мікробіологічних досліджень. Дотримання правил охорони праці, техніки безпеки під час роботи з інфікованим матеріалом, лабораторним посудом, дезрозчинами, газовими пальниками.

 

Обладнання: світловий мікроскоп, імерсійне масло, в'язкий матеріал (мокротиння або гній), кров, бульйонна культура ешерихій, агарова культура стафілокока, ізотонічний розчин натрію хлориду, предметні стекла, пінцет, бактеріологічна петля, спиртівка, сірники, маркер, банка з ватою, посудина для фарбування, вода для промивання препаратів, барвники (фуксин Пфейффера, метиленовий синій, папірці, пофарбовані за Синьовим, розчин Люголя), 96 % етиловий спирт, фільтру­вальний папір для висушування препаратів, пуста чашка Петрі, гумові рукавички.

 

Міжпредметні зв’язки: біологія, хімія, анатомія, фізіологія, латинська мова, генетика, фармакологія.

Практичні навички:

—         навчитися виготовляти мазки-препарати для мікроско­пічного дослідження;

—         навчитися фарбувати мазки-препарати простим і склад­ними методами;

—   навчитися мікроскопіювати мазки-препарати;

—         навчитися трактувати результат мікроскопічного дослі­дження.

План

1.        Матеріал для мікроскопічного дослідження.

2.        Поняття про тинкторіальні властивості мікроорганізмів.

3.         Виготовлення мазків-препаратів із патологічного матері­алу.

4.         Виготовлення мазків-препаратів із культури мікроорга­нізмів.

5.        Фарбування препаратів простим методом і за Грамом.

Ознайомлення з методикою фарбування препаратів для виявлення капсул, кислото-, спирто- та лугостійких бак­терій, спор, включень.

            Мікроскопічний метод дослідження. Завдяки такому методу можна побачити будову мікроорганізмів і їх тинкторіальні властивості (здатність мікробів забарвлюватись).

А це дозволить підтвердити орієнтовний клінічний діагноз інфекційної хвороби (дифтерію, правець, тиф, лептоспіроз, гонорею, сифіліс та ін.).

Для проведення такого методу треба знати методи забарвлення, уміти го­тувати мазки - простим та складним методами, а також визначати морфологію та тинкторіальні властивості мікробів.

У лабораторії для проведення такого методу має бути таке оснащення: бульйонні та агарові культури кишкової палички і стафілокока, патологічний матеріал (кров, гній, мокротиння), предметні скельця, мікроскопи, бактеріоло­гічні петлі, дистильована вода, ізотонічний розчин хлориду натрію, піпетки, ба­рвники за Грамом, метиленовий синій, таблиці («Будова бактеріальної кліти­ни»; «Особливості будови грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів»; «Основні форми бактерій»).

Досліджують фіксовані забарвлені препарати і живі мікроорганізми («ви­сяча крапля», «роздавлена крапля», мікроскопія у темному полі зору). Фіксова­ний препарат готують так: 1 - роблять шок; 2 - фіксують; 3 - фарбують.

Приготування мазків.

Готують мазки з культури та патологічного матеріалу (кров, мокротиння, гній та ін.).

До приготування мазків предметні скельця знежирюють (натираються милом і ретельно протирають ватою або витримують у суміші Никифорова). Для приготування мазків часто використовують бактеріологічну петлю (трима­ють її, як авторучку. Петлю стерилізують у полум'ї спиртівки до і після викори­стання). Спочатку стерилізують робочу частину, тримаючи її вертикально, по­тім останню частину -горизонтальну, горизонтально проводять через полум'я.

Методика готування мазків

Мазки з культури мікроорганізмів роблять з агарової і бульйонної куль­тур.

З агарової культури: спочатку знежирюють предметне скло, позначають місце мазка № (спеціальним олівцем - маркером); далі скло фламбують. Стери­лізують і бактеріологічною петлею і (холодною) наносять краплю ізотонічного розчину хлориду натрію; знов стерилізують бактеріологічну петлю, відкрива­ють чашку Петрі, охолоджують петлю на внутрішній стінці чашки, потім бе­руть 1/3 частини ізольованої колонії і зразу закривають чашку. Забраний мате­ріал вносять у краплю ізотонічного розчину хлориду натрію і розтирають роз­міром монети однієї копійки; висушують на повітрі.

З бульйонної культури: зафламбовують і охолоджують бактеріологічну петлю; цією петлею наносять матеріал на знежирене предметне скло; розтира­ють бактеріологічною петлею краплю матеріалу (бульйонної культури) на цьо­му склі; висушують на повітрі.

Виготовлення мазків з нашивного матеріалу

З крові: знежирюють і зафламбовують два предметні скла; потім пасте­рівською піпеткою наносять краплю крові на одне скло ближче до правого кін­ця; друге скло кладуть на перше вузькою стороною у крарлю крові; після розті­кання крові проводять по першому склі справа наліво; висушують на відкрито­му повітрі. (Мазок має бути рожевим, рівномірно зафарбованим).

Товста крапля крові: знежирють і зафламбовують два предметних скла; на серцевину скла пастерівською піпеткою наносять краплю обстежуваного ма­теріалу; накривають другим склом, трохи притискають і розводять два скла в протилежні боки.

З мазків-відбитків із секційного матеріалу: поверхню органу припалю­ють гарячим скальпелем, вирізають скальпелем шматочок тканини; відбитки наносять на скло поверхнею зрізу у 2 - 3 місцях.

Фіксація мазків

Фіксацію здійснюють фізичним або хімічним способом. Фізичним спосо­бом фіксують мазки з мікробної культури. Для цього скельце з мазком на пове­рхні треба провести три рази над полум'ям спиртівки (приблизно 6 сек.). Хіміч­ним - фіксують мазки крові, тканин, мазки-відбитки та мазки з культури мікро­організмів, які змінюють морфологічні ознаки (капсульні мікроби, спірохети) під час нагрівання. Для цього мазок обробляють однією з фіксувальних рідин: метиловим (5 хв.) або етиловим спиртом (10 хв.), сумішшю Никифорова ( 15 — 20 хв.).

Забарвлення препаратів

Для забарвлення мазків використовують прості та складні (диференційні) методи забарвлення.

Завдяки складним методам можна розрізнити мікроорганізми або виявити їх структурні особливості.

До складних методів відносять такі:

1)   за Грамом - виявляють грампозитивні або грам негативні мікроорганіз­ми;

2)   за Ожешко - виявлення спор;

3)   за Буррі — Гінсом — виявлення капсул;

4)   за Цілем - Нільсоном - виявлення мікобактерій туберкульозу;

5)   за Романовським - Гімзою - виявлення спірохет, ріккетсій та ін.

Простий метод забарвлення: на препарат наносять фуксин Пфейфера (на

2 хв.) або метиленовий синій (на 3-5 хв.); далі промивають водою і висушують фільтрувальним папером.

Складний метод: на мазок наносять барвник генціановий фіолетовий або папір, зафарбований за Синьовим і змочують водою; потім пінцетом знімають папір, наносять розчин Люголя (на 1 хв. до почорніння); далі наносять 96% - ний етиловий спирт (на 20-30 сек.), промивають водою; далі наносять фуксин Пфейфера (на 2 хв.), добре промивають водою і висушують фільтрувальним папером.

 

1. Матеріал для мікроскопічного дослідження

Виявлення патогенних мікроорганізмів в патологічному ма­теріалі за допомогою мікроскопа називається мікроскопічним методом лабораторної діагностики. Для мікроскопії викорис­товують мокротиння, гній, кров, осад спинномозкової рідини і сечі, мазки зі слизових оболонок, зскрібок з уражених ділянок шкіри, уражене волосся, нігті, а також відбитки уражених ор­ганів.

2. Поняття про тинкторіальні властивості мікроорганізмів

Мікроорганізми мають настільки малі розміри, що ви­вчати їх у незабарвленому вигляді під світловим мікроско­пом неможливо, до того ж вони прозорі. Тому частіше їх вивчають у забарвленому стані. Вивчення мікроорганізмів у пофарбованому препараті дає змогу не тільки вивчити їх форму, розміщення, а й виявити деталі структури клітини (спору, капсулу), а також хімічний склад, через те, що різні хімічні речовини проявляють різну спорідненість до барвни­ків і після фарбування мають різний колір або різну інтен­сивність забарвлення.

Здатність мікроорганізмів сприймати барвники називають тинкторіальною (від лат. tinctura — настоянка) властивістю.

3. Виготовлення мазків-препаратів із патологічного матеріалу

Для виявлення мікроорганізмів у патологічному матеріалі готують мазки на предметному склі. Предметні стекла готують заздалегідь. Їх миють, знежирюють і зберігають в етиловому спирті або суміші Нікіфорова (суміш етилового спирту та діети­лового ефіру 1:1) у широкогорлій банці з притертою пробкою. Перед роботою їх витирають насухо. Тримати скло слід І і II пальцями лівої руки за ребра.

Виготовте мазок із в'язкого матеріалу (мо­кротиння або гною).

Увага! Під час роботи з патологічним матеріалом дотри­муйтесь техніки безпеки.

Алгоритм "Виготовлення мазка із в'язкого матеріалу":

—     протріть насухо 2 знежирених предметних стекла;

—     поставте свій номер у верхньому лівому куті кожного скла;

—     нанесіть пастерівською піпеткою патологічний матеріал на середину скла;

—     накрийте його другим склом так, щоб 1/3 частина кож­ного скла була вільною, злегка притисніть;

—     розведіть стекла в різні сторони, взявши їх за вільні кінці І і II пальцями обох рук;

—     залиште мазки на столі для висихання.

Виготовте мазок із крові.

Алгоритм "Виготовлення мазка із крові":

—     підготуйте 2 предметних стекла (одне з них повинно бути вужчим і мати шліфований вузький кінець);

—     поставте свій номер на ширшому склі;

—     нанесіть краплю крові пастерівською піпеткою на шир­ше скло ближче до правого кінця; поставте друге скло

 

шліфованим кінцем у краплю крові, нахиліть його впра­во під кутом 45°;

проведіть ним по першому склу справа наліво на 3/4 скла (мал. 6);

опустіть вузьке скло в дезінфекційний розчин; залиште мазок на столі для висихання.

Увага! Правильно виготовлений мазок повинен мати світло-рожеве забарвлення і бути рівномірним за товщиною.

Виготовте препарат "товста крапля".

Алгоритм "Виготовлення препарату "товста крапля":

—     підготуйте 2 предметних стекла;

—     поставте свій номер на одному з них;

—   нанесіть пастерівською піпеткою краплю крові на сере­дину підписаного скла;

—   розмажте цю краплю кутом другого скла до величини мо­нети вартістю 1 копійка;

—     опустіть друге скло в дезінфекційний розчин;

—     залиште препарат на столі для висихання.

Ознайомтеся з методикою виготовлення маз­ків із слизу, взятого із ротоглотки (зіва), мазків-від битків з органів і тканин, сечі, спинномозкової рідини.

1.       Виготовлення мазка із слизу, взятого з ротоглотки.

Мазок із ротоглотки беруть стерильним тампоном з мигда­ликів, роблять мазок на предметному склі, висушують на пові­трі, фіксують хімічним способом.

2.          Виготовлення мазків-відбитків з органів і тканин секцій­ного матеріалу.

Поверхню органа припалюють нагрітими бланшами пінцета або нагрітим скальпелем. Зрізають поверхневий шар. З глиби­ни вирізають невеликий шматочок тканини, беруть її пінцетом і прикладають поверхнею зрізу до предметного скла декілька разів. Отримують послідовний ряд мазків-відбитків. Мазки фіксують хімічним способом.

3. Виготовлення мазків із сечі, ліквору (від лат. liguor — спинномозкова рідина).

Маленьку краплю рідини (сечі чи ліквору) бактеріологіч­ною петлею наносять на предметне скло і розмазують до розмі­ру монети вартістю 1 копійка. Висушують на повітрі, фіксують хімічним методом.

Увага! Мазки, виготовлені з в'язкого матеріалу і крові, після перевірки викладачем опустіть у дезінфекційний роз­чин.

4. Виготовлення мазків із культури мікроорганізмів

Мазки з культури мікроорганізмів виготовляють для ви­вчення їх морфології та тинкторіальних властивостей.

Увага! Під час роботи з живими культурами ретельно до­тримуйтесь правил техніки безпеки.

Виготовте мазок із бульйонної культури.

Алгоритм "Виготовлення мазка із бульйонної культури

—     підготуйте предметне скло, нанесіть контури майбутньо­го мазка;

—     переверніть скло (нанесений контур знизу);

—     у лівому верхньому куті скла поставте свій номер;

—     зафламбуйте скло у полум'ї спиртівки (скло тримати пін­цетом);

—    покладіть скло у кришку чашки Петрі;

—     зафламбуйте бактеріологічну петлю, візьміть бульйонну культуру;

—     нанесіть краплю культури на предметне скло, розітріть;

—     зафламбуйте бактеріологічну петлю;

—     залишіть мазок для висихання.

Увага! Висушувати мазки слід на повітрі. Під впливом високої температури структура мікробної клітини порушу­ється.

Виготовте мазок з агарової культури.

Алгоритм "Виготовлення мазка з агарової культури":

—     підготуйте предметне скло, нанесіть контури майбутньо­го мазка;

—     переверніть скло (нанесений контур знизу);

—     у лівому верхньому куті скла поставте свій номер;

—     зафламбуйте скло у полум'ї спиртівки (скло тримати пін­цетом);

—     зафламбуйте бактеріологічну петлю;

—     нанесіть краплю стерильного ізотонічного розчину на­трію хлориду на предметне скло;

—      зафламбуйте бактеріологічну петлю;

—     відкрийте лівою рукою чашку Нетрі з ростом культури мікроорганізмів;

—     притуліть бактеріологічну петлю до стінки чашки Петрі (охолодження петлі);

—     візьміть петлею матеріал з однієї колонії;

Увага! Слід брати колонію мікроорганізмів, а не агар!

закрийте чашку Петрі;

нанесіть матеріал на суху поверхню скла поряд із кра­плею ізотонічного розчину натрію хлориду, розітріть; рівномірно розмішайте матеріал із краплею ізотонічного розчину натрію хлориду; зафламбуйте бактеріологічну петлю; залишіть мазок для висихання.

Увага! Мазок має бути тонким, прозорим, рівномірним, невеликим.

Фіксування мазків. Мазки фіксують для: закріплення мате­ріалу на склі, знезараження, кращого фарбування (вбиті мікро­би краще поглинають барвник).

Для фіксації мазків використовують два способи: фізичний і хімічний.

Фізичний спосіб. Фіксацію проводять у полум'ї спиртівки протягом 6 с. Для цього скло беруть пінцетом або І і II пальця­ми правої руки і проводять тричі повільно через верхню части­ну полум'я мазком догори. Правильність фіксації перевіряють,

торкаючись нижньою поверхнею скла тильної сторони лівої руки. Мазок повинен бути гарячим, але не обпікати руку.

Цим методом фіксують мазки, виготовлені з культури мі­кроорганізмів, за умови, що під час нагрівання не змінюється структура мікробної клітини.

Хімічний спосіб. Для фіксації використовують хімічні речо­вини: безводний метиловий спирт — фіксують протягом 5 хв, спирт етиловий 96 % — 10—15 хв, суміш Нікіфорова — 10— 15 хв, ацетон — 5 хв, суміш парів хлоридної кислоти і формалі­ну — декілька секунд.

Хімічним способом фіксують мазки, виготовлені із патоло­гічного матеріалу, а також з культури в тому разі, коли під час нагрівання може порушитися структура бактеріальної клітини (капсульні форми бактерій, спірохети).

Зафіксований мазок називається препаратом.

Зафіксуйте мазки, виготовлені з агарової і бульйонної культури, фізичним способом.

Алгоритм "Фіксація мазка фізичним способом":

—     візьміть пінцетом предметне скло з висушеним мазком;

—     проведіть тричі через верхню частину полум'я спиртів­ки;

—     доторкніться нижньою поверхнею скла до тильної сторо­ни лівої руки (перевірка правильності фіксації).

Увага ! Забороняється залишати на відкритих місцях або в неопечатаних сховищах незафіксовані мазки після закін­чення роботи!

5. Фарбування препаратів простим методом і за Грамом

Під час простого методу фарбування використовують один барвник — частіше це фуксин Пфейффера або метиленовий си­ній. Цей метод ще називається орієнтовним, оскільки його ви­користовують тільки для виявлення мікробів у патологічному матеріалі, визначення їх кількості, форми, взаємного розташу­вання.

Пофарбуйте препарат, виготовлений з буль­йонної культури, фуксином Пфейффера, та препарат, виго­товлений із агарової культури, метиленовим синім.

Алгоритм "Фарбування препарату простим методом"і

—    помістіть препарат на підставку в посудину для фарбу­вання;

—    нанесіть барвник піпеткою так, щоб він закрив весь пре­парат;

—    проконтролюйте термін дії барвника (фуксин Пфейффе­ра __ 1_2 ХВ, метиленовий синій — 3—5 хв);

—     промийте препарат водою;

—     висушіть препарат фільтрувальним папером.

Метод фарбування мазків-препаратів за Грамом належить до складних методів, тому що на мазок наносять два барвни­ки, один з яких є основним, а інший — додатковим. Ці методи називають ще диференціальними, оскільки вони дають змогу розрізнити окремі групи бактерій, а також виявити хімічний склад і структуру бактеріальної клітини.

Під час фарбування за Грамом бактерії поділяють на 2 гру­пи: грампозитивні (забарвлюються в фіолетовий колір) та грамнегативні (забарвлюються в червоний колір). Різний колір за­барвлення пояснюється різною будовою їх клітинної стінки. Основну частину клітинної стінки грампозитивних бактерій складає пептидоглікан — понад 90 %. Він має форму сітки. У грампозитивних бактерій він утворює 5—6, інколи до 40 шарів. Коли бактерії фарбують генціановим фіолетовим, а потім розчи­ном Люголя, то утворюється нерозчинний у спирті і воді комп­лекс йоду з барвником. Цей комплекс не вимивається спиртом і водою через слабку проникність клітинної стінки (пептидоглі- кану). Грампозитивні бактерії залишаються забарвленими у фі­олетовий колір. Дофарбовування препарату фуксином Пфейф­фера не змінює фіолетового кольору клітин мікрооганізмів.

У грамнегативних бактерій пептидоглікан утворює пере­важно один шар, зрідка — два. Тому комплекс генціанового фіолетового з йодом легко вимивається спиртом і водою, вна­слідок чого бактерії знебарвлюються. Знебарвлені бактерії за­барвлюються фуксином Пфейффера у червоний колір.

Алгоритм "Фарбування за Грамом

—     покладіть на мазок папірець, пофарбований за Синьовим, змочіть його водою — 2—3 краплі, витримайте 2 хв;

—     зніміть папірець пінцетом, нанесіть розчин Люголя — 1 хв (до почорніння);

—     нанесіть 96 % етиловий спирт — 20—30 с;

—     промийте водою;

—     нанесіть фуксин Пфейффера на 1-2 хв.

—     промийте водою;

—     висушіть препарат фільтрувальним папером.

Підготуйте мікроскоп, розгляньте препа­рат, визначте форму, розміщення та колір бактеріальних клітин.

6. Ознайомлення з методикою фарбування препаратів для виявлення капсул, кислото-, спирто- та лугостійких бактерій, спор, включень.

Для виявлення капсул, кислото-, спирто- та лугостійких бактерій, спор і включень використовують складні методи фар­бування.

Для виявлення капсул препарат фарбують за Буррі—Гінсом. Для цього на предметному склі культуру змішують із краплею чорної туші, потім роблять мазок іншим предметним склом (як мазок із крові), висушують на повітрі, фіксують хімічним спо­собом і, після промивання водою, наносять фуксин Пфейффера. Потім знову промивають водою і висушують на повітрі. Капсу­ли містять понад 98 % води, тому погано утримують барвник. На темному фоні препарату капсули залишаються безбарвни­ми, клітини бактерій набувають червоного кольору.

Для виявлення кислотостійких мікобактерій туберкульозу, лепри, а також деяких актиноміцетів застосовують фарбування препарату за Цілем—Нільсеном. У цих мікроорганізмів у клі­тинній стінці міститься багато (понад 40 %) ліпідів, воску, окси­кислот, що зумовлює їх стійкість до кислот, лугів, спиртів. Вона також малопроникна для розведених барвників, тому для фарбу­вання використовують концентрований барвник (фуксин Ціля), іцо містить протраву (5 % фенолу). Фарбування проводять при нагріванні (в кип'ячому шарі). За таких умов всі елементи пре­парату (клітини макроорганізму, стороння мікрофлора і кисло­тостійкі мікобактерії) набувають червоного кольору. Після обро­блення препарату сульфатною кислотою і водою кислотостійкі мікобактерії залишаються червоного кольору, всі інші елементи препарату знебарвлюються. Другим барвником, розведеним ме­тиленовим синім, фарбують без підігрівання, тому він всереди­ну клітини кислотостійких мікобактерій не проникає і вони не змінюють червоного забарвлення. Всі інші знебарвлені елементи препарату набувають синього кольору. При мікроскопії на синьо­му фоні видно кислотостійкі мікобактерії червоного кольору.

Для виявлення спор препарат фарбують за Ожешко. Щоб барвник проник всередину спори, перед фарбуванням мазок обробляють кислотою для розпушування оболонки спори. Піс­ля промивання водою його фіксують і фарбують за Цілем— Нільсеном. Вегетативні клітини набувають синього кольору, спора — червоного.

Для виявлення включень препарат фарбують за Нейссером. Для цього на препарат наносять синьку Нейссера, потім розчин Люголя, після промивання водою на препарат наносять барв­ник везувін і знову промивають водою. Вегетативна клітина на­буває жовтого кольору, зерна волютину — темно-коричневого. Цей метод фарбування використовують для виявлення зерен волютину (у коринебактерій дифтерії).

Оформіть щоденник. Замалюйте в щоден­нику кольоровими олівцями вигляд мікроорганізмів під мі­кроскопом.

Тести

1. Мазок перед фіксацією висушують:

а)     на повітрі;

б)     над полум ям спиртівки;

в)     за допомогою фільтрувального паперу;

г)     всі відповіді правильні.

2.       Не можна фіксувати фізичним способом мазок, виготовле­ний із:

а)     бульйонної культури стафілокока;

б)     агарової культури стафілокока;

в)     крові.

3.       Під час фарбування за Грамом грампозитивні бактерії набу­вають кольору:

а)     червоного;

б)     синього;

в)     фіолетового;

г)     блакитного.

4.       Структура, від якої залежить фарбування мікроорганізмів за Грамом:

а)     ліпополісахарид;

б)     цитоплазматична мембрана;

в)     пептидоглікан;

г)     поверхнева мембрана.

5.       Для виявлення капсули у бактерій препарат фарбують за:

а)     Буррі—Гінсом;

б)     Грамом;

в)    Цілем—Нільсеном;

г)     Ожешко.

6.       Для виявлення мікобактерій туберкульозу препарат фарбу­ють за:

а)     Буррі—Гінсом;

б)     Грамом;

в)     Цілем—Нільсеном;

г)     Ожешко.

7.       Для виявлення спори препарат фарбують за:

а)     Буррі—Гінсом;

б)     Грамом;

в)     Цілем—Нільсеном;

г)     Ожешко.

Ситуаційні задачі

1. У пофарбованому препараті виявили кулясті бактерії фіолетового кольору та паличкоподібні - червоного кольору. За яким методом пофарбований препарат?

2.      У препараті, пофарбованому за Грамом, виявили бактерії кулястої форми, розміщені ланцюжком, фіолетового кольору, і паличкоподібні бактерії, розміщені безладно, червоного кольо­ру. Які бактерії за формою, розміщенням, фарбуванням вияви­ли в препараті?

3.        У пофарбованому препараті виявили бактерії червоного кольору з безбарвним ободком. За яким методом пофарбовано препарат?

4.      У пофарбованому за Нейссером препараті, виготовленому із слизу, взятого з ротоглотки, виявили паличкоподібні бакте­рії з потовщенням на кінці. Палички пофарбовані в жовтий ко­лір, потовщений кінець — у темно-коричневий. Яка причина нерівномірного фарбування бактеріальних клітин?

5.          Під час культивування грампозитивних стрептобацил сибірки за наявності пеніциліну паличкоподібна форма клітин змінюється на кулясту внаслідок того, що не синтезується клі­тинна стінка (феномен "перлинного намиста"). Як називається ця форма бактерій? Який колір мають ці клітини в препараті після фарбування за Грамом? Чому?

6.         У препараті з мокротиння, пофарбованому за Цілем— Нільсеном, виявлено коки, розташовані у вигляді грона вино­граду, синього кольору, поодинокі короткі товсті палички си­нього кольору, тонкі довгі палички червоного кольору. До яких груп належать виявлені бактерії за формою клітини, розміщен­ням, фарбуванням?

7.       Відомо, що мікобактерії туберкульозу після фарбування за Цілем—Нільсеном мають червоний колір. Якого кольору в препараті, пофарбованому за Цілем—Нільсеном, будуть міко­бактерії туберкульозу в L-формі? Чому?

 

Література

                Основна

                Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 21-57 с.

                Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. – К.: Медицина, 2008. – 26-39 с.

                Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.

                Додаткова

                Воробьев А.А. и др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. – М.: Медицинское информационное агенство, 2008.

                Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. – М.: Медицинское информационное агенство, 2003.

                Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. – К.: Вища школа, 1992.

                Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 1. – Л.: Євро світ, 1998.

                Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 2. – Л.: Ахілл, 2001

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія, ч. 3. – Л.: Сплайн, 2008.