Викладач Стоянова Л.П. Предмет Медсестринство в хірургії. Група 3 – А с/с. Дата 27.04.2022 р. Практичне заняття Тема: Участь медсестри в обстеженні хворих і підготовці їх до спеціальних досліджень

 

Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Медсестринство в  хірургії
Група	3 – А с/с
Дата	27.04.2022 р.
Практичне заняття Тема:	Участь медсестри в обстеженні хворих і підготовці їх до спеціальних досліджень

 

СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Лабораторні дослідження

Для уточнення діагнозу, з’ясування стану органів і систем організму використовують клінічні та біохімічні дослідження крові: визначення вмісту формених елементів крові, гемоглобіну, швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), співвідношення формених елементів і плазми (гематокритне число), стану згортальної і протизгортальної систем крові, рівня білка і білкових фракцій, глюкози, ферментів, білірубіну, сечовини, креатиніну; дослідження об’єму циркулюючої крові (ОЦК) і його компонентів (глобулярный обсяг, об’єм циркулюючої плазми).

При дослідженні сечі визначають відносну щільність, колір, реакцію, наявність білка, цукру, циліндрів, клітинних елементів.

Імунологічні дослідження — вивчення клітинних факторів імунітету: кількості лімфоцитів, вмісту Т – і В-лімфоцитів, рівня імуноглобулінів (А, М, G), лізоциму, комплементу та інших факторів.

Мікробіологічні дослідження — виділення мікроорганізмів з ексудату, гною, крові, сечі, мокротиння; визначення виду мікроорганізму, його патогенних властивостей та чутливості до антибактеріальних препаратів.

Цитологічні та гістологічні дослідження особливо важливі для уточнення діагнозу онкологічних захворювань. Матеріалом для дослідження служать пунктати, шматочки тканин, взятих під час операції, ендоскопічному дослідженні; мазки з поверхні пухлини, осад рідини, отриманої з плевральної, черевної порожнин.

Функціональні дослідження

Функціональні дослідження використовують для оцінки фізіологічного стану органів. З цією метою проводять електрокардіографію, осциллографию, спірометрію, электроэнцефалографию та ін.

Рентгенологічні методи

Рентгенологічні методи займають важливе місце в обстеженні хворого з хірургічними захворюваннями. Виробляють рентгеноскопію, рентгенографію, томографію, ангіографію, лимфографию, фистулографию.

Ендоскопічні методи

Використання гнучких фіброендоскопія дає велику інформацію для встановлення діагнозу як за рахунок можливого огляду внутрішньої поверхні органів [шлунка (гастроскопія), кишечника (колоноскопія), плевральній (торакоскопия) і черевної (лапароскопія) порожнин, бронхів (бронхоскопія), середостіння (медиастиноскопия), сечового міхура (цистоскопія) та ін.], так і внаслідок отримання матеріалу для цитологічного або гістологічного дослідження шляхом аспіраційної біопсії — взяття мазків чи шматочки тканин зі слизової оболонки, виразки або пухлини.

Ультразвукові методи дослідження

Ультразвукові (УЗ) методи дослідження — УЗД, доплерографія дозволяють виявити камені в жовчному міхурі і нирках, пухлини, кісти, абсцеси внутрішніх органів і мозку, внутрішньочерепні гематоми, визначити стан вивідних проток, внутрішніх органів, наявність запальних інфільтратів і т. д.

Радіоізотопні методи дослідження

Радіоізотопні методи дослідження засновані на принципі виборчого поглинання і розподілу в органі тих чи інших речовин з радіоактивною міткою. Застосовують такі радіоактивні ізотопи, як 131I, 87Sr, 32Р, 99mTc та ін. Використовуються ізотопи відрізняються коротким періодом напіврозпаду і не роблять шкідливого впливу на організм. Розподіл в органі радіоактивного фармпрепарату фіксують за допомогою спеціального індикатора — апарат дає зображення накопичення препарату.

Комп’ютерна томографія (КТ)

Метод заснований на виявленні та комп’ютерному побудові зображення ступеня поглинання рентгенівських променів в органах при наявності в них анатомічних змін (пухлин, кіст, вогнищ деструкції, абсцесів, каменів, запальних інфільтратів). Метод дозволяє чітко визначити локалізацію патологічного процесу у всіх внутрішніх органах, головному мозку, кістках, встановити активність процесу і вибрати найбільш раціональний хірургічний доступ у разі необхідності оперативного лікування.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ)

В основі МРТ — виявлення магнітного резонансного випромінювання, що виникло в органі під дією спрямованого потужного електромагнітного випромінювання. Інформація фіксується і обробляється на комп’ютері. Метод дозволяє визначити форму, розміри, топографію органів, наявність утворень (пухлин, кіст, гнійників) із зображенням поперечного або сагітального зрізу тіла.

Діагностичний алгоритм та оцінка тяжкості стану хворого

Узагальнена інформація, отримана при общеклиническом обстеженні хворого з використанням спеціальних лабораторних, функціональних, інструментальних досліджень, дозволяє поставити клінічний діагноз і визначити план лікування.

На підставі клінічного обстеження хворого формулюють попередній діагноз, який включає основне захворювання, його ускладнення та супутні хвороби. Поставлений діагноз дозволяє визначити план подальшого обстеження хворого, необхідність проведення спеціальних методів дослідження: лабораторних, функціональних, рентгенологічних, УЗД, радіоізотопних, ендоскопічних, гістологічних (біопсія) і ін. Рекомендації з проведення спеціальних методів дослідження повинні будуватися за принципом: від простого — до складного, від неінвазивного — до инвазивному методом. Алгоритм обстеження може бути припинено на будь-якому етапі, як тільки буде уточнений діагноз захворювання.

Отримані результати клінічного та спеціального обстеження хворого дозволяють поставити остаточний (клінічний) діагноз. Цей діагноз передбачає встановлення основного захворювання та його ускладнень, вказівка на наявність супутніх хвороб.

Застосовуються спеціальні методи дослідження можуть нести ризик розвитку тих чи інших ускладнень. Так, при таких інвазивних методах (коли порушується цілісність шкірних покривів), як діагностична пункція, лапароскопія, торакоскопия, біопсія та інших, можливі кровотеча, ушкодження внутрішніх органів, інфекційні ускладнення та ін. Призначаючи хворому ті чи інші спеціальні методи обстеження, слід керуватися принципами:

·                     інструментальне дослідження не повинне бути небезпечнішим хвороби;

·                     слід враховувати протипоказання до тих чи інших інструментальних методів дослідження;

·                     перевагу слід віддавати більш безпечним методам (без шкоди для діагностики).

Обстеження, встановлення діагнозу захворювання передбачають визначення тяжкості стану хворого. В цьому відношенні бальна оцінка є найбільш об’єктивною. Так, шкала Глазго (табл. 5) дозволяє оцінити функціональний стан ЦНС при різних варіантах порушення свідомості при травмі голови, порушення мозкового кровообігу, отруєннях, ендогенної інтоксикації. Пацієнти з показником вище 9 балів мають більше шансів на одужання. Показники шкали Глазго введені як елемент оцінки загального стану хворого і прогноз захворювання у систему SAPS (simplified acute physiology score). Ця система базується на бальній оцінці відхилень кожного з параметрів від нормальних величин — у бік як збільшення, так і зменшення. Враховують 14 показників, у тому числі бали шкали Глазго (табл. 6). У практиці використовують і інші варіанти бальної оцінки (Apache II, III).

 

Задачі.

1. У хворого, 32 років, ранком раптово на фоні повного здоров’я виник сильний біль в лівій половині грудної клітки, задишка. Об’єктивно: ЧДД 30 за хв., ціаноз, участь допоміжних м’язів в акті дихання, асиметрія грудної клітки. Над лівою легенею спостерігається тимпаніт, відсутність дихальних шумів, ослаблення голосового тремтіння. Який найбільш імовірний діагноз?

 

2. Хворий П., 48 років, звернувся до чергового хірурга зі скаргами на біль у правій половині грудної клітки, задуху, кашель, головокружіння. Із анамнезу: годину тому він упав з мотоцикла та ударився правою частиною грудної клітки до краю тротуару. Об'єктивно: шкіра та видимі слизові бліді, свідомість пригнічена, АКТ-90/60 мм рт.ст., пульс - 100 уд/хв., у грудній клітці праворуч дихання ослаблене, перкуторно - тупість в нижніх відділах. Який патологічний процес можна запідозрити?

 

3. У хворого, 35 років, діагностована шлунково-кишкова кровотеча, що підтвердилось зниженням рівня НЬ до 90 г/л та кількості еритроцитів до 2,7×10¹². Загальний стан хворого задовільний. Який додатковий метод обстеження найбільш інформативний для підтвердження діагнозу?

 

4. Хворий, 32 років, на роботі отримав забій передньої черевної стінки, впавши з підвищення. Через 4 дні, піднявши вантаж, відчув різкий біль в лівому підребер'ї, запаморочення і через 2 години був госпіталізований. Об'єктивно: шкірні покрови бліді; пульс 110/хв.; AT – 90/50 мм рт.ст.; язик сухуватий, чистий; живіт піддутий, при пальпації м'який, резистентний в лівому підребер'ї з поширенням на ділянки епігастрію та лівого бокового фланку; перкуторно над кишечником тимпаніт, в проекції обох фланків - тупий звукаускультативно - послаблення перистальтики; ознаки подразнення очеревини - слабо позитивні. Яке ушкодження найбільш вірогідне в даному випадку?

 

5. У хворого з виразковою хворобою в анамнезі виник раптово кинжальний біль в епігастрії, дошкоподібне напруження м'язів передньої черевної стінки, симптом Щьоткіна-Блюмберга. Який діагностичний метод найбільш інформативний для уточнення діагнозу і вирішення тактики лікування?