Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Медсестринство в хірургії
Група	3 – А с/с
Дата	Згідно розкладу  04.02.2022
Тема Практика	Тема: Догляд за хворими при гемотрансфузіях.Допомога при ускладненнях

 

 

 

КОМПОНЕНТИ І ПРЕПАРАТИ КРОВІ

Цілісна кров.

1.        Свіжоцитратна донорська кров використовується в найближчі 1—2 год після
взяття у донора. За ефективністю переливання такої крові аналогічне пря-
мому переливанню крові; застосовується при порушеннях системи згортання
крові реципієнта.

2.        Консервована донорська кров заготовлюється на одному з консервуючих роз-
чинів, термін придатності такої крові 21—35 днів залежно від консерванту.
Протягом усього терміну зберігання підтримується здатність еритроцитів
транспортувати кисень.

3.        Аутологічна кров застосовується у вигляді аутогемотрансфузії (заздалегідь за-
готовлена власна кров реципієнта) і реінфузії (повернення хворому власної
крові, яка вилилася в серозні порожнини або операційну рану).

Компоненти крові.

1.        Еритроцитна маса— термін зберігання 21 день; застосовується при анемії
внаслідок крововтрати, кровотечах з метою поліпшення киснево-транспортної
функції еритроцитів.

2.        Лейкоцитна маса — трансфузійне середовище з високим вмістом лейкоцитів і
домішкою еритроцитів, торомбоцитів і плазми. Основна функція — фагоцитоз
мікробів і корекція імунодепресії різного генезу. Лейкоцитну масу застосову-
ють або свіжозаготовлену, або з терміном зберігання не більше 1 доби. Пока-
занням є лейкопенія менше 1,5 • 10⁹/л, імунодефіциті стани при гнійно-сеп-
тичних ускладненнях.

3.        Тромбоцитна маса — це плазма, збагачена тромбоцитами. Показаннями вва-
жають тромбоцитопенічний синдром, ДВЗ-синдром, застосування з гемоста-
тичною метою при кровотечах.

4.        Плазма — рідка частина крові, до складу якої входять білки, ліпопротеїди,
ферменти, гормони, вітаміни та інші біологічно активні речовини. Показан-
нями є ДВЗ-синдром, масивна крововтрата, опікова хвороба, гнійно-септичні
стани, коагулопатії.

Препарати крові.

І.     Препарати комплексної дії.

Альбумін— білок плазми, що синтезується в печінці. Виконує транспортну
і дезінтоксикаційну функцію, підтримує колоїдно-осмотичний тиск плазми.
Розчини альбуміну готують з донорської плазми і плацентарної сироватки.
Випускається у вигляді 5 %, 10 %, 20 % розчину. Термін зберігання 5 років.
Застосовують для поповнення ОЦК при кровотечі, плазмаферезі, при захворю-
ваннях, які супроводжуються гіпоальбумінемією, при опіковій хворобі, гнійно-
септичних процесах, при інфекційних захворюваннях і отруєннях.

Протеїн — 4,3—4,8 % ізотонічний розчин білків людської плазми. Складаєть-
ся з альбуміну (80 %) і глобулінів (20 %), а також еритропоетичних активних
речовин. Показання ті самі, що і для альбуміну; крім того, протеїн мас анти-
анемічну дію.

Е Коректори системи гемостазу.

Кріопреципітат містить антигемофільний глобулін (VIII фактор), фібриноген,
фібриностабілізувальний фактор (XIII фактор). Показаний для запобігання і
лікування кровотеч при гемофілії А, хворобі Віллебранда.

Протромбіновий комплекс е білковою фракцією крові з високим вмістом II, VII,
IХ і X факторів згортання крові. Уводиться з гемостатичною метою хворим з
гіпопротромбінемією, гемофілією.

Фібриноген містить однойменний білок, який отримують з плазми крові. По-
казаний у випадках вираженої гіпо- й афібриногенемії, при підвищеній фібри-
нолітичній активності.

Тромбін містить однойменну речовину, невелику кількість тромбопластину і
хлориду кальцію. Показаний для місцевого застосування при спиненні капі-
лярних кровотеч з різних органів, при поверхневих ушкодженнях, оператив-
них втручаннях на паренхіматозних органах.

Гемостатична губка виготовляється з плазми крові людини, є сухою пористою
масою, що добре поглинає вологу. Застосовується при кровотечах з паренхіма-
тозних органів, ушкоджених тканин, кісток черепа при трепанації.
Фібринолізин — препарат фібринолітичної дії. Механізм дії полягає в розчи-
ненні згустку крові завдяки протеїнолітичному розщепленню фібрину.

Ш. Препарати імунологічної дії.

З фракції глобулінів отримують імунологічно активні препарати: глобуліни
(їмуноглобуліни), антитіла. Імунізація дає змогу отримати високоефективні гло-
буліни спрямованої дії: антистафілококовий, антирезуений, протиправцевий,
протигрипозний тощо.

КРОВОЗАМІННИКИ

Кровозамінниками називають лікувальні розчини, призначені для заміщення
втрачених або нормалізації порушених функцій крові.

За функціональними властивостями і спрямованістю їх поділяють на декілька
груп:

1  Кровозамінники гемодинамічної дії.

Препарати гемодинамичної дії (протишокові кровозамінники) призначені
для нормалізації показників центральної і периферійної гемодинаміки, яка по-
рушується при крововтраті, механічній травмі, опіковому шоку, захворюваннях
внутрішніх органів.

Розчини цієї групи характеризуються високою молекулярною масою і вира-
женими колоїдно-осмотичними властивостями, завдяки чому тривалий час цир-
кулюють у судинному руслі, підвищуючи кількість міжклітинної рідини і значно
збільшуючи ОЦК.

До протишокових кровозамінників відносять 3 групи препаратів:

1.        Похідні декстрану:

середньомолекулярні (поліглюкін, поліфер, рондекс, макродекс, інтрадекс,
декстран, плазмодекс, хемодекс, онковертін);

низькомолекулярні (реополіглюкін, реоглюман, реомакродекс, ломодекс).

1.        Препарати желатину — желатиноль, модежель, геможель, гелофузин, плаз-
можель. Желатиноль —- це 8 % розчин частково розщепленого харчового же-
латину в ізотонічному розчині хлориду натрію. Є білком, який містить бага-
то амінокислот. Лікувальна дія пов’язана з високим колоїдно-осмотичним
тиском, який забезпечуе швидке надходження тканинної рідини в судинне
русло.

2.        Препарати на основі оксиетилкрохмалю — оксиамал і волекам. Структурно
ці розчини близькі до глікогену тваринних тканин і здатні розщеплюватися в
кровоносному руслі.

II.        Дезінтоксикаційні розчини.

Забезпечують детоксикацію організму шляхом скріплення, нейтралізації і ви-
ведення токсичних речовин.

1.        Препарати полівінілпіролідону:
гемодез;

неогемодез;

перістон-Н;

неокомпенсан;

плазмодан;

колідон.

2.        Розчин низькомолекулярного полівінілового спирту:
полідез.

III.      Кровозамінники для парентерального харчування.

Показані в разі повного або часткового виключення природного харчування
хворого внаслідок деяких захворювань і після оперативних втручань на органах
ПІКТ при гнійно-септичних захворюваннях, травматичних, променевих і терміч-
них ураженнях, тяжких ускладненнях післяопераційного періоду, при гіпопротеї-
немії будь-якого походження. Парентеральне харчування забезпечується білкови-
ми препаратами, жировими емульсіями і вуглеводами.

1.        Білкові препарати:

гідролізат білків: гідролізат казеїну, гідролізин, амінокровін, амінопептид,

фебриносол, амінозол, амінон;

суміші амінокислот: поліамін, інфузамін, вамін.

2.        Жирові емульсії. Покращують енергетику організму хворого, мають виражену
азотзберігальну дію, корегують ліпідний склад плазми і структуру мембран
клітин. Найпоширенішими є інтраліпід, ліпофундин, ліпомул тощо.

3.        Вуглеводи. Використовують для забезпечення енергетичних потреб, а також
як енергетичну добавку до гідролізату білків. Найпоширенішими є розчини
глюкози (5 %, 10 %, 20 % і 40 %), ксиліт, сорбіт.

IV.     Регулятори водно-сольового обміну і кислотно-основного стану.

1.        Кристалоїдні розчини:
фізіологічний (ізотонічний) розчин;
розчин Рінгера;

розчин Рінгера—Локка;
лактасоль.

Ці розчини застосовують для корекції водно-сольової рівноваги, вони містять
найбільш адекватний складу крові набір іонів.

2.        Осмотичні діуретики:
манітол;

сорбітол.

Механізм дії цих препаратів пов’язаний з підвищенням осмотичного рівня
плазми і припливом інтерстиційної рідини в кровоносне русло, що сприяє збіль-
шенню ОЦК і зростанню ниркового кровотоку.

V.       Переносники кисню.

Створено препарати на основі перфторвуглеводів (перфторан, перфукол) і роз-
чинного гемоглобіну (еригем, кон’югований гемоглобін), які переносять кисень.
До цього часу не вдається вирішити проблему стерилізації і здешевлення процесу
виготовлення цих кровозамінників. Через це у клінічній практиці переносники
кисню практично не застосовуються.

ГЕМОТРАНСФУЗІНИЙ ШОК

Розвивається при переливанні крові, несумісної за системою АВО. Причиною роз-
житку є порушення правил, передбачених інструкціями з техніки переливання
жрові, методики визначення груп крові АВО і проведення проб на сумісність.

Клінічна картина

І.        Гемотрансфузійний шок.

Настає безпосередньо під час трансфузії або після неї, триває від декількох
хвилин до декількох годин. Спочатку характеризується загальним занепокоєн-
ням, короткочасним збудженням, ознобом, болем у грудях, животі, попереку, ут-
рудненим диханням, задишкою, ціанозом.

Біль у поперековій ділянці — патогномонічна ознака цього ускладнення. На-
далі наростають циркуляторні порушення: тахікардія, зниження АТ, інколи пору-
шення ритму серцевої діяльності.

Часто це супроводжується нудотою, блюванням, підвищенням температури.
Спостерігаються мармуровість шкіри, судоми, мимовільне сечовипускання і дефе-
кація.

Залежно від рівня артеріального тиску розрізняють 3 ступені шоку:

I ступінь: систолічний АТ вище 90 мм рт. ст.

II ступінь: систолічний АТ нижче 71—90 мм рт. ст.

III  ступінь: систолічний АТ нижче 70 мм рт. ст.

II. Гостра ниркова недостатність.

Перебігає у вигляді трьох фаз, що змінюють одна одну:

анурія (олігурія);

поліурія;

відновлення функції нирок.

III. Реконвалесценція.

Характеризується відновленням функції всіх внутрішніх органів, системи го-
меостазу і водно-електролітного балансу.

Перша допомога
1 Переливання крові припиняють.

2 Голку з вени не видаляють, щоб не втрачати венозного доступу.

3 Підключають систему із сольовим розчином.

Лікування

1.           Інфузійна терапія:

для підтримки ОЦК, стабілізації гемодинаміки і мікроциркуляції перелива-
ють кровозамінні розчини — реополіглюкін;

для отримання лужної реакції сечі, що перешкоджає утворенню солянокислого
гематину, вводять розчин соди — 4 % розчин бікарбонату натрію або лактасолу;
для видалення вільного гемоглобіну переливають полійонні розчини.

2.        Медикаментозні засоби першої черги — класична протишокова тріада:
преднізолон 90—120 мг;

еуфілін 2,4 % розчин — 10,0 мл;
лазикс 100 мг.

Антигістамінні засоби — димедрол, тавегіл.

Наркотичні анальгетики — промедол.

3.           Екстракорпоральні методи: плазмаферез.

4.        Корекція функції органів і систем. За необхідності застосовують серцеві гліко-
зиди, кардіотонічні засоби.

5.        Корекція системи гемостазу:
гепарин 50—70 ОД/кг;
антиферментні препарати — контрикал.

Профілактика

Суворе дотримання правил виконання гемотрансфузії.

ЦИТРАТНИЙ ШОК

Розвивається при переливанні великих доз крові, заготовленої з використанням як
стабілізатора цитрату натрію, особливо при великій швидкості переливання. Цитрат
натрію зв’язує в кровоносному руслі вільний кальцій, зумовлюючи гіпокальціємію.
Клінічна картина

З’являються неприємні відчуття за грудниною, судомні сіпання м’язів гоміл-
ки, порушення ритму дихання. Можливі зниження АТ, серцева недостатність.
Лікування

1.        Припинити уведення цілісної консервованої крові.

2.        Увести в/в 10—20 мл глюконату кальцію або 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію.
Профілактика

1.        Повільне уведення крові.

2.        На кожні 0,5 л перелитої крові вводиться 10 мл 10 % розчину хлориду (глюко-
нату) кальцію.

ПІРОГЕННІ РЕАКЦІЇ

Розвиваються внаслідок утворення в трансфузійному середовищі пірогенних ре-
човин — продуктів розпаду білків донорської крові або продуктів життєдіяльності
мікроорганізмів, які потрапили в кров при її заготовленні, зберіганні або внаслі-
док порушення правил асептики при переливанні.

Клінічна картина

Підвищення температури, відчуття жару, ознобу. Можливі головний біль,
тахікардія та інші вторинні прояви.

Розрізняють реакції трьох ступенів.

Легкі — підвищення температури тіла в межах 1 °С, біль у м’язах, кінцівках,
головний біль, озноб, нездужання.

Середньої тяжкості— підвищення температури тіла на 1,5—2 °С, озноб, що
наростає, почастішання пульсу і дихання, шкірні висипання.

Тяжкі реакції — температура підвищується більше ніж на 2 °С, сильний оз-
ноб, ціаноз губ, блювання, сильний головний біль, болі у м’язах і кістках, задишка,
кропив’янка або набряк Квінке.

Лікування

У разі реакції легкого ступеня у спеціальних заходах немає потреби.

При середньому і тяжкому ступені необхідно:
припинити гемотрансфузію;
жарознижувальні засоби;
наркотичні анальгетики;
антигістамінні препарати.

Профілактика

Дотримання правил заготовлення, зберігання і переливання крові.

 

 

A.           ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров’я України

B.                                       29 травня 2013 року № 435

C.

Найменування міністерства, іншого органу виконавчої влади,  підприємства, установи, організації, до сфери управління якого належить заклад охорони здоров’я

МЕДИЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

Форма первинної облікової документації

№ 003-5/о

Найменування та місцезнаходження (повна поштова адреса) закладу охорони здоров’я, де заповнюється форма

D.           ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

Код за ЄДРПОУ

№

Протокол переливання крові та її компонентів

Проведене переливання (чого)

О первинне

Місце переливання

О повторне

номер

від

число

місяць

рік

Прізвище, ім’я, по батькові хворого:

Номер медичної карти стаціонарного хворого__________

І. ПЕРЕДТРАНСФУЗІЙНИЙ ЕПІКРИЗ

ГЕМОТРАНСФУЗІЙНИЙ АНАМНЕЗ

АКУШЕРСЬКИЙ АНАМНЕЗ (жінки)

ОБ’ЄКТИВНІ  ДАНІ

ПОКАЗАННЯ

МЕТА

МЕТОД

ПЕРЕЛИВАННЯ

рік

шкіра

тони серця

загальний стан

О шок О кровотеча О диспротеїнемія О ДВЗ* О інфекції О аплазія кісткового мозку О коагулопатія О цитопенічні хвороби О інше (вписати)

О замісна О гемодинамічна О гемостатична

О непрямий

О крові

кількість вагітностей

О звичайного кольору

О гучні

О задовільний О середньої тяжкості О тяжкий О агональний

О прямий

О плазми

з них:

О приглушені

О обмінний

О компонентів

абортів

О бліда

О глухі

О реінфузійний

крові, плазми

О гіперемована

О ритмічні

О аутогемо-трансфузійний

РЕАКЦІЇ:

пологів

О ціаноз

О екстрасистолія

О підвищення температури

ВИД

О остуда

рік

АТ

О крапельний

О кропивниця

народження дітей з жовтяницею

слизові

О крапельно- струминний

О анафілактичний шок

О блідо-рожеві

ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ:

О мертвонародження

О рожеві

О інші

мм рт. ст.

О струминний

О нормальний

частота пульсу

температура тіла

О токсикоз

О наявність викиднів

О еклампсія

ударів за 1 хв.

ºС

*ДВЗ – дисиміноване внутрішньовенне згортання.

 

 

 

 

Після проведеної макроскопічної оцінки крові та її компонентів (відсутність гемолізу, бактеріального зараження згустків тощо) у донора (прізвище, ім’я, по батькові)_________________________

ампула номер

заготовлена (де)

число

місяць

рік

визнана

ПРИДАТНОЮ

НЕ ПРИДАТНОЮ

Після контрольної перевірки двома серіями стандартних сироваток

Перед переливанням виконані проби:

О 1

А ІІ

В ІІІ

АВ ІV

кров хворого

має групу

резус- прина-леж-ність

На суміс-ність

су-міс-на

несу-місна

кров донора

має групу

резус- прина-леж-ність

група крові

О

О

резус-приналежність

О

О

Під час переливання виконувалась проба на біологічну сумісність (струменем, тричі по 15 мл з інтервалом в 3-5 хвилин перелито 45 мл крові)

реакція була:

О неспокій

О важкість дихання

О прискорення пульсу

О біль в попереці

ВРАХУВАННЯ БІОЛОГІЧНОЇ ПРОБИ

О реакції не було

О зниження АТ

О почервоніле чи бліде обличчя

ІІ. ПЕРЕЛИВАННЯ

ПОЧАТОК

В яку судину (внутрішньовенно)

в кількості

МЕТА

МЕТОД

ШЛЯХ

ВИД

О замісна

О непрямий О прямий О обмінний

О внутрішньовенний

О крапельний

годин

хвилин

О гемодинамічна

О внутрішньоартеріальний

О струминний

ЗАКІНЧЕННЯ

мл

О гемостатична

О внутрішньоаортальний

О крапельно-струминний

О аутогемотрансфузійний   О реінфузійний

О внутрішньокістковий

ІІІ.ПІСЛЯТРАНСФУЗІЙНИЙ НАГЛЯД

ІV. УСКЛАДНЕННЯ

РЕАК-ЦІЇ:

під час перели-вання

після перели-вання

Показники

Час нагляду після переливання

1 – інфекційно-токсичний шок

4 – повітряна емболія

1 година

2 години

3 години

4 години

5 годин

6 годин

2 – синдром масивної     гемотрансфузії

5 – гостра серцево-судинна недостатність

Термометрія (ºС)

не було

О

О

Пульс (уд. за 1 хв.)

3 – тромбоемболія

6 – групова несумісність

кропив-ниця

О

О

АТ (мм рт. ст.)

Прізвище, ім’я, по батькові лікаря (повністю)__________ ________________________________________ (підпис)

остуда

О

О

Кількість сечі (мл)

Прізвище, ім’я, по батькові медсестри (повністю)________ __________________________________________ (підпис)

анафі-лактич-ний шок

О

О

Макроскопічна оцінка сечі

місце для наклеювання марки (етикетки)

Проба Бакстера

ВІДРИВНИЙ ТАЛОН

Прізвище, ім’я, по батькові хворого:

Медична карта стаціонарного хворого №

МАРКА (етикетка) №

Дата переливання

Код відділення

Код лікаря

Код ускладнення

число

місяць

рік

Після переливання передається для автоматизованого обліку

 

 

ТЕСТИ

1.При гемолітичному посттрансфузійному ускладненні мають місце наступні зміни у гемограмі:

1. 
   зміна осмотичної резистентності еритроцитів
2. 
   зміна діаметру еритроцитів
3. 
    анемія гіпохромного типу
4. 
   еритроцитоз, ретикулоцитоз
5. 
   все перераховане

2.При ІІІ ступеню гемотрансфузійного шоку спостерігається зниження систолічного артеріального тиску:

1. 
   До 110 мм рт.ст.
2. 
   До100 мм рт.ст.
3. 
   До 90 мм рт.ст.
4. 
   До 80 мм рт.ст.
5. 
    Нижче 70 мм рт.ст.

3.При незначній, але тривалій кровотечі хворий може жити при зниженні рівня гемоглобіну до:

1. 
   60 г/л;
2. 
   50 г/л;
3. 
   40 г/л;
4. 
   30 г/л;
5. 
   *20 г/л.

4.При перших ознаках цитратної інтоксикації необхідно:

1. 
   ввести 5% розчин альбуміну
2. 
   ввести кровозамінники, які містять кальцій
3. 
   зменшити швидкість трансфузії консервованої крові та плазми
4. 
   додатково почати вливати дезінтоксикаційні засоби
5. 
    припинити трансфузію консервованої крові (плазми), ввести внутрішньовенно10-20 мл 10% розчину глюконату кальцію або 10 мл 10% розчину хлорид кальцію

5.При появі ознак гемотрансфузійного шоку необхідно провести наступні заходи, крім

1. 
    Пришвидшити темп трансфузії і швидко завершити переливання;
2. 
   Приступити до вливання поліглюкіну;
3. 
   Дати хворому кисень;
4. 
   Провести паранефральну блокаду по А.В. Вишневському;
5. 
   Припинити переливання крові.

6.При якому рівні систолічного артеріального тиску клубочкова фільтрація припиняється:

1. 
   нижче 30
2. 
   нижче 40
3. 
   нижче 70
4. 
   нижче 50
5. 
   нижче 90

7.Провідним в патогенезі цитратної інтоксикації є:

1. 
   гіпокальциємія та гіпокаліємія
2. 
   гіперкальциємія та гіпокаліємія
3. 
   гіперкальциємія та гіперкаліємія
4. 
   гіпокальциємія та гіперкаліємія
5. 
   гіпокальциємія та гіпернатріємія

 

 

Задачі

           

 

           

 

           

           

 

            1. Хворому з геморагічним шоком 4-го ступеню перелито 200 мл одногрупної та однорезусної еритроцитарної маси. Стан хворого під час переливання не змінювався. Які дослідження та лабораторні методи обстеження необхідно  виконати обов’язково після переливання еритроцитарної маси?

 

           

 

            2. У хворого під час проведення біологічної проби (перший раз струминно перелито 15 мл еритроцитарної маси) з’явилась гіперемія обличчя, задишка, зросла частота пульсу, біль в попереку. Чи продовжувати біологічну пробу та які дії необхідно  виконати .

 

           

 

            3. У хворого з шлунково-кишковою кровотечею після переливання 200 мл О (І) Rh (+) еритроцитарної маси через 1 годину підвищилась температура тіла до 38,5 ^оС, з’явились болі в м’язах і суглобах, лихоманка. Пульс 82 уд/хв., артеріальний тиск – 120/80 мм. рт. ст. Катетером видалено до 150 мл солом’яно-жовтої сечі, при лабораторному дослідженні змін в ній не виявлено. Про яке ускладнення чи реакція розвинулась у хворого? Яке лікування слід призначити?

 

            4. Під час переливання еритроцитарної маси хворому з кровотечею затромбувалась голка. Медсестра відключила систему, а голку промила розчином гепарину. Чи вірно зробила медична сестра?

 

           

 

Основна:

О.М. Кіт "Медсестринство в хірургії" Тернопіль, 2002р. ст. .

Додаткова:

С.Д. Хіміч " Хірургія" Київ "Здоровя" 2004р. ;

Л.М. Ковальчук "Навчальний посібник з хірургії в модулях" Київ,"

Медицина"                 2009 р.

Л.В. Цитовская "Руководство по практическим занятиям по хирургии."

К., "Вища школа" 1988г.