Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	НС в хірургія
Група	4 – Б л/с
Дата	Згідно розкладу 20 .01.2021
Тема Практика2	НС при захворюваннях та пошкодженнях голови

СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

 

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА УШКОДЖЕННЯ
ГОЛОВИ

Мета:

ознайомитись з особливостями обстеження хво-
рого з травмами голови ;
оволодіти методами першої допомоги і лікуван-
ня закритих і відкритих травм голови.

ОСОБЛИВОСТІ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО
З ХІРУРГІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ГОЛОВИ

Збираючи анамнез при ушкодженнях голови, слід звертати увагу на обставини травмування, наявність
болю, втрати свідомості, ретроградну амнезію.

При запальних захворюваннях необхідно встановити початок захворювання, вивчити його перебіг,
характер температурної реакції. Ретельно досліджу-ється нервова система, перш за все форма і реакція
зіниць на світло, потім послідовно вивчаються череп-ні нерви, обсяг активних рухів кінцівок, наявність
сухожилкових рефлексів і чутливості.

Наявність патологічних рефлексів, мозкових симп-томів, зменшення обсягу рухів, тонусу м’язів кінцівок, сухожилкові і черевні рефлекси свідчать про захворю- вання нервової системи. Такі хворі підлягають ретель-ному обстеженню невропатолога.

Існують і додаткові методи дослідження.

1.     Нейрорентгенодіагностика:
звичайна рентгенографія; контрастні методи (ґрунтуються на введенні в судину або порожнину органа повітря або контрастної речовини);

комп’ютерна томографія (дає змогу отримати по-шарове зображення структур головного мозку).

2.         Ультразвукові методи.

3.         Електрофізіологічні методи.

4.         Спинномозкова пункція.

 

ВРОДЖЕНІ ДЕФЕКТИ ГОЛОВИ

1.         Мозкові грижі.

Це випинання (вихід) вмісту черепа через отвори в черепі там, де кістки не
зрослися, на серединній лінії склепіння черепа. Трапляються рідко: 1 випадок на

4—      6 тис. новонароджених. Грижі можуть складатися з мозкових оболон, з мозко-
вих оболон і головного мозку.

Величина грижі може бути різною. Грижа зазвичай покрита розтягнутою
шкірою, збільшується, коли дитина плаче.

Лікування

Хірургічне: операція проводиться після 1-го року життя; видаляється грижа,
виконується пластична операція дефекту черепа.

2.         Макростомія.

Це незрощення кута рота, внаслідок чого виникає розширення ротової порож-
нини, одно- або двостороннє. Спостерігається постійна слинотеча.

Лікування

Пластична операція на 2-му році життя.

3.         Заяча губа.

Це незрощення верхньої губи. У хлопчиків трапляється удвічі частіше.
Лікування

Пластична операція на 2—3-му місяці життя.

4.         Незрощення піднебіння:

 

м’якого;

м’якого + частки твердого піднебіння;
повне однобічне;

двостороннє незрощення — вовча паща.

Спостерігається з’єднання носової і ротової порожнин, порушуються смоктан-
ня, ковтання, мова. У новонароджених можлива аспіраційна пневмонія.
Лікування

Операція в 4—5 років.

1.        Колобома.

Це коса бічна щілина від внутрішнього кута ока до верхньої губи, може бути
дуже глибокою.

Лікування

Пластична операція на 2-му році життя.

ПУХЛИНИ М'ЯКИХ ТКАНИН ЧЕРЕПА

1.        Кефалогематома.

Це підкістковий обмежений крововилив після тяжких пологів, який спостері-
гається у новонароджених. Такі крововиливи розташовуються в ділянці лобової
або тім’яної кістки у вигляді невеликої еластичної пухлини з виразною флукту-
ацією. Протягом перших днів після пологів гематома дещо збільшується, а потім
поступово розсмоктується.

Лікування
Консервативне:
стисні пов’язки;

інколи пункція і відсмоктування вмісту.

2.        Атерома.

Пухлиноподібне утворення на м’яких тканинах волосистої частини голови.
Атероми часто бувають множинними.

Лікування

Оперативне, полягає у видаленні пухлини з капсулою.

3.        Нейрофіброма.

Невелика щільна пухлина з великою кількістю кровоносних і лімфатичних
судин.

Лікування

Оперативне.

4.        Ліпома.

Типова локалізація — бічна частина лоба. Частіше буває вродженою.

Лікування

Оперативне.

5.        Гемангіома.

Судинна пухлина, яка локалізується на обличчі. Розрізняють 3 форми геман-
гіом, тактика лікування залежить від її форми.

6.        Дермоїд.

Це вроджена пухлина кулеподібної форми. Стінка складається з усієї товщі
шкіри.

Лікування

Проводиться оперативне лікування.

Ушкодження голови і обличчя підрозділяють на відкриті і закриті, такі, що не суп-
роводжуються ушкодженням шкіри і слизових оболонок.

Численні захворювання саме цієї ділянки зумовлені аномаліями, запальними

і пухлиноподібними процесами.

Серед закритих ушкоджень голови і обличчя часто спостерігаються травми
м’яких тканин, рідше — кісток черепа і лицевого скелета, а також мозку.

Забій м’яких тканин голови і обличчя. Найчастіше такі травми зумовлені уда-
ром тупого предмета по голові або обличчю, падінням на голову або обличчя. При цьому
утворюються болісні припухлості тканин (за рахунок крововиливу в них і набряку).

Крововилив відбувається з ушкоджених судин підшкірної основи і шкіри,
рідше — із субапоневротичних і надкісткових судин. Субапоневротичні — розлиті,
такі, що інколи поширюються від потиличної до лобової кістки. Підшкірні гемато-
ми обмежені, але при цьому болісніші. При великих крововиливах може визнача-
тися симптом флуктуації.

Лікування

Гематоми черепа лікують консервативно. При великих субапоневротичних ге-
матомах проводять пункцію. У перші 2—3 год накладають холодні компреси, а в
подальші 24 год для прискорення розсмоктування набряку і гематоми — спиртові
примочки на ділянку забиття (кілька разів на добу по 10—15 хв) і тепло.

Кефалогематома (у новонароджених) — піднадкістковий обмежений кро-
вовилив після тяжких пологів. Кефалогематоми розташовуються в ділянці лобової
або тім’яної кістки у вигляді невеликого утворення з виразною флуктуацією. У пер-
ші дні після пологів гематома дещо збільшується, потім поступово розсмоктується.

Лікування

Консервативне: застосовують стисні пов’язки, інколи проводять пункцію і від-
смоктують вміст.

Головною пухлиною називається обмежений набряк м’яких тканин,
який розвивається при тривалих і тяжких пологах у момент відходження навколо-
плодових вод при стоянні голівки у вічку матки.

Головна пухлина щільна на дотик, локалізується найчастіше в тім’яній ділян-
ці. Набряк розсмоктується самостійно, без лікування, протягом 1—2 днів.

Рани м’яких тканин черепа і обличчя. Вирізняються значною кровотечею
у зв’язку з великим обсягом кровопостачання і зіянням судин на черепі. Залежно
від характеру травми, виду травмівного агента розрізняють різані, рубані, забиті,
вогнепальні рани тощо.

Випадкові рани зазвичай забруднені, містять сторонні тіла і волосся. Нерідко
вони клаптеподібні, інколи бувають скальпованими, коли зривається значна час-
тина волосистої частини голови і оголюється череп. При пораненнях м’яких тканин
завжди слід пам’ятати про можливість ушкодження кісток черепа і внутрішньо-
черепних ускладнень. Тяжкі поранення м’яких тканин можуть супроводжуватись
симптомами струсу або забою головного мозку.

Лікування

Первинна хірургічна обробка ран. Після вирізання країв рани накладають
шви. Для профілактики нагноєння рани місцево відразу ж уводять антибіотики.
Рани гояться добре.

Ушкодження обличчя можуть виникати в результаті ран, тупої травми, укусів
тварин і людини. Вони характеризуються значною кровотечею. Особливо сильні

кровотечі бувають при пораненні скроні і ділянки нижньої щелепи. Можливі уш-
кодження лицевого нерва, привушної залози, пазух носа.

Забої супроводжуються великими гематомами і набряком м’яких тканин, мо-
жуть ускладнюватись ушкодженням кісток.

Лікування

При пораненнях обличчя після спинення кровотечі необхідно старанно й обе-
режно накласти шви. Шкіру не видаляють у косметичних цілях. Шви знімають на
5—6-й день після операції. Рани обличчя зазвичай добре гояться.

Ушкодження черепа. Переломи кісток черепа становлять до 10 % загальної
кількості переломів, частіше спостерігаються у віці 20—40 років, у чоловіків — у

2  рази частіше. Виникають у результаті транспортної, промислової травми, обвалів,
падінь, ударів по голові тощо. Переломи кісток черепа бувають лінійними (тріщи-
ни), осколковими, втиснутими, дірчастими або вікончастими. Переломи можуть
бути відкритими і закритими, повними і неповними, супроводжуватись порушен-
ням цілості шкірних покривів черепа. При повних ушкоджується вся кістка, при
неповних — зовнішня або, що особливо небезпечно, внутрішня склиста пластинка
кістки, відламки якої можуть ушкодити мозкові оболони і мозкову речовину.

Клінічна картина і діагностика

Клінічно виділяють переломи склепіння і основи черепа. Переломи склепіння
черепа виникають в результаті ударів важким предметом або ударів об тверду по-
верхню, які супроводжуються стисненням, прогинанням, а потім і розривом кісток
черепа.

Переломи склепіння черепа можуть бути прямими, у місці безпосередньої дії, і
непрямими — виникають від вторинної дії травмівного предмета. Непрямі перело-
ми можуть поширюватись на значну відстань від місця первинного удару.

Відкриті переломи діагностують під час огляду рани. Огляд рани слід прово-
дити обережно, необхідність зондування вирішується у зв’язку з небезпекою інфі-
кування або ушкодження мозкових оболон і мозкової речовини.

При закритих переломах діагноз встановлюють на підставі локальної боліс-
ності, деформації черепа, втиснень, наявності виступів, інколи рухливість і крепі-
тація відламків.

Діагностика нерідко утруднена через наявність крововиливу, особливо склад-
ною є діагностика тріщини. Тому при всіх видах ушкодження черепа обов’язкова
рентгенографія. Переломи черепа супроводжуються симптомами струсу, забою, а
інколи — стиснення мозку.

Перелом основи черепа є тяжкою травмою, нерідко закінчується смертю через
ушкодження головного мозку і розвиток вторинних ускладнень (менінгіт, енце-
фаліт).

Симптомами перелому основи черепа є:

витікання спинномозкової рідини і крові з носа, носоглотки і вух;

синці в ділянці очних ямок, соскоподібного відростка, в інших ділянках за-
лежно від локалізації перелому. Синці розвиваються через 1—2 доби після

травми — симптом окулярів;

порушення функцій черепних нервів (лицевого) та ін.

При люмбальній пункції спинномозкова рідина часто забарвлена кров’ю.

При переломах основи черепа спостерігаються симптоми струсу і контузії моз-
ку, оболонні симптоми. Загальний стан хворих найчастіше буває тяжким, проте
трапляються випадки з легким перебігом, коли хворі самі звертаються в полікліні-
ку. Остаточний діагноз підтверджується рентгенографією.

 

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

ВИБЕРІТЬ ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ

1.         Укажіть симптоми забою м’яких тканин голови:

а)      блювання;

б)      втрата свідомості;

в)      амнезія;

г)      анізокорія;

д)      підшкірна гематома.

2.	Симптоматика струсу головного мозку зумовлена:
а)	ушкодженням черепних нервів;
б)	наявністю синців на голові;
в)	набряком мозку;
г)	психічним станом у момент травми;
д)	порушенням мікроциркуляції в судинах головного мозку.
3.	Для забою мозку характерні:
а)	загальномозкові симптоми;
б)	гематоми м’яких тканин голови;
в)	менінгеальні симптоми;
г)	вогнищеві симптоми черепних нервів;
д)	кровотечі зі слухового проходу.
4.	Для струсу мозку характерні:
а)	Ретроградна амнезія;
б)	антероградна амнезія;
в)	вогнищеві симптоми;
г)	менінгеальні симптоми;
д)	симптом лігатури.
5.	Для забою мозку характерна наявність:
а)	гематоми м’яких тканин голови;
б)	загальномозкових симптомів;
в)	патологічних симптомів оболон мозку;
г)	вогнищевих (локальних) симптомів обох пар черепних нервів;
д)	кровотеча зі слухового проходу.
6.	Симптоми забою головного мозку виявляються:
а)	одразу після травми;
б)	після відновлення свідомості;
в)	через деякий проміжок часу;
г)	після падіння АТ;
д)	після відновлення дихання.
7.	На що спрямовані заходи невідкладної допомоги при забої головного мозку
а)	на дегідратацію мозку;
б)	на дезінтоксикацію;
в)	на підвищення імунітету;
г)	на спинення кровотечі;
д)	на поповнення ОЦК.
8.	Для стиснення мозку характерні:
а)	нудота, блювання;
б)	симптом Трекова—Ортнера;
в)	симптом ясного проміжку;
г)	симптом Воскресенського;
д)	симптом флуктуації.
9.	Чим зумовлене наростаюче стискання головного мозку?
а)	струсом тканин мозку з подальшим набряком;
б)	ростом гематоми з набряком мозку;
в)	наявністю крововиливу в спинномозкову рідину;
г)	брадикардією;
д)	втратою свідомості.
10.	Назвіть ускладнення гнійно-запальних ран обличчя:
а)	кровотеча;
б)	евентрація;
в)	перфорація;
г)	запалення мозкових оболон;
д)	монопарез.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1.О.А.Кіт Підручник Хірургія Укрмедкнига 2014 стор.266-277.

2. Перша медична (екстренна) допомога за редакцією проф.В.С. Тарасюка.Київ ВСВ Медицина 2015 рік. Стор. 274-314.