Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Мікробіологія
Група	2 – Б л/с
Дата	Згідно розкладу  17.12.2020
Тема Практика13	Тема:  Патогенні гриби.Найпростіші.

 

 

 

            СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

 

Тема: Патогенні гриби.

Актуальність: Хвороби грибкової етіології мають загальну назву „мікози”. За даними ВООЗ кожний 5-й житель планети страждає від мікозів. Головною причиною є екологічні зміни й урбанізація суспільства, які негативно впливають на імунореактивність сучасної людини. В Україна захворюваність на мікози різко зросла в останні роки і має тенденцію до подальшого збільшення. Фактори, що спричиняють активацію мітотичної інфекції слід віднести, зміни екології, особливо після аварії на ЧАЕС, соціальні чинники, зростання нозокоміальних інфекцій, як у пацієнтів, так і у медпрацівників, які заражаються під час лікувальних маніпуляцій та догляду за хворими. Серед ВЛІ найбільш поширеними є кандидози різної локалізації, аспергильоз, пеніцильоз та ін. Розвитку грибковим захворюванням сприяють: вікова схильність (дошкільний, шкільний вік, - до дерматомікозів, період новонародженості, ранній дитячий і похилий вік – до кандидозів) гіповітаміноз, порушення ендокринної системи, нераціональне використання антибактеріальних препаратів, шкідливі умови виробництва (плісеневі мікози у мірошників, виробників антибіотиків, працівників мікологічних лабораторій, підвищена пітливість, травми. Постійно спостерігається збільшення проникнення в Європу мікозів неєвропейського походження (кокцидіоз, гістоплазмоз), що пояснюється міжконтинентальною міграцією населення.

Найпростіші (Protozoa) вивчає наука протозоологія. Одноклітинні еукаріоти тваринного походження 30 000 видів, перебувають повсюдно, де є волога. 3 500 видів є паразитами людей, тварин і рослин: патогенна амеба – захворювання амебіаз; лейшманії – лейшманіоз; лямблії – лямбліоз; трихомонадо – паразит сечових і статевих органів – трихомоніаз; малярійний плазмодій збудник малярії; токсоплазма – токсоплазмоз.

Профілактика протозойних інфекцій спрямована на підвищення санітарно-гігієнічної культури населення, дотримання особистої гігєни, забезпечення доброякісної питною водою, дотримання правил утримання кішок, собак.

Навчальні цілі: ознайомитись з методами культивування грибів та найпростішіх.

Знати: загальні ознаки, характерні для мікозів та протозойних інфекцій.

Вміти: взяття матеріалу при грибкових та протозойних інфекціях, умови транспортування до лабораторії.

Виховні цілі: виховувати у майбутніх медпрацівників вміння проводити профілактичні заходи щодо профілактики мікозів та протозойних інфекцій. Підвищення санітарно-гігієнічної культури населення та особистої гігієни.

Обладнання: таблиці, препарати для лікування мікозів, середовища Сабуро.

Міжпредметні зв’язки: біологія, хімія, анатомія, фізіологія, латинська мова, генетика, фармакологія.

Контроль вихідного рівня знань

Питання для контролю вихідного рівня знань

1.                  На які групи поділяють гриби за патогенністю?

2.                  В яких умовах культивують гриби? Як виявляють у грибів ди­морфізм?

3.                  Яка резистентність у грибів до факторів навколишнього се­редовища?

4.    Яку класифікацію мікозів використовують у медичній прак­тиці?

5.    Які гриби є збудниками дерматомікозів?

6.    Які хвороби спричинюють гриби родів Trichophyton, Місго- sporum, Epidermophyton, роду Candida? Які ураження вони зумовлюють?

7.   Як проводять мікробіологічну діагностику?

8.    Які заходи проводять для профілактики мікозів?

9. Які препарати використовують для лікування мікозів?
10. Які загальні ознаки характерні для найпростіших?

Формування професійних вмінь, навичок

Взяття матеріалу при протозойних та грибкових інфекціях, умови транспортування до лабораторії.

Контроль кінцевого рівня, тести і вирішування ситуаційних задач

 

Тести

1.      Дерматоміцети, що не уражають волосся, належать до:

а)  Trichophyton;

б)  Microsporum;

в)  Epidermophyton;

г)  Achorion.

2.      Грибкове захворювання нігтів називається:

а)  оніхомікоз;

б)  кератомікоз;

в) трихомікоз;

г)  епідермомікоз.

3.      Кандидоз — це інфекція:

а)  ендогенна;

б)  екзогенна;

в)  автоінспекція;

г)  ендо- і екзогенна.

4.      Збудником кандидозів у людей найчастіше є:

а)  С. albicans;

б)  С. tropicales;

в)  С. krusei;

г)  С. pseudotropic.

5.      Гриби культивують на середовищі:

а)  ЖСА;

б)  Ендо;

в)  Сабуро;

г)  КВА.

6. Професійне зараження медичних працівників під час потраплян­ня крові хворого на шкіру можливе при:

а) амебіазі;

б) токсоплазмозі;

в) трихомоніазі;

г) лямбліозі.

7. Для обстеження донорів на малярію використовують метод:

а)  мікроскопічний;

б)  культуральний;

в)  серологічний;

г)  молекулярно-генетичний.

8.      Патогенний вид трихомонад:

а)  Т. elongata;

б)  Т. hominis;

в)  Т. vaginalis.

9.      Е. histolytica найчастіше уражає:

а)  дванадцятипалу і тонку кишку;

б)  нижній відділ тонкої кишки;

в)  сліпу, сигмоподібну і пряму кишку;

г)  печінку.

10. Плід уражають:(??? На зірочку)

а)  трихомонади;

б)  токсоплазми;

в)  лямблії;

г)  лейшманії.

 

Ситуаційні задачі

1.У немовлят кандидоз проявляється молочницею і попрілостями. Які заходи слід проводити для профілактики кандидозу у не­мовлят?

2.Для виявлення грибкового ураження волосся проводять опромінення голови лампою Вуда. Яких правил слід дотримуватись при цьому? За якими ознаками встановлюють результат дослідження

3.У хворої з'явилися сверблячі червоні плями на шкірі пахвинних складок, пахвових ямок, під молочними залозами. Які патогенні гриби могли спричинити такі симптоми? Якими методами можні визначити збудника?

418

4. Гриби роду Candida можуть входити до складу нормальної мікрофлори шкіри, слизових оболонок порожнини рота, дихальних шляхів сечостатевих органів, травного тракту. Які фактори можуть спричини ти ендогенний кандидоз? Про який стан імунної системи він свідчить?

 

 

Література

            Основна

            Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 408-435 с.

            Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. – К.: Медицина, 2008.

            Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.

            Додаткова

            Воробьев А.А. и др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. – М.: Медицинское информационное агенство, 2008.

            Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. – М.: Медицинское информационное агенство, 2003.

            Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. – К.: Вища школа, 1992.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 1. – Л.: Євро світ, 1998.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 2. – Л.: Ахілл, 2001

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія, ч. 3. – Л.: Сплайн, 2008.