Лекція4
Тема: Вчення про інфекцію.Вчення про імунітет.
І. Актуальність: Щоб досягти успіхів у вирішенні проблем щодо боротьби з інфекціями треба знати: характерні властивості збудників, закономірності виникнення і поширення інфекцій у суспільстві ланцюжок епідемічного процесу: джерело збудника, шляхи передачі і сприятливість населення до даної інфекції. Профілактичні заходи слід спрямувати на нейтралізацію ланцюгів епідемічного процесу: виявлення джерела, розрив шляхів передачі, підвищення опірності організму (активна і пасивна імунізація).
ІІ. Навчальні цілі:
Ознайомитись з досягненнями мікробіології в подоланні інфекційних хвороб, видами і формами інфекційного процесу.
Знати: 1) фактори патогенності бактерій; 2) динаміку інфекційної хвороби; 3) механізми розвитку інфекційного процесу (патогенез); 4) проводити профілактику інфекційних хвороб.
Вміти: 1) відбирати матеріал для дослідження, транспортувати, оформлювати супровідну документацію; 2) проводити профілактику інфекційних хвороб, спрямовану на нейтралізацію ланцюга епідемічного процесу.
ІІІ. Виховні цілі:
Сформувати систему сучасних положень та норм щодо профілактики інфекційних хвороб і внутрішньолікарняних інфекцій. Розвинути почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій.
Обладнання: табці, вакцини, імунні сироватки, імуноглобуліни, анатоксини, інсуліновий шприц, скарифікатори.
Міжпредметні зв’язки: біологія, хімія, анатомія, фізіологія, латинська мова, генетика, фармакологія.
План лекції:
1. Визначення поняття „інфекція”, „інфекційний процес”, „інфекційна хвороба”.
2. Характеристика мікроорганізмів – збудників інфекційних хвороб (патогенність, вірулентність, токсигенність, специфічність, органотропність).
3. Резервуари та джерела інфекції.
4. Механізм і шляхи проникнення мікробів у макроорганізм.
5. Динаміка інфекційного процесу.
6. Внутрішньолікарняна інфекція (джерела, шляхи, причини зростання).
7. Принципи профілактики та лікування інфекційних хвороб.
Питання для самоконтролю:
Назвіть принципи лікування інфекційних хвороб: 1) нейтралізація збудника (етіотропне); 2) посилення захисних механізмів макроорганізмів; 3) підвищення опірності імунотерапії.
Вчення про імунітет
І. Актуальність: Імунологія вивчає закономірності самозахисту організму. Це система неспецифічного самозахисту (фактори природної неспецифічної резистентності) і система специфічного самозахисту( імунітет). Реакції захисту здійснюються як гуморальними так і клітинними механізмами. Інфекційна імунологія вивчає механізми самозахисту макроорганізмів від інфекційних хвороб, а неінфекційна – проблема алергії. Взаємодія анатомо-фізіологічних гуморальних, клітинних факторів забезпечує знищення генетично-чужорідних агентів (мікробів, мутантних клітин). Ці фактори є основою для формування набутого імунітету. Імунізація є основним напрямом боротьби з інфекційними хворобами.
ІІ. Навчальні цілі:
Ознайомитись: 1) з чинниками імунітету; 2) патологією імунної системи. Імунодефіцитні стани.
Знати: види імунітету. Неспецифічні і специфічні чинники імунітету. Фагоцитоз. Механізм імунної відповіді. Реакції імунітету.
Вміти: проведення реакції аглютинації.
ІІІ. Виховні цілі:
Сформувати систему сучасних норм щодо профілактики патології імунної системи. Дії спрямовані на своєчасне виявлення імунодефіцитних станів.
Обладнання: таблиця, вакцини, анатоксини, гамаглобуліни, імуномодулятори.
Міжпредметні зв’язки: біологія, хімія, анатомія, фізіологія, латинська мова, генетика, фармакологія.
План лекції
1. Визначення поняття „імунітет”. Види імунітету. Неспецифічні і специфічні фактори імунітету.
2. Імунна система. Центральні і периферичні органи.
3. Клітинні фактори імунітету.
4. Механізм імунної відповіді. Антитіла.
5. Реакції імунітету, їх застосування.
Питання для самоконтролю:
1. Що так реакції імунітету?
Це реакції між Антигеном + антитіло; або Антиген + сенсибілізованими лімфоцитами.
2. Властивості антитіл?
Високочутливі, специфічні.
Література
Основна
Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 113-135 с.
Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. – К.: Медицина, 2008.
Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. – 148-164 с.
Додаткова
Воробьев А.А. и др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. – М.: Медицинское информационное агенство, 2008.
Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. – М.: Медицинское информационное агенство, 2003.
Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. – К.: Вища школа, 1992.
Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 1. – Л.: Євро світ, 1998.
Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 2. – Л.: Ахілл, 2001
Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія, ч. 3. – Л.: Сплайн, 2008.
Викладач Стоянова Л.П. Предмет Мікробіологія Група 2 – А с/с Практичне заняття 04.04.2022 р. Тема. Алергодіагностика
Викладач Стоянова Л.П . Предмет Мікробіологія Група 2 – А с/с Дата Згідно розкладу 04.04.2022 Практичне заняття Тема Алергодіагностика Терміни та поняття Введення чужерідних антигенів в організм людини та тварин може викликати різні наслідки: нормальну імунну відповідь, несприйнятність до антигену (толерантність) або підвищену чутливість (алергію). Це залежить від фізіологічного стану організму, його генетичного статусу, вікових особливостей, професійних та побутових умов тощо. Алергія (від грецької allos – інший, ergo – реакція, дія) – це стан підвищеної чутливості організму до різних речовин (алергенів), який супроводжується пошкодженням тканин і запаленням. Алергія виникає, як правило, при зміні реактивності організму. Вперше реакції гіперчутливості ...
Комментарии
Отправить комментарий