Викладач	Стоянова Л.П.
Предмет	Мікробіологія
Група	2 – А с/с
Дата	Згідно розкладу  24.04.2020
Тема 8 Практика	Тема: Алергодіагностика.

СХЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Тема:   Алергодіагностика.

АЛЕРГІЯ ТА АНАФІЛАКСІЯ

Імунні реакції організму на речовини, що несуть чужорід­ну інформацію, можуть зумовлювати стан як несприйнятли­вості, так і підвищеної чутливості.

Алергія (від лат. allos — інший, ergos — дія) — це змінена під впливом патогенних мікроорганізмів, токсинів та інших речовин реактивність організму.

Речовини, які спричинюють алергію, називають алергенами. Алергенами можуть бути мікроорганізми, їх токсини, білки тваринного та рослинного походження, лікарські препарати, гетерологічні сироватки та ін. Це повноцінні алергени.

Алергію можуть спричинювати гаптени — речовини, які стають алергенами після зв'язування з білками організму. До них відносять промислові (лаки, фарби, мила) та побутові алергени (пил, пух свійських тварин і птахів), лікарські засоби (ан­тибіотики, аспірин та ін.), рослинні алергени (пилок рослин підчас цвітіння), косметичні засоби. Потрапляючи в організм, одні алергени стимулюють утворення антитіл, інші — сенсибі­лізують Т-лімфоцити. Розвивається підвищена чутливість до антигену, який спричинив ці зміни (сенсибілізація). Повтор­на зустріч з ним може призвести до різних наслідків залежно від виду алергену та характеру імунної перебудови організму (табл. 6 і 7).

Таблиця 6. Види алергічного стану

Гіперчутливість негайного типу (ГНТ)	Гіперчутливість сповільненого типу (ГСТ)
1. Анафілаксія	1. Інфекційна алергія
2. Феномен Артюса — Сахарова	2. Контактні дерматити
3. Сироваткова хвороба	3. Лікарська алергія (медикаментозна)
4. Атопії (бронхіальна астма, кропивниця, поліноз)

Таблиця 7. Порівняльна характеристика ГНТ і ГСТ

ГНТ — В-залежні реакції	ГСТ — Т-залежні реакції
1. Розвиваються через кілька секунд після повторного введення алергену	Розвиваються через кілька годин чи діб після введення повторної дози алергену
2. Зумовлена утворенням і циркуляцією ІдЕ	Зумовлена утворенням сенсибілізованих Т-лімфоцитів
3. Можлива пасивна сенсибілізація	Пасивна сенсибілізація неможлива
.4. Як правило, спричинюється алергеном білкової природи	Частіше спричинюється мікро­бами та хімічними речовинами при тривалому контакті
5. Формується в тканинах, де є багато кровоносних судин, і в гладких м'язах	Формується в будь-яких органах і тканинах

Підвищена чутливість негайного типу зумовлена реакцією ІдЕ на повторне введення антигену.

Анафілаксія (від лат. ana — проти, phylaxis — захист) — це стан гіперчутливості, який розвивається негайно після повтор­ного введення антигену.

Речовини, які спричинюють анафілаксію, називають ана-філактогенами. До них відносять чужорідні білки, лікарські засоби (сироватки, антибіотики та ін.). Анафілаксія може про­являтися місцевою (феномен Артюса — Сахарова) чи загаль­ною (анафілактичний шок) реакцією.

Механізм анафілаксії. Перше введення (сенсибілізуваль-на доза) анафілактогену спричинює специфічну сенсибілізацію (підвищену чутливість організму). Утворюються антитіла (ІдЕ). їх максимальний титр спостерігається через 10—12 днів. Цир­кулюючи в крові, ці антитіла частково адсорбуються на кліти-нах-мішенях (тканинних базофілах та ін.) У разі повторного введення анафілактоген взаємодіє з антитілами на поверхні клітин-мішеней, що призводить до руйнування клітинної мем­брани. Це супроводжується вивільненням із клітини біологіч­но активних речовин — медіаторів (гістамін, серотонін, бра-дикінін, лейкотрієни, всього понад 30). Ці речовини діють на інші типи клітин (гладком'язові клітини, клітини кровоносних судин, залоз внутрішньої секреції). Це зумовлює розвиток па­тологічного процесу: зниження дисперсності гуморального се­редовища, збільшення проникності стінок судин, подразнення нервових закінчень, порушення обмінних процесів і життєдіяль­ності клітин. Це призводить до анафілактичного шоку.

Анафілактичний шок — алергічна реакція організму, що виникає після повторного введення анафілактогену. Клінічні симптоми розвиваються швидко, іноді миттєво. Хворі неспо­кійні, налякані, скаржаться на запаморочення, головний біль, затерплість губ, язика, обличчя, свербіж, почуття здавлюван­ня за грудниною, біль у животі. Спостерігається гіперемія, а згодом — блідість шкіри, акроціаноз. З'являється холодний піт, дихання утруднене, пульс частий, артеріальний тиск (AT) зни­жується, можливі непритомність, судоми. Хворий потребує невідкладної медичної допомоги (якщо її не надати, він може померти).

У разі повторного введення малих доз алергену розвива­ється десенсибілізація (нечутливість до алергену). Вважають,  що малі дози алергену поступово зв'язують ІдЕ. Стан десенси­білізації нетривалий, через 1 — 2 тиж він зникає.

Для запобігання виникненню анафілактичного шоку необ­хідно вводити сироватку за методом Безредки. Розвитку ана­філактичного шоку можна запобігти за допомогою антигіста-мінних препаратів (димедрол). З цією ж метою застосовують наркоз.

Сироваткова хвороба може виникнути одразу після вве­дення чужорідної сироватки і перебігає у важкій формі (як анафілактичний шок), якщо в організмі вже є відповідні анти­тіла. Сироваткова хвороба може виникнути і при одноразово­му введенні великої дози сироватки. її симптоми проявляються через 8—12 днів після введення сироватки, коли мине період сенсибілізації організму. Клінічна картина характеризується появою висипу (кропивниці), свербежу, набряку та болю в суг­лобах, збільшенням лімфатичних вузлів, підвищенням темпе­ратури тіла. Ці симптоми поступово зникають.

Атопічні реакції (від лат. atopos — незвичайний) — вид міс­цевих, спадково зумовлених реакцій. Вони виникають після потрапляння алергенів в організм людей з підвищеною чутли­вістю до них.

Залежно від органа та тканини, на яких фіксуються антиті­ла (ІдЕ), розвиваються різні стани: алергічний нежить, бронхі­альна астма (ураження дихальних шляхів), кон'юнктивіт (ура­ження очей), кропивниця (ураження шкіри) та ін.

Для виявлення підвищеної чутливості застосовують шкірні проби з алергеном (шкірно-алергічні проби).

Підвищена чутливість сповільненого типу зумовлена реак­цією на алерген сенсибілізованих Т-лімфоцитів. Вона прояв­ляється інфекційною алергією, контактними дерматитами, лі­карською алергією. Інфекційна алергія виникає при деяких інфекціях (у людей, які перехворіли, та в тих, кому було зроб­лено щеплення), Тому шкірно-алергічні проби при цих інфек­ціях мають діагностичне значення (проба Манту при туберку­льозі, проба Бюрне при бруцельозі та ін.).

ГСП можуть спричинювати будь-які хімічні речовини, у то­му числі лікарські препарати, У хворого виникає контактний дерматит (екзема та ін.).

Алергічні проби. Алерген (зависьубитих мікробів, філь­трат або лізат культури, токсин) уводять нашкірно за методом Пірке або внутрішньошкірно за методом Манту, Якщо в організмі була сформована гіперчутливість, то через 48 год на місці введення алергену розвивається запалення. Результат алергічної проби визначають за величиною інфільтрату (у мі­ліметрах). Реакцію Манту, яку проводять для виявлення гіпер-чутливості до туберкуліну, вважають позитивною, якщо діа­метр інфільтрату становить 5 мм і більше.

Запитання для самоконтролю

1.  Що таке імунітет?

2.         Види імунітету.

3.         Фактори неспецифічної природної резистентності: анато-
мо-фізіологічні, гуморальні, клітинні.

4.         Які фактори зумовлюють набутий імунітет?

5.         Що таке антигени? Дайте характеристику антигенів бак­
терій і вірусів.

6.         Що таке антитіла? Види імуноглобулінів.

7.         Які лімфоцити забезпечують клітинний імунітет?

8.         Що таке реакції імунітету? Практичне застосування серо­
логічних реакцій.

9.         Основні види вакцин, Методи введення вакцин в організм.

10.        Які реакції можуть виникати після введення вакцин?

11.        Назвіть види сироваткових імунних препаратів. Як їх уво­
дять в організм?

12.        Назвіть ускладнення, які можуть виникнути при введенні
сироваток, як їм запобігти?

13.        Дайте визначення термінів "алергія" та "анафілаксія". Які
речовини можуть бути алергенами?

14.        У чому полягає різниця між ГНТ і ГСТ?

15.        Механізм розвитку анафілактичного шоку. Як запобігти
розвитку цього стану?

16.        Що таке інфекційна алергія?

17.        Значення алергічних проб.

Тести

1.Виберіть правильне твердження.

Набутий штучний активний імунітет виникає внаслідок:

а) перенесеної інфекції;

б)           передачі антитіл через плаценту або з молоком матері;

в) вакцинації;

г)  уведення сироваток.
2. Сироватки містять:

а)   антигени;

б)   антитіла;

в)   анатоксини;

г)    екзотоксини.

Ситуаційні задачі

1.   Після автокатастрофи хворій була введена протиправцева
сироватка. На 8-му добу у потерпілої підвищилася темпера­
тура тіла, з'явився висип на тілі за типом кропивниці, ви­
ник свербіж. Що зумовило такий стан хворої?

2,  Через 1 хв після введення антибіотика стан хворого погір­
шився. У нього з'явилися спочатку гіперемія, а потім блі­
дість шкіри, запаморочення, затерплість язика, задишка.
Чим пояснити стан хворого? Як запобігти такому стану?

Подумайте!

Відомо, що антитіла починають утворюватися в 1-шу добу після введення антигену. Поступово їх кількість значно збіль­шується і стає максимальною через 2 тиж. У подальшому анти­тіла руйнуються. Через скільки днів від початку захворювання можна брати кров для виявлення антитіл?

Література

            Основна

            Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 165-189 с.

            Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. – К.: Медицина, 2008. – 79-89 с.

            Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.

            Додаткова

            Воробьев А.А. и др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. – М.: Медицинское информационное агенство, 2008.

            Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. – М.: Медицинское информационное агенство, 2003.

            Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. – К.: Вища школа, 1992.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 1. – Л.: Євро світ, 1998.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 2. – Л.: Ахілл, 2001

                Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія, ч. 3. – Л.: Сплайн, 2008.

Література

            Основна

            Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія: підручник. – К.: Медицина, 2008. – 157-162 с.

            Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. – К.: Медицина, 2008. – 67-79 с.

            Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С. Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.

            Додаткова

            Воробьев А.А. и др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. – М.: Медицинское информационное агенство, 2008.

Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. – М.: Медицинское информационное агенство, 2003.

            Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. – К.: Вища школа, 1992.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 1. – Л.: Євро світ, 1998.

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. – ч. 2. – Л.: Ахілл, 2001

            Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія, ч. 3. – Л.: Сплайн, 2008.